ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
У ПОЛТАВІ ДОЗВОЛЯЮТЬ ВІДКРИТО ВЖИВАТИ НАРКОТИКИ
Проте не скрізь. Приміром, за вживання наркотиків на вулицях, якщо це впаде в око правоохоронцям, наркоману «світить» покарання. А у стаціонарному відділенні Полтавського обласного клінічного наркологічного диспансеру хворі мають безперешкодний доступ до омріяної «дози». Вони — учасники експерименту, який проводить у медичному закладі його головний лікар Ігор Мацицький. Почалося все з його легкої руки у Полтаві, і от на такий експеримент під назвою «замісна терапія» наважилися наркологи Кременчука і Лубен.

Погляди І. Мацицького на наркоманію та методи її лікування декого шокують. Утім, це не зупиняє його на шляху до пошуку нових методик, які широко практикуються в стінах обласного наркодиспансера і допомагають десяткам недужих повернутися до повноцінного людського життя.
Знають нашого лікаря і за кордоном. Днями він повернувся з австрійського Зальцбурга, де брав участь у міжнародному семінарі на тему «Ефективне лікування наркоманії» під егідою Інституту відкритого суспільства (США). З-поміж 17 країн-учасниць від США до Малайзії й Китаю з’їхалися наркологи з дев’яти країн на теренах колишнього СРСР. Україну репрезентували представники п’ятьох областей, де, як вважається, лікування наркоманії найрезультативніше.
Полтавський кореспондент «ДУ» зустрівся з І. Мацицьким.
— Ігоре Анатолійовичу, чому саме Вас запросили на престижний міжнародний семінар?
— Не стверджуватиму, що ми розробили полтавське «ноу-хау» у лікуванні наркоманії. Моя мета — використовувати всі методи, якими у світі лікують наркоманію. І вони застосовуються на Полтавщині — медикаментозні, психологічні, корекційні, реабілітаційні. А головне — ми не концентруємо зусилля на чомусь одному, бо єдиного методу, який би допоміг усім наркоманам, не існує. Звідти кожен виходить сам. Один із напрямів допомоги, на чому, до речі, акцентували увагу на семінарі — замісна терапія. Це нова стратегія лікування для України. Хоча у світі вона застосовується майже 40 років більш ніж у 30 державах.
— Розкажіть докладніше про цей метод.
— Ідея замісної терапії у тому, що людина навіть під час лікування вживає наркотики, але за призначенням лікаря і в медичному закладі. Це практикується у Полтаві вже півтора року. Наркоман живе одним: зранку сушить голову над тим, де взяти гроші на дурман-зілля, потім як купити наркотик, ужити, далі, де притулитися й отримати «кайф». І знову думає про наркотик. Це пов’язано з великим ризиком — імовірністю зараження СНІДом або гепатитом через брудний шприц, передозування, ризик потрапити до буцегарні тощо. Замісна терапія дає змогу легально вживати наркотик у кількості, яка підтримує звичний тонус, і під контролем медиків. Тобто під час лікування наркомана не «вибивають» зі звичного стану, не «ламають».
Я за те, щоб перейти від протиправного до законного вживання наркотика, а потім узагалі відмовитися від нього. У цьому сутність замісної терапії. За півтора року, як ми її використовуємо, у нас пролікувалося понад 70 пацієнтів. Жоден до того не працював. Нині 70% із них працевлаштувалися. Це про щось говорить? Ніхто із них не заразився ВІЛ через шприц, адже наркотик хворий отримує у пігулках. Вони самі відходять від ін’єкційного способу вживання. Дві жінки-наркоманки народили трьох здорових дітей, кілька осіб узагалі відмовились від наркотиків, приєднавшись до програми реабілітації.
— Схоже, полтавський диспансер завдяки новітнім методам лікування тепер знають наркомани всієї України. Сюди їдуть на лікування з інших регіонів.
— Так, у нас лікуються наркозалежні з Кривого Рога, Кіровограда, Києва, Черкас... А ті, хто у нас побував, передають знайомим, що у Полтаві таки щось є. Я зовсім не хочу сказати бодай щось негативне про колег з інших областей, але у нас у наркодиспансері найбільше психологів, соціальних працівників тощо. Тобто спеціалістів, які бачать перспективи лікування не тільки медикаментозним способом. Я знову повертаюсь до замісної терапії. Вона не є панацеєю. Це для невеликої частини наркоманів, бо як би ми не хотіли, які б способи не пропонували лікування, у всьому світі 40% хворих ніколи не звертаються по допомогу. А вона допомагає ефективно лікувати недужих.
— Наркоманію таки можна вилікувати?
— А діабет можна вилікувати? Ні! Хворому на діабет можна з’їсти торт і тут же померти, а можна розробити для себе правила споживання і прожити повноцінно до глибокої старості. Так і з наркотиками. Наркоманія — невиліковна! Проте з цією вадою можна прожити, визначивши для себе обмеження і правила поведінки. Тобто режим. Ми вчимо хворого сказати «ні», коли йому пропонують наркотик. Чи може наркозалежний пройти повз місце, де купував наркотик, якщо його ноги самі туди ведуть? А ми вчимо цього. Як поліпшити собі настрій, коли на вулиці похмурий день і дощить, чи хтось дорікнув, що ти наркоман, а ти лікуєшся? Як створити хворому комфортний стан без наркотика, коли роками він це робив за допомогою смертоносного зілля чи алкоголю? Ми вчимо цього хворих.
— Скільки в області нині наркоманів офіційно, і за вашими даними?
— Офіційно три тисячі. Це ті, що перебувають на обліку в медичних установах. У житті набагато більше. Цифру потрібно збільшити у чотири-п’ять разів. Але не вдесятеро, як пишуть. Кількість наркозалежних досліджували самі наркомани, члени різних громадських організаціях. Достовірність цього висока.
— Наші наркомани відрізняються від «їхніх»?
— Погляди хворих на життя скрізь практично однакові: є ми, є вони. Щоправда, демократія в цьому разі спрацьовує. Приміром, Швейцарія. Там замісна терапія, коли наркоман законним шляхом отримує наркотик, проводиться... героїном. У нас — методоном. Навіть навколо цього наркотика ламають списи, мовляв, ми — лікарі, навмисно «підсажуємо» населення на наркотик. Будь-яке нововведення проходить три етапи: цього не може бути, в цьому щось таки є та хто цього не знає? У нас, коли оцінюють замісну терапію, кажуть, що «у цьому таки щось є». Навіть міліція, котра виступала проти замісної терапії, тепер каже, що недужі, які легально отримують наркотик, переважно стали законослухняними (у всякому разі щодо обігу наркотиків). Це вже означає якийсь позитивний результат...
— Чи наркологи не залишаться без роботи в найближчі 10–20 років?
— Не тільки в найближчі, а й через сто років. Наркоманія існуватиме й надалі, як і алкоголь. Є попит, буде пропозиція. Щодо закликів до боротьби з нею... Боротися можна не проти чогось, а за щось — за здоровий спосіб життя, приміром. Річ у тім, що ми можемо навчити людину, щоб вона нормально жила і ставилася до оточуючих. Без потреби не зверталася до наркотика. Це головне. Щодо прогнозів про збільшення наркоманів у 10 і більше разів... Є певна група ризику, яка не виникає сама по собі. В одного бізнес процвітає, в іншого все падає з рук. Це стає підґрунтям для того, що людина шукає заспокоєння у вживанні наркотика. Тобто соціальні умови...

Розпитував Олександр БРУСЕНСЬКИЙ
також у паперовій версії читайте:

• ГРЕЙПФРУТ ПРОТИ ЖОВТЯНИЦІ
• ТАБЛЕТКА ВІД ХРОПІННЯ
• СІК БУРЯКА ЗНИЖУЄ КРОВ’ЯНИЙ ТИСК
• РИЗИК ВІД ЖИРНИХ КИСЛОТ

назад »»»