ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ОСВІТА
«ВЕЛИКЕ БЛАГО ТОМУ, ХТО НАВЧИВСЯ ВЧИТИСЯ»
(МЕНАНДР, ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ МИСЛИТЕЛЬ)
Нині немає потреби переконувати в тому, що рушійною силою прогресу є інтелект (від лат. intellectus — пізнання, розум). Протягом життя ми оволодіваємо знаннями, накопиченими попередніми поколіннями, здобуваємо певний рівень освіти. Найбільш допитливі не обмежуються засвоєнням уже відомого, а творять нові знання, сприяючи прогресові суспільства. Наша розповідь про особистості з різних епох, різні за походженням, рівнем освіти, уподобаннями, вдачею. Їх об’єднує неординарність мислення, прагнення пізнати Всесвіт і збагатити людство новими знаннями.

1 ВЕРЕСНЯ — ДЕНЬ ЗНАНЬ
Постулати Піфагора
Дотепер на людину не спрямовувалась така величезна кількість інформації, що потребує напруженої розумової роботи. Аби навчити наш мозок ефективніше працювати, розробляються нові методики навчання, проводяться експерименти в освіті. Найдосконаліший спосіб навчання поки не винайдений.
Чи не найпершим, хто намагався створити метод, що стимулює природний процес мислення, був давньогрецький математик, філософ, політик Піфагор (близько 570–490 рр. до н. е.), якого сучасники нарекли великим мудрецем за знання і досвід. У дитинстві він здобув добру освіту — засвоїв основи музики і живопису, навчився любити природу. 18-річним юнаком Піфагор залишив батьківський дім, багато мандрував, тривалий час жив у Єгипті та Вавилоні, вивчаючи астрономію, географію, медицину. Згодом оселився в Південній Італії в грецькій колонії Кротоні, де створив власну школу. Перш ніж потрапити до неї, претенденти проходили випробування. Піфагор приймав лише тих, хто... мовчав протягом п’яти років і лише слухав свого учителя. Таким чином Піфагор переконувався в скромності й терплячості майбутніх учнів. Він вірив: аби пізнати істину та взаємозв’язок явищ, потрібно бути максимально зосередженим, збудити інтуїцію. Жорстокий іспит не зменшував кількість охочих приєднатися до славнозвісного вчителя.
Піфагор обожнював числа і вчив, що вони правлять світом. Найвищу досконалість мислитель вбачав у гармонії чисел і фігур. Він першим розпочав досліди для з’ясування законів гармонії й встановив, що звучання струни залежить від її довжини. Піфагор розвивав теорію музики і акустики, створивши разом із учнями першу математичну теорію музики. Надзвичайно багато Піфагор зробив для геометрії, довівши нині відому теорему, яка носить його ім’я. Вчені жартують: неможливо стати академіком, якщо хоч раз не вимовив веселі рядки про Піфагорові штани. Врешті-решт, поєднавши арифметику фінікійців із геометрією єгиптян, Піфагор заснував нову науку — математику. В ті далекі часи вчений збагатив наукову термінологію такими поняттями, як космос, оптика, цикл. Вважається, що перший здогад про кулеподібну форму Землі зародився в школі Піфагора.
Піфагор-філософ створив свою систему світосприйняття, в основі якої було переконання в нерозривному зв’язку природи, людини й космосу. Система Піфагора ґрунтується на моральних принципах, які, на його думку, забезпечують гармонію душі. Ось кілька з них: «Роби лише те, що в майбутньому тебе не засмутить». «Ніколи не роби того, чого не знаєш, але навчайся усього, що потрібно знати». «Не зневажай здоров’ям свого тіла». «Привчайся жити просто». «Не засинай уночі, не проаналізувавши своїх вчинків за день, що минув». А на персні Піфагора було викарбувано гасло: «Тимчасова невдача краща від тимчасової вдачі».

Ґете: «Чого не розуміють, тим не володіють»
Йоганн Вольфґанґ фон Ґете (1749–1832) увійшов в історію людства як геніальний поет. Не всім відомо, що він був також видатним природознавцем. Наукові погляди Ґете відчутні в його художніх творах, зокрема у «Фаусті». Відчуття і розуміння природи в їхньому художньому вираженні та науковому мисленні однаково були суттю його життя. Ґете писав: «Забули, що наука на самому початку розвивалася з поезії». Не випадково до зібрання творів великого поета-природознавця входять його наукові праці.
Дослідництво пронизує все життя поета. Так само, як і в художній творчості, Ґете вбачає в ньому сенс свого буття. Рушійна сила для Ґете-природознавця — жага до знань. Коло його інтересів було надзвичайно широким. Він створював наукові прилади, опускався в шахти і піднімався в гори, спостерігав за погодою і відкрив нову форму хмар — гребінчасту. Зібрана Ґете унікальна на той час колекція мінералів містила близько 18 тисяч екземплярів. Він був хіміком і намагався з’ясувати не лише систематику, а й шляхи утворення мінералів. Наприкінці життя визнав: «Я витратив півмільйона талерів, аби вивчити те, що я тепер знаю. Не тільки статок мого батька, а й мої значні літературні доходи більш ніж за 50 років пішли на це». Ґете створив дві великі наукові бібліотеки: у Веймері й Йєні, де він організував університет, яким тривалий час керував.
Ґете поділяв думку свого сучасника французького природознавця Луї Бюффона: «Збирайте, збирайте факти, щоб отримати ідею». Значний внесок Гете-вченого у біологію, дослідження метаморфоз рослин, походження видів, процеси еволюції. Сенсацією стало його відкриття з анатомії людини: Ґете довів наявність у скелеті міжщелепної кістки.
Природознавець-мислитель Ґете сприймав природу як цілісну систему, до якої включав людину як одну зі складових: «Людині притаманно розглядати себе як мету творіння, а всі інші речі тільки щодо себе настільки, наскільки вони їй корисні або шкідливі. Однак дуже швидко стикаєшся з явищами, для розуміння яких такий примітивний погляд недостатній...».

Володимир Вернадський: «Чим більше знань, тим сильніший працівник»
Всесвітньо відомий вчений Володимир Вернадський (1863–1945) — організатор і перший президент Української Академії наук, природознавець — творець нових галузей, енциклопедист. Усі започатковані ним сфери знань — генетична мінералогія, геохімія, біогеохімія, радіогеологія, гідрогеохімія, його вчення про живу речовину і біосферу створювались на підставі синтезу знань. Такий підхід, у свою чергу, потребував глибокого розуміння різних дисциплін. В. Вернадський був впевнений, що опанування, зокрема біологічних, явищ неможливе без використання математики. Ось лише один приклад.
Студентом він зацікавився явищем симетрії у живій природі, яке вважав основою природознавства. Існуюча на той час математична теорія пояснювала це явище тільки для неживої природи, зокрема кристалів. Спираючись на власні експериментальні дані, Вернадський дійшов висновку, що симетрія живих організмів суттєво відрізняється від симетрії кристалів: «Закони цієї симетрії нам невідомі. Проте її існування не викликає сумнівів. Потрібна нова робота думки». Він самотужки починає вивчення до того ніким не досліджену проблему. Вернадський з’ясовує, що основою симетрії є геометрія і заглиблюється у її вивчення. Для цього опрацював усю доступну літературу, проаналізував теоретичні розбіжності існуючих математичних шкіл, засвоїв нові для себе закони математики, поставив разом із колегами численні експерименти у створеній ним біогеохімічній лабораторії. Набуті знання дали змогу пояснити невідоме. Академік Вернадський уперше переніс закони геометрії на живі об’єкти і з’ясував наукове й філософське значення явища симетрії в живій природі. Щоправда, для цього знадобилась майже половина життя...

* * *

Кожен мешканець Землі робить свій внесок у формування інтелекту людства. Не до всіх дослідників-першопроходців доля справедлива. Комусь дісталася слава, інші віддали життя задля істини. Геніальні вчені, чиї інтереси виходили за межі однієї науки, мали бунтівливу душу, одержимість метою — знайти відповідь на загадку природи. Найвищою винагородою була результативна відповідь.
Поруч з нами підростають майбутні лицарі науки. Можливо, один із них Кирило Колесников — випускник ліцею при Донецькому національному університеті. Нещодавно юнак переміг на Всесвітній олімпіаді з хімії в Будапешті, де отримав золоту медаль і звання найкращого юного хіміка світу. Запам’ятаймо це ім’я.

Віра ШМИГОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:

• ПЕРЕВІРТЕ ГОТОВНІСТЬ ПЕРШОКЛАСНИКА
• П’ЯТИЙ ДИПЛОМ ІВАНА ЯКОБЧАКА
• ПОРА!

назад »»»