ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
МРІЯТИ ПРО ДЕШЕВИЙ БЕНЗИН НЕ ЗАБОРОНИШ

Були в історії нашої, тоді ще залежної України, часи, коли літр бензину коштував... аж 10 копійок. А його використання на автобазах, підприємствах, у колгоспах і радгоспах не контролювалось. Тож можна було залишки продати, подарувати куму, залити в своє авто (тоді ще рідкісну річ) чи вилити, аби спорожнити бак для нового ліміту дармового пального.

Лафа давно закінчилась! Нинішні юні власники автівок, затамувавши подих, слухають ностальгічні розповіді своїх дідусів про бензиновий рай, про майже безкоштовні бензинові річки.
Та нічого Бога гнівити, кажуть експерти, бензин в Україні й нині дешевший, ніж у колишніх побратимів по соцтабору — Румунії, Болгарії, Литві. Щоправда, за темпами здорожчання А-95 і дизельного палива ми випереджаємо Молдову (на один цент). Росія та Білорусь теж можуть похвалитися дешевим пальним (1,1 і 1 долар). Це й зрозуміло — у Росії нафту добувають, а Білорусь хоч і купує за світовими цінами російську нафту, та її влада особливо опікується вартістю пального. Білоруський бензин дешевший за російський. Це особливе хобі тоталітарної влади, зазначають фахівці. У Туркменістані понадлімітний бензин коштує копійки, а лімітний видають безплатно кожному мешканцю країни.
Такі штучні ціни виникають завдяки механізму дотацій, від якого відмовилася переважна більшість країн. Нещодавно поставила крапку на державних дотаціях на пальне Індонезія. Її приклад наслідують Індія та Китай і підштовхують ціни до ринкових. Експерти називають дотації однією з головних причин високого попиту на пальне, його неконтрольованого використання.
Серед найближчих наших сусідів за дорожчанням пального лідирує Угорщина, від початку нинішнього року ціни там підскочили в 1,5 раза. У Туреччині, до речі, не самої розвинутої країни, бензинові ціни добираються до трьох доларів (2,92 дол.), дизель там трохи дешевший — 2,63 дол. У розвинутих європейських державах ціни на пальне захмарні, бо підштовхуються високими податками. Тамтешні жителі вже перестали купувати потужні авто, які з’їдають чимало пального, за покупками до супермаркетів їздять на велосипедах. У результаті нещодавній обвал авторинку сягнув нечуваної цифри — 7,8%. Аналогічна ситуація і у Сполучених Штатах, хоча там бензин дешевший, ніж у Європі. Американський уряд повідомив про зростання залишків нафти у країнах завдяки різкому зниженню використання нафтопродуктів населенням.
Аналітики кажуть, що спекулятивна частка у ціні на нафту суттєва. Собівартість близькосхідної нафти — майже долар за барель, а ціни у 70 чи 170 дол. несуть колосальні надприбутки.
Нещодавно міністр фінансів Росії Олексій Кудрін зауважив, що нині попит на нафту цілком покриває пропозицію, а зростання цін пов’язане зі спекулятивними операціями на фондовому ринку. У США вважають, що нафтові ціни підвищуються через брак пропозиції, а не через спекулятивні операції. Згідно з опитуванням, проведеним міжнародною агенцією Блумберг, майже половина експертів очікувала зменшення цін на нафту. Водночас кожен п’ятий експерт вважає, що ціни зростатимуть.
Офіційний представник Ірану в ОПЕК Мухаммед Алі Хатібі нещодавно заявив, що вартість бареля нафти найближчими роками може сягнути 500 дол. На його думку, нафта дорожчатиме високими темпами, якщо курс долара падатиме, а політична обстановка у світі загострюватиметься. Це один із найсміливіших прогнозів щодо динаміки цін на нафту. Президент Венесуели, ще одного провідного постачальника нафти, зазначив, що нафта без проблем подолає відмітку у 200 доларів. Нині її барель коштує в середньому 125 дол.
Тож ціни на нафту і нафтопродукти таки знизились. Можливо, злякались того, що скоротилось їхнє споживання і світова економіка може влити десятки мільярдів доларів у пошуки ліків від нафти і отримає обнадійливий результат. Тоді радикально знижувати ціни буде пізно, бо для значної кількості споживачів нафта втратить своє значення за будь-якої ціни.
Намагаються нині використовувати ріпак та кукурудзу для виготовлення компонентів пального. Україна, до речі, вибилась в європейські лідери за площами посівів ріпаку. Аграрії збільшили їх більш ніж удвічі за рахунок скорочення посівів цукрових буряків, соняшника, ячменю, використання інших земель сільськогосподарського призначення. Тож у багатьох регіонах, зокрема на Дніпропетровщині, зараз масово банкрутують цукрові заводи — ніхто не хоче вирощувати для них сировину.
Питання, чи сіяти ріпак, чи не сіяти для багатьох аграріїв вирішується просто — за тонну ріпаку пропонують три тисячі гривень, а за тонну фуражної пшениці — 1200 грн. До того ж, витрати на посіви пшениці вдвічі вищі, ніж на ріпак. Але ж виробництво біопального підштовхує ціни на харчі, у виробництві яких, як у вирощувані зернових та ріпаку, задіяні все ті ж нафтопродукти.
Ціни на нафту, високооктановий бензин та дизельне пальне у другій декаді липня знизились у середньому на 10%. Це позитивно вплине на внутрішній ринок України, який на 90% наповнюється імпортними нафтопродуктами і пальним, виробленим з імпортної сировини, кажуть експерти. Як наслідок, прогнозується стабілізація цін на автозаправках. За подальшим зниженням світових цін українські споживачі незабаром відчують цінове полегшення.
Однак особливо покладатись на такий прогноз не варто. Адже у серпні й вересні традиційно зростає споживання бензину та дизельного пального через сезон відпусток і сільськогосподарських робіт, нагадують експерти.
До речі, недавно суттєво підскочили ціни на низькооктанові марки бензину — А-76 і А-80. Фахівці пояснюють це збільшенням попиту на них з боку так званих «бодяжників» — недобросовісних учасників ринку, що використовують такий бензин як основу для виготовлення у нештатних умовах бензину марок А-92 і А-95. Поки до «бодяжників» у держави руки не доходять, вони активно стрижуть шалені прибутки. І сприяють швидкому зношенню автомобільних двигунів. Тож водіям треба бути уважними на автозаправках.
Для їхніх власників другий квартал нинішнього року був більш успішним — зросла різниця між оптовою та роздрібною ціною на пальне, в яку вони «загнали» різні витрати (на залізничні тарифи, збереження нафтопродуктів, енергоресурси, підвищення заробітної плати своїм працівникам, обслуговування банківських кредитів). Якщо раніше, жаліються бізнесмени, можна було віддати автозаправку у заставу і отримати банківський кредит, то нині паливо таке дороге, що під майнову заставу банківський кредит не дадуть. Ситуація з кредитуванням не поліпшується. Нацбанк продовжує жорстку політику стерилізації гривні, її на ринку обмаль, вона дорога.
Раніше виручка від високооктанових бензинів покривала втрати від продажу дизельного пального. Цьогоріч був подоланий психологічний бар’єр, дизель став дорожчим за А-95. Українські автозаправки, зауважують експерти, мають середні доходи від продажу дизелю. Найменше на ньому заробляють у Росії та Білорусі. А у Європі дизель дорожчий за А-95. Приміром, у Румунії бензин коштує 1,85 дол., а дизель — 2 дол., у Литві — 1,87 і 2,03, у Болгарії — 1,95 і 2,11, в Угорщині — 2,17 і 2,26, у Молдові — 1,37 та 1,46 дол.
На автозаправках клієнт хоче отримати якісне обслуговування. Чимало з них таке й надають, навіть облаштовують міні-пекарні, крамниці. Поки відкриття автозаправки — справа рентабельна, переконані бізнесмени, хоча собівартість зросла. Раніше для будівництва вистачало 1 млн дол. Зараз вартість земельної ділянки, устаткування, сучасних технологій, банківських кредитів значно подорожчала.
Чимало експертів проти дотування дизельного палива для сільгоспвиробників, адже переважна більшість агрофірм — приватні й навчились працювати у ринкових умовах. Узимку купують дешевше пальне, укладають довгострокові угоди з його постачальниками. Державні програми підтримки села часто стають годівницями для чиновників, корупціонерів, які розподіляють державні блага між родичами і друзями.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ЧИМ «НАНО» КРАЩИЙ ЗА «ФОРДА»?

назад »»»