ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ГЛОБАЛЬНІ НАСЛІДКИ РЕГІОНАЛЬНОГО КОНФЛІКТУ
Пекінські олімпійські ігри на певний час відволікли увагу світової громадськості від зрушень, які сталися у глобальній системі міжнародних відносин за наслідками російсько-грузинської війни 8–12 серпня 2008 року. Вкотре всі стали свідками дискредитації Організації Об’єднаних Націй. Взаємна російсько-американська блокада за допомогою права вето вивела цю міжнародну організацію за межі процесу контролю за бойовими діями і подальшого врегулювання.

Росія передовсім показала, що готова боронити свій статус регіонального лідера. Виходячи із силових сценаріїв, які залишаються визначальними у сучасних міжнародних відносин, бурхливих засуджень дій Росії з боку азійських країн не було. Демонструючи силу у протистоянні американському впливові на Кавказі, РФ посилила свої позиції у шанхайські організації співробітництва. Певніше за все відбуватиметься консолідація навколо Росії учасників Організації колективної безпеки країн СНД.
Щоправда, Білорусь фактично «відмовчувалась» під час активної фази реалізації операції з «примушення Грузії до миру». Тим самим Мінськ продемонстрував Москві невдоволення вибірковістю союзницьких відносин. Адже, на думку офіційної білоруської влади, Кремль згадує про партнерство з Білорусією, коли йому це вигідно. Тепер після досягнення польсько-американської угоди про розміщення на території Польщі американської системи протиракетної оборони Росія вирішила запропонувати Білорусі прийняти російські ракети «Іскандер».
Однак за політичні поступки президент Білорусі Олександр Лукашенко вимагає економічних переваг. Проте домовитися з «Газпромом» про низькі ціни на газ навряд чи можливо. Провідна російська монополія набирає обертів у освоєнні власними ресурсами нових родовищ, зокрема Штокманівського, тому потребує стабільних фінансових надходжень. Зрештою, дедалі частіше можна вести мову про ситуацію, коли інтереси «Газпрому» стають тотожними інтересам Росії. Прем’єр-міністр Туреччини Реджеп Ердоган, який у розпалі боїв на території Грузії відвідав Кремль, домігся гарантій не бомбардувати нафтопровід Баку — Тбілісі — Джейхан. Тим самим Росія відхрестилася від звинувачень у бажанні монополізувати комунікації постачання сировини на світові ринки.
Водночас було надано чергове підтвердження слушності побудови того ж Північного (Балтійського) газопроводу, який має поєднати російських постачальників і німецьких споживачів газу. Залежність західноєвропейських країн від стабільності постачання російської енергетичної сировини стала вирішальним чинником у визначенні позицій «старої» Європи щодо дій Росії на Кавказі. Звичайно, Франція що головує в Європейському Союзі, доклала зусиль для примирення. Одначе проект Ніколя Саркозі максимально враховував російські інтереси, віддзеркалені в угоді про припинення вогню. Тому Кремль легко пішов на «поступки» грузинсько-американській вимозі хоча б формально зберегти посилання на визнання не лише грузинського суверенітету, а й територіальної цілісності. Для Росії набагато важливіше було зафіксувати положення про відмову грузинської сторони від нових силових спроб вирішення проблем із Південною Осетією та Абхазією. Крім того, незважаючи на войовничу риторику, Михаїл Саакашвілі був змушений обставинами військової поразки визнати домінування Росії на Кавказі.
У свою чергу, канцлер ФРН Ангела Меркель закликала Росію поважати права Грузії. Моральна підтримка позицій Тбілісі, безперечно, важлива, але розраховувати на реалізацію пропозиції кандидата на посаду президента США Джона Маккейна щодо запровадження економічних санкцій проти Росії — марно. Ні ФРН, ні Франція не готові в умовах жорсткої глобальної енергетичної кризи добровільно відмовитися від російської енергетичної сировини, адже це означало б нанесення збитків власним економічним інтересам.
Чергова кавказька війна поглибила розкол у Європейському Союзі. Естонія, Литва, Латвія, Польща (звичайно, й Україна як член нової Східної Європи) зайняли відверту прогрузинську позиції. Та не всі перелічені держави здобули з того геополітичні дивіденди. За результатами війни Польща домовилася зі США про умови розміщення американської системи протиракетної оборони. Американські військові гарантуватимуть польську безпеку.
За цих обставин навряд чи доречно вести мову про спільну зовнішню та оборонну політику ЄС. Однак Західна Європа більше автоматично не пристає на американську критику Росії. Впливові західноєвропейські бізнесові кола не зацікавлені в ізоляції РФ й побудові європейської безпеки без урахування російських інтересів. Причому у середньостроковій перспективі триватимуть складні дипломатичні маневри навколо визначення нових засад європейської та глобальної безпеки.
також у паперовій версії читайте:

• СИРІЙСЬКО- ЛІВАНСЬКЕ ПРИМИРЕННЯ
• НА ХВИЛІ ВІКТОРІЇ
• НОВА СТОРІНКА ІСТОРІЇ НЕПАЛУ

назад »»»