ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ЖІНКА, ЯКА ПРОСЛАВИЛА УКРАЇНУ
23 вересня народилася видатна оперна співачка Соломія Крушельницька. Своїм голосом і унікальною манерою виконання партій вражала публіку відомих театрів не лише Європи, а й Аргентини, Єгипту, Алжиру, Чилі. Її серце намагалися підкорити багато залицяльників, але вона обрала собі за чоловіка італійця Чезаре Річчоні, з яким прожила 20 років. Про особисте життя Соломія не любила говорити, тож не залишила жодних спогадів. Єдиним джерелом інформації є листи родичів, друзів співачки. Про життя української примадонни розповіла нашому кореспондентові Галина Тихобаєва, директор Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові.

Розірвання заручин
Народилася майбутня відома співачка Соломія Крушельницька 23 вересня 1872 року в селі Білявинцях Бучацького повіту на Поділлі в сім’ї священика. У родині виховували восьмеро дітей: шістьох дочок і двох синів. Дівчаток звали Осипа, Олена, Марія, Емілія, Соломія та Анна. А хлопців: Антін і Володимир. Усі діти були музично обдарованими, хоча доля кожного з них була різною.
Теодора Григорівна, мати Соломії, була працьовитою жінкою. Вона привчала дітей до роботи та порядку. Дівчата допомагали на кухні, прибирали кімнати, доглядали молодших дітей, а також квітник і город. Та мама ніколи не заважала їм, коли вони грали на фортепіано. Батько Амвросій Васильович був священиком, завжди багато читав, вивчав іноземні мови, навчав своїх дітей нотної грамоти. Коли у дім Крушельницьких приїжджали гості, тато любив похизуватися хоровим співом дітей, організував сільський хор, з яким часто виступав, керував церковним хором.
Спливав час, дівчата підростали. На свята, переважно релігійні, у священицьких родинах гостювали семінаристи, знайомились із дівчатами, потенційними нареченими. Відомо, що перед висвяченням семінариста потрібно було одружитися або піти у монахи. У такий простий спосіб утворювалися нові родини. Подібна історія була із Соломією Крушельницькою. До неї посватався семінарист на прізвище Зенон Гудковський. Йому сподобалася дівчина, і у сім’ї почали готуватися до весілля. Проте Соломія зізналася батькові, що не хоче заміж, а бажає вчитися співу. Старший брат Антін зміг переконати батька розірвати заручини та дозволити доньці навчатись у Львівській консерваторії. На той час це було сміливе рішення.

Відомі залицяльники
Ось так розпочалася співоча кар’єра Соломії Крушельницької. Вона підкорювала театри світу, тріумфувала в Італії, Іспанії, Єгипті, Алжирі, Аргентині, Польщі. 24 грудня 1906 року співала в міланському «Ла Скала», а востаннє виступила у ньому в лютому 1915-го у прем’єрі опери І. Піццетті «Федра».
Соломія стала відомою й мала багато шанувальників. Один із них був відомий адвокат, політичний та громадський діяч Теофіл Окуневський. Він походив з відомої галицької родини. Теофіл постійно супроводжував Соломію, адже не личило молодій неодруженій дівчині ходити самій. Він вважався її нареченим, навіть просив руки Соломії в її батька, але не відомо, чому стосунки було розірвано.
Із Окуневським у Соломії нічого не вийшло. Хтось із родини Крушельницької писав, що «він був готовий взяти Соломію за дружину після того, як вона сама побувала по світах», що теж для порядної дівчини у той час було неприпустимо. Хоча завжди її супроводжувала сестра, спочатку одна, а коли виходила заміж, то починала їздити інша. Вдома Соломія, якщо приймала когось із друзів, то обов’язково у присутності родичів.
Крушельницька постійно листувалася зі своїм другом, письменником і громадсько-політичним діячем Михайлом Павликом. Ці листи є надійним джерелом інформації. Павлик її попереджав, що коли вона вийде заміж, то може втратити голос, а якщо народить дитину, взагалі не зможе співати. Хоча, можливо, Михайло сам був до нестями закоханий у Соломію, але усвідомлював, що жодних шансів не має. На цей лист співачка відписувала, що про заміжжя поки не думає. Вона відверто зізналася, якби вийшла заміж, то чоловік був би нещасним, адже вона любить сцену більше, ніж його.
У Соломію був закоханий і Микола Шухевич. До речі, він з того роду, що і генерал Чупринка. Художниця та племінниця Крушельницької — Ярослава Музика згадувала у листах, що Шухевич був закоханий у Соломію. Навіть приїжджав до Італії просити її руки, але коли вона йому відмовила, лише поцілував розпущене волосся Соломії та поїхав геть.
Потім у житті співачки з’явився письменник Василь Стефаник. Ці стосунки оповиті найбільшою кількістю легенд. Відомо, що Крушельницьку запросили співати до Кракова. Там вона вперше співала в опері Вагнера. На той час у Польщі навчався Василь Стефаник в університеті на медика, а Труш — в академії мистецтв. Якось хлопці почули, що у театрі співає їхня землячка і вирішили з нею познайомитися. Василь Стефаник писав до Вацлава Морачевського: «...Я тепер у свіжім світі — за кулісами. Співає в тутешній опері Крушельницька, наша землячка, як Павлик називає сю паню... Сама землячка має прегарні головниці в горлі і розумне лице. Долішня губа трахи звисає, та єї з сим дуже до лиця. Ви не майте лишень боя і не думайте, що я, описуючи землячку, вже й полюбив єї. Бояв би-м ся, аби не зійти на занадто утерту дорогу...» Між Стефаником і Крушельницькою зав’язалася ніжна дружба, вони стали добрими приятелями.

Єдине кохання Соломії
Про знайомство Крушельницької зі своїм майбутнім чоловіком дізнаємося із спогадів родички Одарки Бандрівської. Вона писала, що Соломія розпрощалася зі своїм імпресаріо паном Карницьким. 1903 року у Крушельницької був контракт із Неапольським театром «Сан Карло». Проте раптом активізувався вулкан Везувій і лікар заборонив співачці їхати туди, адже це могло зашкодити її голосу. Дослухавшись до поради, вона не приїхала, зірвавши виставу. Українку примушували відшкодувати збитки, й вона почала шукати фахового юриста, який би міг їй допомогти виграти цю справу. Так Соломія познайомилася з італійським адвокатом Чезаре Річчоні, який згодом став її імпресаріо.
У 38 років Соломія Крушельницька вийшла заміж за Річчоні. Молодята одружилися в Аргентині. Про цю грандіозну подію в житті відомої співачки засоби масової інформації не могли не написати. Так, одна газета 20 липня 1910-го повідомляла: «Вчора опівдні у Бюро цивільних справ узяли шлюб адвокат Чезаре Річчоні та видатна артистка і шляхетна жінка синьйорина Соломія Крушельницька. Церемонія, що проходила в інтимній обстановці, відзначалася скромністю і простотою... Все діялося без надмірної пишності. Крушельницька була одягнена з елегантною простотою, а її лагідний погляд і усміхнене обличчя випромінювали радість від цієї ідилічної події, пройнятої невдаваною щирістю і пишністю почуттів. По завершенні формальностей молоді в оточенні вибраних друзів вирушили на сніданок до готелю «Плаза». Обличчя молодих сяяли радістю. Коли подали шампанське, усі підняли келихи і побажали прекрасному подружжю щастя у спільному житті. Молодій були піднесені численні подарунки і квіти.
Адвокат Річчоні — благородна і висококультурна людина — по закінченні усіх весільних справ постійно мешкатиме із своєю чарівною дружиною в одній з розкішних віл Віареджо, на узбережжі блакитно-зеленого Тірренського моря.
Синьйора Крушельницька не має поки що наміру припинити виступи на оперній сцені, з якою пов’язані найщасливіші хвилини її життя. Цього року вона співатиме у мадрідському театрі «Реал», а потім, роблячи поступку одній впливовій антрепризі, що не раз зверталася до неї з наполегливими запрошеннями, відбуде в турне по Південній Америці, де на неї чекають нові радісні зустрічі й нові тріумфи...»
Соломія Крушельницька прожила зі своїм чоловіком двадцять щасливих літ, але дітей подружжя не мало. 1936 року Чезаре помер. Після цього Соломія полишила Італію й повернулася на Галичину. З 1939 року вона мешкала у своєму будинку у Львові. З приходом радянської влади цей дім націоналізували, залишивши у власності Крушельницької чотири кімнати на другому поверсі. Соломію Амвросіївну запросили викладати до Львівської консерваторії на посаду професора та завідувача кафедри вокалу. В останні роки життя вона отримала звання заслуженого діяча мистецтв УРСР.
Оперна зірка померла 16 листопада 1952-го. У своїх спогадах Анатолій Кос-Анатольський пригадував: «Листопадового дня 1952 року до мене звернулися, щоб я сказав надгробне слово над могилою професора Львівської державної консерваторії, заслуженого діяча мистецтв України Соломії Амвросіївни Крушельницької. Та я не зразу зміг дати відповідь. Я був глибоко зворушений дивним збігом обставин. Я побачив кінець тієї нитки долі, яка з дитячих років різними способами перепліталася з моїм життям і зв’язувала мене з покійною...
У сумний осінній день 1952 року я стояв над відкритою могилою. Найбільша артистка початку ХХ століття, гордість великих світових сцен, ця дорога мені і всьому музичному світові людина довела свою велику життєву роль до кінця, і от прийшов фінал... За хвилину спаде остання завіса — завіса вічності, завіса могили, а замість оплесків поллються сльози... Я говорив про серце великої артистки, про її дві палкі любові: любов до мистецтва і любов до рідної землі. Промовляла тоді до неї любов нас усіх, невмируща любов української землі до своєї славної дочки, яка вірно служила справжньому мистецтву і своїм чудовим співом у широкому світі прославляла рідну землю».

Інна БОРИСОВА
також у паперовій версії читайте:

• «ЗА ЗНАКОМ ЧАСУ»

назад »»»