ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УВАГА: ДІТИ!
ПОГЛЯНУТИ ПРАВДІ В ОЧІ
У Глухівському районі на Сумщині виховується понад три тисячі дітей у віці до вісімнадцяти років. Як, напевне, і скрізь, тут можуть розповісти про успіхи в навчанні та вихованні юного покоління і поділитися турботами.

— Більш як 160 учнів стали переможцями та призерами всеукраїнських олімпіад, конкурсів і змагань,— поінформувала керівник освітянського відомства Алла Коваленко.— Минулого навчального року відкрито нові шкільні наукові товариства, дослідницькою роботою займаються 60 учнів.
І то добре, коли організатори освіти можуть бути впевненими у тому, що частина їхніх вихованців здобуде повноцінну освіту, яка допоможе їм утвердитися в подальшому житті. Одначе досі не випадає висловлювати такі надії щодо частини ровесників тих успішних школярів. З однієї вагомої причини: далеко не завжди надійним спільником педагогів у справі навчання й виховання дітей стає сім’я.
— Працюємо з вагітними жінками, щоб не допустити випадків відмови від новонароджених дітей,— розповіла директор районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Олена Зайковська. Служба працює над запобіганням випадків фізичного та психологічного насилля над дітьми, над проблемами беззахисності, які іноді починаються з першого подиху дитини.
Доводиться мати справу і з наслідками подібних діянь батьків щодо малечі. Зрозуміло, такі діти не займатимуться науково-дослідницькою роботою. Добре, коли хоч не відставатимуть у навчанні. Може, горе-батьки не усвідомлюють того, що обкрадають власних дітей? Ні, знають про те, але недбале ставлення залишається визначальним. Це трапляється в разі звуження кола інтересів і духовних запитів батьків, що не сприяє й інтелектуальному розвиткові нащадків.
— Нині на обліку перебуває 50 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також 19 сімей, стосовно яких є загроза позбавлення батьків їхніх прав,— повідомив керівник служби в справах дітей Сергій Єроха.
Зрозуміло, позбавлення батьківських прав — то вже крайній захід, до якого правомірно вдаватися лише після того, як попередні не дали бажаного результату. Слід сказати, що стосовно частини сімей такий підхід є цілком виправданим. Профілактичні бесіди, навідування, контроль незрідка допомагають долати непорозуміння. Такі батьки частіше налагоджують стосунки з учителями, прислухаються до їхніх порад і чогось таки досягають. Принаймні діти закінчують школу, здобувають робітничі професії в профтехучилищах, створюють власні благополучні сім’ї. Подібні приклади є непоодинокими.
Мабуть, через те й перебувають на обліку в районі лише 19 неблагополучних сімей. Відразу зазначимо — малий відсоток від загального числа тих з них, котрі виховують дітей. Одначе від того не легше тим конкретним хлопчикам і дівчаткам, котрі змушені в них перебувати, нерідко потерпаючи від випадків фізичного та психологічного насильства, антисанітарних умов, недостатнього харчування. Погано вже те, що неповнолітні часто не сплять уночі через сварку між батьками, але ще гірше, коли й вони, ставши дорослими, сваритимуться так само, як їхні батьки.
— Норму закону, котрою передбачено застосування всіх можливих заходів впливу до порушення питання про позбавлення батьківських прав, загалом можна вважати виправданою й доцільною,— веде далі Сергій Єроха,— адже то справді суворе покарання. Однак доволі часто в подібних випадках марнується час, який потім важко надолужити. Ідеться не лише про відставання в навчанні, яке часом перекреслює можливість дитини одержати повноцінну освіту. Повсякденні акти фізичного та психологічного насилля завдають дітям моральних травм, руйнують їхню психіку, призводять до формування поведінки, якій складно потім щось протиставити. Якщо батьки прагнуть належним чином організувати виховний процес у сім’ї, то це неодмінно дає позитивні результати навіть за недостатнього матеріального забезпечення. Коли ж вони і вухом не ведуть, не реагують на аргументовані зауваження педагогів і працівників районних служб, державні органи мають виявляти більше рішучості стосовно них.
Усе це так. Але спробуймо уявити, куди піде дитина після того, як її батьків позбавлять прав? Усі погоджуються, що заклад інтернатного типу — далеко не кращий варіант. Прийомна сім’я чи дитячий будинок сімейного типу? У Глухівському районі їх створено відповідно дві та один. Усиновлення частіше має місце щодо родичів — племінників, двоюрідних сестер чи братів, іноді до нього вдаються сім’ї, у котрих немає власної дитини.
Коли ж заходить мова про дитячі будинки сімейного типу, всі погоджуються, що їх досі мало, що дуже багато питань доводиться вирішувати їхнім засновникам. Однак це — ще не все. Чомусь у нас так ведеться: про щось можна говорити вголос, а про інше — пошепки, та й то не всім. Чи не варто порушити це правило, аби пролити світло на одну з вагомих причин, котра стає на заваді усиновленню.
Кого найчастіше позбавляють батьківських прав? Правильно — алкоголіків. Так ось: люди, які замислювалися над питанням усиновлення, створення прийомної сім’ї чи дитячого будинку сімейного типу, ба навіть укладення шлюбу з людиною, котра має неповнолітню дитину, «вирахували» одну особливість, що дістала підтвердження в багатьох випадках. Полягає вона у тому, що схильність до алкоголізму часто є спадковою. Причому виявляється той закладений у генах потяг уже в старшому підлітковому або й дорослому віці. Кому хочеться витрачати час, кошти й зусилля на те, щоб згодом жити з алкоголіком?
І не варто закидати комусь з того приводу, що він хоче мати впевненість щодо догляду, турботи на старості, позаяк ці моменти від самого початку мають ознаки взаємності. Тож прагненню до певності потенційної для усиновлення сім’ї є достатні, на наш погляд, пояснення.

Віктор ТАРАСЕНКО, Сумська область
також у паперовій версії читайте:

• П’ЯТЬ КРОКІВ, ЩОБ СТАТИ КРАЩИМИ БАТЬКАМИ
• ПОЗА ШКОЛОЮ — НЕ ПОЗА УВАГОЮ

назад »»»