ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
ПРІОРИТЕТИ МІНІСТРА ЄХАНУРОВА

— Чи не найголовнішим для нас є питання підвищення ефективності управління, якості бойової підготовки частин і підрозділів,— сказав він.— Війська навчаються за планом і особливих проблем, пов’язаних із навчальним процесом, немає. Щоправда, брак коштів не може не позначатись на його результатах.
Нагадаю, що у 2008 році на потреби військового відомства виділено лише 66 відсотків мінімальних потреб.
Чи не найбільшим головним болем для МО є проблема комплектування Збройних сил військовослужбовцями за контрактом. Нагадаю, що, згідно з Державною програмою розвитку Збройних сил України на 2006-2011 роки, з 1 січня 2011-го вони переходять на професійну основу. Кажучи іншими словами, в них не повинно бути жодного солдата-строковика. Проте останнім часом перші особи військового відомства обережні в своїх прогнозах щодо остаточного вирішення цієї проблеми. На те є підстави. Скажімо, протягом першого півріччя 2008 року військо поповнилося 3039 професіоналами, але 1778 осіб розірвали з Міністерством оборони раніше укладені угоди. Тож виходить, що реально наші ЗС поповнилися лише 1261 контрактником.
— Нині немає підстав говорити про те, що ми успішно виконуємо план стосовно комплектування армії військовослужбовцями служби за контрактом,— сказав Юрій Єхануров.— Цьому заважає низка проблем.
Серед головних, на думку керівника МО, лідирують проблеми, пов’язані із забезпеченням контрактників житлом, низьке (порівняно з іншими категоріями громадян) грошове забезпечення і навіть харчування цієї категорії військовослужбовців коштом держави. Якби військовому відомству вдалося підвищити розмір грошового забезпечення до 1200-1300 гривень, то охочих служити у війську побільшало б. Нагадаю, що зараз воно в середньому становить 900-1000 гривень.
Та, попри всі труднощі й негаразди на цьому непростому шляху, міністр оборони оптимізму не втрачає, вважаючи, що «нічого страшного не відбувається». Він, зокрема, задоволений тим, що створено 11 територіальних центрів комплектування військовослужбовцями за контрактом, які працюють в різних регіонах країни. До кінця року заплановано створити ще 14 таких центрів, тобто по одному в кожній області.
Третім пріоритетним завданням, на переконання міністра, є оновлення парку озброєнь та військової техніки. Адже практично вся вона дісталася у спадок від колишньої Радянської армії й давно відпрацювала свій ресурс.
Натомість військове відомство, яке потребує новітніх озброєнь і техніки, не закуповує їх за браку коштів, бо Міністерство оборони давно фінансується за залишковим принципом, про що наша газета вже писала. Тому найкращим варіантом вирішення цієї проблеми є придбання озброєнь і техніки у вітчизняних виробників. Україна має потужний оборонно-промисловий комплекс і спроможна забезпечити свої Збройні сили. Одначе потрібні гроші, а їх вкрай не вистачає.
Не обійшов увагою Юрій Іванович проблеми, пов’язані з наповненням так званого спеціального фонду, до якого мають надходити кошти, виручені від реалізації надлишкового майна Міністерства оборони. Задля справедливості зауважимо, що його з кожним роком наповнювати все важче. Причина банальна — зменшення кількості майна, техніки, яка може зацікавити потенційних покупців. Проте деякі чиновники МО не надто переймаються його наповненням.
Державний департамент надлишкового майна та земель за шість місяців поточного року заробив лише 450 тисяч гривень. Зважаючи на таку «плідну» роботу цієї структури, міністр ухвалив рішення щодо його ліквідації. Хто опікуватиметься проблемами, пов’язаними з реалізацією військового майна, наразі не відомо. Натомість зрозуміло інше: шалених грошей на ньому військове відомство ніколи не заробить. Бо кому, скажіть, потрібна автомобільна техніка, вік якої вимірюється 25–30 роками? А кого можуть зацікавити солдатські речові мішки, пошиті ще в 60-ті роки минулого століття чи фляги й казани, яких чимало накопичилося на складах? Тому, як на мене, потрібно позбуватись цього мотлоху за ті суми, які пропонують, а не встановлювати захмарні ціни. Бо станеться так, що за це так зване надлишкове майно ніхто копійки не дасть. Про це, до речі, говорив і міністр оборони.
— Пропоную робити так, як робили свого часу німці, а саме: виставити все надлишкове майно на аукціони за ціною в одну гривню,— каже Єхануров.— Може, хтось дасть п’ять. Такий приклад: у нас налічується понад 37 тисяч одиниць зайвої автомобільної техніки віком 30–40 років. Та її ніхто не купує...
Під номером «чотири» керівник оборонного відомства назвав таку проблему, як вивільнення армії від виконання непритаманних для неї функцій. Зазначимо, що витоки цієї проблеми сягають часів колишнього Союзу, коли полки й батальйони залучали до виконання різних завдань, які не мали нічого спільного з обороноздатністю держави, скажімо, до вивезення до приймальних пунктів зібраного цукрового буряку. А згадаймо часи, коли на цілину відряджали дивізії, особовий склад яких разом із колгоспниками вів «битви» за врожай. Нині перед українськими військовими таких завдань ніхто не ставить. Але й їх, на жаль, залучають до виконання завдань, які теж не пов’язані з військовою службою. Зараз на балансі МО знаходяться десятки військових містечок, які вивільнилися в результаті скорочення частин. Через різні причини МО ніяк не може їх позбутись. Щоб їх не розграбували, як це часто було раніше, коли вони залишалися без господарів, воно змушене їх охороняти. Є ще сотні баз і арсеналів, де зберігаються боєприпаси, надлишкове майно. На цих та інших подібних об’єктах залучено близько 20 тисяч солдатів. Вони (за великим рахунком) зовсім не причетні до зміцнення обороноздатності країни, бо не стріляють, не водять бойові машини. Подібної практики немає в жодній країні НАТО. Там кожен військовослужбовець вдосконалює свою бойову підготовку, навчаючись військовому ремеслу на полігонах і танкодромах, а не охороняючи покинуті й порожні будівлі.
— На жаль, методологія підрахунку чисельності армії така, що ми рахуємо і людей військових, і тих, хто займається обслуговуванням частин та підрозділів,— каже Юрій Єхануров.— Тому вважається, що чисельність Збройних сил становить 200 тисяч осіб, а насправді 149 тисяч. Я доповів про цю ситуацію Президентові України — Верховному Головнокомандувачу Збройними силами. Сподіваюсь, що найближчими днями це питання буде розглянуто на засіданні Ради національної безпеки і оборони. Відповідна комісія вже опрацювала цю проблему, можу сказати, що є розуміння цієї проблеми і згода в тому, що більше механічно скорочувати ЗС не можна.
Міністр розуміє, що скорочення чисельності українського війська зумовлено низкою законів і нормативно-правових актів, які потрібно виконувати. З цієї причини, мабуть, до них доведеться вносити зміни. Наприклад, згідно з довгостроковими планами Україна ще три роки тому повинна була приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО, а через три-чотири роки ми збирались стати повноправним членом Північноатлантичного альянсу. Та виявилося, що до того дня, коли нас запросять до цього військового блоку, членство в якому гарантувало б нам цілковиту безпеку, далеко. Отже, зі скороченням армії треба трохи «пригальмувати», бо в іншому разі вона не зможе гарантувати безпеку держави.
На п’ятому, за словами міністра оборони, чи не найголовнішому зі всіх згаданих, Юрій Іванович особливо акцентував увагу. Бо, як свідчать соціологічні дослідження, найбільше людям у погонах дошкуляють проблеми, що мають соціальне забарвлення. Якщо останнім часом грошове забезпечення військовослужбовців дещо зросло, то на житловому «фронті» повне затишшя. Нагадаю, що на відповідному обліку перебувають 44124 сім’ї офіцерів і прапорщиків, деякі з них очікують власного даху над головою по 15 і більше років, бо черги рухаються повільними темпами.
Ми запровадили електронний квартирний облік,— сказав міністр оборони Юрій Єхануров.— Зробити це було непросто не лише тому, що були певні технічні проблеми, а й тому, що був спротив. Протягом першого півріччя ми вручили 2562 квартирних ордери. До кінця року плануємо видати всього вісім тисяч ордерів.
Що ж, якщо ці плани МО втілить у життя, то тисячі людей будуть вдячні Юрію Івановичу: за роки незалежності України жодному міністрові оборони не вдавалося видавати стільки ордерів своїм підлеглим.
Міністерство оборони, зважаючи на незадовільне фінансування своїх потреб, змушене віднаходити додаткові кошти. Останнім часом довелося об’єднати два департаменти, до компетенції яких входили тендери і закупівля необхідних товарів та послуг.
— Ми уважно спостерігаємо за цінами на ринку,— каже міністр оборони.— Всіляко, не порушуючи вимог чинного законодавства, намагаємось їх закуповувати за якомога нижчими цінами. До кінця поточного року хочемо заощадити 5,6 мільйона гривень на придбанні пально-мастильних матеріалів.
Часто доводиться «маневрувати» коштами: нещодавно МО «перекинуло» майже 170 мільйонів гривень з програм, що передбачали закупівлю техніки і озброєнь, на харчування для особового складу. Словом, МО робить все можливе, щоб і в сьогоднішніх, надзвичайно складних умовах, пов’язаних із фінансуванням, військо не почувалося покинутим державою напризволяще.

також у паперовій версії читайте:

• ДОПОМАГАЮТЬ ВІЙСЬКОВІ

назад »»»