ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ІНФЛЯЦІЯ ВІДСТУПАЄ?

1.
Урядовці переконують, що в травні інфляція таки послабила свої цупкі обійми. Показник у 1,3% приросту цін щодо квітня обнадіює... Адже це втричі менше, ніж місяць тому. До того ж, цей показник є найскромнішим за останні дев’ять місяців (починаючи з торішнього вересня місячна інфляція нижче 2% не опускалась).

Певних успіхів у приборканні інфляції, зазначають експерти, було досягнуто завдяки експортно-імпортним ініціативам уряду, його намаганням збивати спекулятивну активність виробників і продавців. У березні Кабмін ухвалив рішення про обмеження експорту олії, було встановлено квоти на рівні 300 тис. т. Через це стабілізувались ціни на цей важливий для українців продукт (торік вони підскочили на більш ніж 70%, зросли й цьогоріч). Завдяки використанню цукру з Держрезерву було знято ризик суттєвого підвищення цін на нього. А от антиінфляційні дії уряду на ринку м’яса не були доведені до кінця, бо Верховна Рада не ухвалила закон про квоти на ввезення продукції.
Коли виникли підозри стосовно монопольних змов на деяких ринках, у тому числі серед великих торгових мереж, уряд уклав із ними спеціальну угоду, якою дозволялось обмежувати торговельну націнку на соціальні товари, зокрема на хліб, хлібобулочні вироби, значну частину молочних і м’ясних продуктів, деякі види круп, на рівні 15% (це — максимальний показник, могло бути й менше). Та Президент України ветував закон щодо цього, зазначивши, що такі дії обмежуватимуть конкуренцію. Проте хіба можна обмежити конкуренцію там, де її немає?
Зниженню інфляції у травні посприяв й сезонний чинник — поява на ринку продукції нового врожаю. І зміна ділової активності — люди йдуть у відпустки, змінюють свої пріоритети у витратах (більше подорожують, витрачають гроші на речі довгострокового користування). Тож улітку, зазначають фахівці, можлива дефляція, тобто зниження цін.
Далися взнаки й результати діяльності Нацбанку, який суттєво обмежив грошові пропозиції на фінансовому ринку. Дещо стабілізувалися негативні очікування суб’єктів господарювання і населення, активної фіскальної й соціальної політики. Та виявилося, що влада готова спрямувати її у помірковане русло.
Подальша інфляційна динаміка, зауважують експерти, суттєво залежатиме від розвитку ситуації в Україні й світових тенденцій. Нині у світі тривають тенденції до подорожчання продуктів харчування. Вони об’єктивні, бо пов’язані з подорожчанням енергоносіїв, насамперед нафти, зі зростанням світового споживання.
У світі може відбутись продовольча криза, застерігають фахівці. Перший її сигнал пролунав торік, коли знизились до критичного рівня світові стратегічні запаси зернових. Другий пов’язаний з виробництвом біопалива. Якщо до 2030 року виробництво продовольства, передусім зернових, не збільшити принаймні на 50%, то людство опиниться на межі продовольчої катастрофи. Водночас земельні угіддя, призначені для вирощування продовольчої продукції, невпинно скорочуються. Одна з причин — інтенсивне поширення біопалива в умовах загострення енергетичної кризи. Приміром, третина кукурудзи, вирощеної у США, та половина бразильської цукрової тростини йдуть на виробництво етану — газу, що використовується як біопаливо. Проте, за даними ООН, він здатний посилити парниковий ефект на планеті. До того ж, його виробництво сприяє підвищенню цін на продукти харчування. Тому в умовах енергетичної кризи треба думати не лише про урізноманітнення джерел пального, а й про обмеження його споживання.
Гуманітарна підтримка бідних країн виявилася збитковою, кажуть експерти. Єдиний вихід запобігти продовольчій кризі — розвиток сільського господарства у бідних державах, аби забезпечити їхню самодостатність. Франція зробила конкретний крок у цьому напрямі, виділивши один мільярд євро на розвиток сільського господарства у країнах екваторіальної Африки. Її приклад збираються наслідувати Іспанія, Японія та інші економічно розвинуті держави, які у такий спосіб дбають про власну продовольчу безпеку. Свій шанс могла б використати й Україна, запровадивши нові технології.

2.
Щодо перспектив інфляційної динаміки в нашій країні, то вона великою мірою залежатиме від внутрішньої економічної політики, від того, як буде скоригований бюджет-2008. Найпершим пріоритетом у ньому, говорять експерти, має бути зменшення дефіциту і скорочення недоцільних витрат, у першу чергу на підтримку деяких галузей промисловості. Але у багатьох депутатів є спокуса розширити саме видаткову частину бюджету, що може прискорити інфляцію.
Зараз уряд має перевиконання бюджету на 11% (значною мірою через інфляційні чинники). Ці гроші «заморожені», бо немає положення про те, за якими напрямами їх використовувати. Такі кошти треба розблокувати під час перегляду бюджету, це суттєво впливатиме на підвищення економічної динаміки.
Перегляд бюджету має бути максимально неінфляційним. Фахівці радять не підвищувати виплати населенню, а спрямовувати кошти у сфери, які б дали змогу принаймні запобігти підвищенню вартості важливих послуг — транспорт, житлово-комунальну сферу. Якщо вдасться зробити бюджет мінімально інфляційним й закласти відповідні засади збалансованості бюжету-2009, з точки зору споживання і накопичення, то інфляційні тенденції вдасться приборкати, запевняють експерти.
Надзвичайно важливою є й політика Нацбанку у монетарній сфері. Парадоксально, але якщо банк намагатиметься активно проводити антиінфляційну, обмежувальну політику, він може... досягти протилежних результатів. Адже цим спонукатиме комерційні банки виходити на міжнародний ринок запозичень, ввозити іноземну валюту в Україну, продавати її. Це призведе до подорожчання гривні. Через цей розрив (інфляції гривні на внутрішньому ринку і подорожчання її на валютному) можуть виникнути негативні тенденції в економічному зростанні, доходах виробників, надходженнях до бюджету. Це, зрештою, спричинить кризові явища, нестабільність гривні.

3.
Інфляційна динаміка, наголошують експерти, залежатиме від вирішення проблем із енергоносіями, від вартості імпортованого газу. Актуальна й тема формування цін на продукцію нового врожаю. Нині є певні ризики, які дають змогу експертам прогнозувати, що ці ціни не будуть такими низькими, як очікувалось. Адже у сільгоспвиробників зростають витрати на енергоносії, заробітну плату, виникає непевність у перспективах подальшої динаміки цін, валютного курсу. Тому важливо налагодити послідовну і виважену підтримку сільського господарства, особливо в умовах вступу в СОТ, що в принципі обмежує її.
До речі, уряд з огляду на існуючі тенденції дещо скоригував свої прогнози інфляції, визначивши її на рівні 15,5%. Перший заступник Секретаріату Президента Олександр Шлапак назвав їх дещо оптимістичними. Його власний прогноз — 16,6%. З ним солідарний Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк, який вважає, що інфляція нинішнього року становитиме близько 16%. Він також радить збалансовано ставитись до того, що відбувається з цінами та інфляцією. Світове зростання цін на продукти харчування, з одного боку, впливає на підвищення цін на харчі в Україні, що, на думку спікера, є тимчасовим явищем, а з іншого — надає шанс забезпечити розвиток аграрного сектора. Такий шанс мають не всі держави.
Президент Віктор Ющенко теж сумнівається в урядових інфляційних прогнозах, адже за підсумками п’яти місяців інфляція становила 14%.
Справді уряд встановив складні орієнтири, і далі буде ще складніше, якщо росіяни реалізують свої наміри збільшити ціни на газ для України з 1 січня 2009 року вдвічі. Глава російського МЗС Сергій Лавров пояснив ці наміри тим, що азійські держави переходять на європейські ціни для продажу свого газу. Так що Україні, яка отримує переважно азійський газ, нема куди подітися. Хіба що домовлятися з тими ж азійськими державами.
Віктор Ющенко запропонував Президентові Росії Дмитру Медведєву провести газові переговори у тристоронньому форматі — за участі «Газпрому», «Нафтогазу» і представників азійських держав. Та, застерігають експерти, ця ініціатива неоднозначна. Поки не зрозуміло, в якій ролі виступатиме Україна, чи передували цьому консультації на двосторонньому рівні й чи сприйняли українську ідею. Часто буває так, що хороші ідеї не мають ретельної дипломатичної підготовки і призводять до протилежних очікуваним результатів.
Якщо Україна готова запропонувати ініціативи для азійських партнерів (саме їх треба розглядати як ключовий елемент у постачанні газу) — це одна ситуація. Якщо ні, то ініціативу перехопить «Газпром». Не відомо, чи готова Україна запропонувати азійським газовим компаніям увійти через спільні підприємства на наш ринок? І реалізувати, можливо, спільно з «Нафтогазом», свій газ. Якщо це можна робити «Газпрому», то чому не можна іншим? Тим більше, що такий підхід відповідав би принципам створення конкуренції на газовому ринку.
Тож тристоронній формат переговорів без створення серйозних позицій і попереднього дипломатичного опрацювання можливих наслідків може виявитися шляхом до складнішого варіанту затягування переговорних процесів, ніж порятунком, якого прагне Україна у діалозі з «Газпромом». Ситуація є неоднозначною і для Росії, бо в останні роки завдяки політиці підвищення цін на газ, що була спрямована найперше на Україну, «Газпром» сам потрапив у пастку високих цін, оскільки теж потребуватиме в найближчі роки азійського газу. Таким чином, позиція азійських постачальників буде вагомішою, і «Газпром» змушений буде піти на поступки. За таких умов потрібна філігранна дипломатична гра України, аби використати цю ситуацію на свою користь.
На жаль, ситуація в нас дає мало підстав для оптимізму. Росія намагатиметься використати український політичний різнобій. Як зазначають експерти, час консолідувати внутрішню позицію, виробити спільний план дій щодо майбутніх газових переговорів. Донедавна подібного не виходило. Хотілось би, щоб гору взяли національні інтереси, а не вузько корпоративні та партійні, бажання перехопити ініціативу у внутрішніх опонентів.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• А НАМ ОДНАКОВО?
• ЗЕРНОВІ: ВРОЖАЙ І ЕКСПОРТ

назад »»»