ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
НА СТАРИХ Т-72 ДАЛЕКО НЕ ЗАЇДЕШ...

Із розпадом Союзу Україна успадкувала від нього могутній оборонно-промисловий комплекс, який на просторах СНД (за своїми виробничими потужностями) поступався лише Росії. Та за час, що минув відтоді, особливо в 90-ті роки минулого століття, чимало заводів перейшли на випуск мирної продукції або припинили своє існування. Звісно, що в такій кількості, як це було за СРСР, вони, зі зрозумілих причин, нам були не потрібні. Проте наші політики, ухвалюючи рішення про реформування ОПК, дещо перегнули палицю. Втім, у нас все ж залишилося достатньо підприємств, спроможних випускати техніку військового призначення.
Вони, на думку директора департаменту економіки оборони та безпеки Міноборони В. Зубарєва, здатні виробляти за замкненим циклом близько 8 відсотків озброєнь і техніки, яких зараз потребують і потребуватимуть наші ЗС. Наші заводи, не маючи певних технологій і сировини, не можуть самотужки виготовляти всі без винятку види ОВТ. Насамперед авіаційного і ракетного спрямування.
Проте не все так безнадійно, як може здатись на перший погляд. Принаймні ми ще не втратили можливості виправити становище, в якому з різних причин опинився наш оборонно-промисловий комплекс. Аби автора цих рядків не запідозрили у суб’єктивізмі, мовляв, відстоює честь мундира вітчизняної «оборонки», зішлюсь на висновки міжнародних експертів. Зокрема, Стокгольмського міжнародного інституту оборонних досліджень, де вважають, що «Україна спроможна самотужки оновити свій військово-технічний парк. За винятком деяких зразків озброєнь і військової техніки». Ще одним переконливим аргументом на користь цієї думки може слугувати те, що наша держава — постійний член міжнародних виставок техніки і озброєнь. Наші зразки є конкурентоспроможними передовсім за такими напрямами як військово-транспортна авіація, ракетне озброєння авіаційної та бронетанкової техніки, радіолокаційних станцій, систем супутникової навігації й електронної боротьби, виготовлення танкових, авіаційних і корабельних двигунів, навіть створення космічних апаратів. Наша держава входить до першої десятки країн, що експортують зброю.
Україні, напевно, все ж не обійтися без закупівель деяких зразків озброєння: у світі не так багато держав, які обходяться власними виробничими потужностями. Та це не означає, що ми маємо ігнорувати можливості вітчизняного ОПК, покладаючись на імпорт озброєнь. Так, ми не зможемо вирішити проблему авіаційного переозброєння, принаймні протягом найближчих десятиліть, шляхом серійного виробництва винищувачів і бомбардувальників. Та ми здатні продовжити вік тих із них, які у нас на озброєнні. Приміром, для цього цілком достатньо потужностей кількох авіаційно-ремонтних підприємств. Скажімо, ті ж державні підприємства «Луч» і «Артем» нині здатні оснастити літаки сучасними системами високоточної зброї — від керованих ракет до високоточних бомб.
Україна, як відомо, не виробляє вертольотів, які, між іншим, стають дедалі популярнішими в арміях багатьох держав світу. В Міністерстві оборони вважають, що їх доведеться закуповувати за кордоном, оскільки налагодження власного виробництва — справа надто дорога і тривала. Проте закуповувати їх потрібно з урахуванням того, що на українських заводах виробляють двигуни, які за своїми параметрами відповідають кращим світовим зразкам.
Більше того, нещодавно науково-виробнича фірма «Адрон» розробила станцію оптико-електронного заглушення, яка значно знижує ймовірність їхнього ураження ракетами переносних зенітно-ракетних комплексів і яка прийнята на озброєння кілька років тому. Фахівці кажуть, що вона має не лише відмінні тактико-технічні характеристики, а загалом є універсальною, бо її можна встановлювати на гелікоптерах будь-якого виробника. Під час авіасалону, що проходив торік у Франції, його відвідувачі могли побачити спільний проект Конотопського авіаремонтного заводу і однієї з французьких компаній, яким передбачається модернізація вертольота МІ-8, що вважається надійною машиною, про це свідчить його застосування Радянською армією в Афганістані.
Щодо забезпечення українського війська бронетанковою технікою, то тут можемо втерти носа будь-кому: продукція державного підприємства заводу ім. Малишева добре відома в усьому світі. Нагадаю, що свого часу Пакистан, Туреччина придбали у нас кілька сотень танків, які, за відгуками іноземців, добре зарекомендували себе.
— Переконаний, що в перспективі нам буде вигідніше розробляти і виготовляти свою техніку і озброєння, ніж модернізувати іноземні зразки,— заявив генеральний конструктор зі створення бронетанкової техніки та артилерійських систем державного підприємства «Харківське конструкторське бюро машинобудування» генерал-лейтенант Микола Борисюк, виступаючи на Всеукраїнській науково-технічній конференції, що проходила у Львові.— У нас є для цього багато можливостей.
Ми, за великим рахунком, здатні самотужки вирішувати найбільшу частину проблем, пов’язаних із забезпеченням армії новітніми зразками озброєнь та військової техніки, спеціального спорядження для особового складу частин і підрозділів. Деякі розробки наших учених викликають щире захоплення в їхніх закордонних колег. Вони дивуються, як українці можуть створювати зразки озброєнь в умовах фінансового голоду. Впевнений, що вони були б ще більше здивовані, коли б наші розробники, підприємства отримували хоча б 50 відсотків сум, які вони отримують. Наприклад, розробники комплексу пасивного стеження за повітряними цілями «Оболонь» з семи мільйонів гривень, необхідних для завершення робіт, отримали лише мільйон гривень. А він, якщо буде налагоджено його серійне виробництво, приноситиме державі чималий зиск. Зважаючи на тактико-технічні характеристики, котрі перевищують закордонні аналоги, у світі знайдуться охочі його купувати.
Попри труднощі, пов’язані передовсім із недостатнім фінансуванням, наш оборонно-промисловий комплекс спроможний забезпечити реалізацію багатьох напрямів у розвитку і серійному виробництві озброєння і військової техніки. Фахівці кажуть, що перспективним може бути розвиток високоточних засобів ураження — від оперативно-тактичних ракетних комплексів до ракет останнього покоління «повітря — повітря» з різними головками самонаведення. Ми також маємо значний науково-технічний потенціал, що дає змогу модернізувати, а з часом і створювати ракетні та ракетно-артилерійські зенітні системи. За умов більш-менш стабільного фінансування підприємства ОПК хоч зараз готові виробляти сучасні розвідувально-інформаційні й автоматизовані системи управління Збройними силами, а також радіолокаційні й оптичні засоби виявлення цілей.
Коли говорити про оснащення Військово-Морських сил сучасними кораблями, то і тут, як запевняють у МО, особливих проблем немає. За відповідного фінансування наші підприємства готові негайно почати виконання програми, котрою передбачається будівництво військових кораблів класу «корвет», якими планується оснастити наші ВМС. Нещодавно в Миколаєві на базі дослідно-проектного центру кораблебудування відбулося виїзне засідання Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони. В його роботі брали участь як народні депутати, так і представники міністерств оборони, промислової політики, Ради національної безпеки і оборони, а також ВМС ЗС України. Як зазначив голова комітету Анатолій Гриценко, робота щодо створення сучасного корвету просувається успішно.
— Наш корвет, над створенням якого працюємо, буде багатоцільовим кораблем,— зазначив генеральний директор центру Євген Борисов.— Він зможе виконувати оборонні й наступальні функції, а його водозаміщення становитиме майже 2,5 тисячі тонн і він матиме елементи фрегата.
Останнім часом у світі (насамперед в арміях країн НАТО) все більше використовують безпілотні літаки, особливо розвідувального призначення. І не лише завдяки високим тактико-технічним характеристикам, а й тому, що їхня вартість у десятки разів нижча від звичайних літаків. Міністерство оборони отримало пропозиції деяких іноземних фірм стосовно готовності забезпечити ними наші Повітряні сили. В МО України поки не ухвалили остаточного рішення: купувати «безпілотників» чи покладатись на власні можливості щодо їхнього серійного виробництва. Під час проведення науково-практичного семінару, на якому обговорювалась проблема забезпечення армії, інших військових формувань безпілотними авіаційними апаратами, міністр оборони Юрій Єхануров закликав його учасників визначитись із цим питанням: планувати придбання безпілотних літальних апаратів чи покладатися на власні сили?
Річ у тім, що українці, виявляється, не сидять, склавши руки. Зокрема, на державному підприємстві «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» давно працюють над їхнім створенням. Скажімо, тут не лише підготовлено відповідну технічну документацію, а й налагоджено автономний технологічний цикл, тобто чугуївці розраховують лише на власні сили. На думку начальника цього підприємства Олега Соловйова, розробка і виготовлення безпілотних апаратів на вітчизняних підприємствах обійдеться для державної скарбниці дешевше, ніж їхнє придбання у закордонних виробників.
Повітряно-десантні війська потребують заміни переважної більшості парашутних систем. Їх, звичайно, можна закуповувати за кордоном. Але все знову-таки впирається у кошти, точніше, їхню відсутність. Щоправда, можна вирішити цю проблему і за допомогою вітчизняних фахівців, зокрема, одного з феодосійських підприємств, які презентували близько 20 зразків своєї продукції. Вона отримала високу оцінку фахівців. До речі, деякі її зразки успішно пройшли випробування у військах. Демонструвалися і зразки спеціального спорядження для армійських підрозділів спеціального призначення, які теж отримали схвальні відгуки присутніх.
Оборонно-промисловий комплекс України — це галузь, що сприяє зміцненню обороноздатності держави і наповненню бюджету. Налагодивши серійне виробництво деяких зразків озброєнь і військової техніки, яка, зважаючи на високі тактико-технічні характеристики, користуватиметься попитом за кордоном, держава, отримуючи фінансовий зиск від їхнього продажу, зможе значно більше коштів асигнувати на переозброєння українського війська. Словом, нормальне функціонування ОПК сприятиме як зростанню економічної могутності країни, так і її обороноздатності.

Сергій ЗЯТЬЄВ

також у паперовій версії читайте:

• А ЯКЩО БЕЗ ДИСПРОПОРЦІЙ?
• ВИВЧАТИМУТЬ НІМЕЦЬКУ

назад »»»