ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЛЮДИНА І ПРАВО
ОЗДОРОВИТИ ДУШУ
У який спосіб має реагувати держава на злочини, що коять неповнолітні?
Найліпше — дати підліткові можливість оздоровити душу, усвідомивши помилку. Цьому сприяє такий вид покарання, як пробація. Про зміни до вітчизняного законодавства, необхідні для її запровадження, йшлося під час недавніх слухань у Комітеті Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

ПОКАРАННЯ, АЛЬТЕРНАТИВНЕ УВ’ЯЗНЕННЮ, ЗАПОБІГАЄ ЗЛОЧИННОСТІ
Арешт домашній, квартальний, районний
Нині в слідчих ізоляторах України тримають майже 1,2 тисячі неповнолітніх, які скоїли злочини. П’ять тисяч підлітків засуджено до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, вони перебувають на обліку в підрозділах кримінально-виконавчої інспекції. Ще майже 1,9 тисячі неповнолітніх відбувають покарання у 10 спеціальних виховних колоніях, з яких дев’ять — для хлопців й одна для дівчат.
Щоб зменшити тюремну популяцію, українські законодавці та правники почали придивлятися, як собі дають з тим раду у світі. У більшості європейських країн запроваджено альтернативу тюремному ув’язненню — пробацію, котру здійснює спеціальна служба. Там співвідношення осіб, засуджених до позбавлення волі, і тих, хто перебуває на обліку в цій службі, становить один до двох.
Ще на стадії досудового слідства офіцер служби пробації збирає інформацію про правопорушника, аби допомогти суду обрати найефективніше для цієї особи покарання на основі прогнозу щодо подальшої поведінки. У полі зору офіцера — біографія, попередні судимості, умови життя, фізичний і психічний стан, ставлення до навчання і праці. Ці відомості необхідні для складання програми ресоціалізації злочинця, якщо йому призначать альтернативний вид кримінального покарання. У більшості країн мінімальний період пробації — шість місяців, максимальний — три роки.
Призначаючи пробацію, суд покладає на особу такі обов’язки: вести правослухняне життя, здобути освіту або взяти участь в освітніх програмах чи курсах, офіційно працевлаштуватися, не змінювати місця проживання та роботи без дозволу, добровільно пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії чи іншої хвороби, яка становить небезпеку для здоров’я інших осіб. Така людина не має права залишати помешкання у визначені судом години, мусить перебувати протягом певного часу в реабілітаційних центрах — денних або нічних (їх ще називають пробаційними гуртожитками), відвідувати заняття психолога, утримуватись від поїздок до місць та територій, визначених судом, від контактів з певними особами, не мати при собі зброї. За порушення цих умов на клієнта служби пробації чекають санкції аж до ув’язнення. Така особа може перебувати під домашнім арештом або ж квартальним чи районним. Офіцер пробації має право безперешкодно заходити в будь-який час доби до приміщення, де мешкає клієнт, щоб проконтролювати його поведінку, перевірити, чи виконує той покладені на нього судом обов’язки, здійснювати тестування на наявність в організмі наркотиків та алкоголю.

Примусові роботи популярніші, ніж штраф
За злочинцем не тільки наглядають, на нього впливають. У разі застосування до неповнолітніх правопорушників пробація дає можливість якомога раніше спрямувати їхнє життя в законослухняне русло, прищепити їм повагу до закону і правил суспільного життя. Цьому сприяють відвідування корекційних програм, спрямованих на профілактику агресивної поведінки, мотивацію позитивних змін особистості.
Пробація дає змогу не тільки запобігти злочинності і знизити її рівень, вона економічно вигідна. У країнах, які нещодавно приєдналися до Євросоюзу, вона обходиться в середньому в десять разів дешевше, ніж ув’язнення.
Повчальним є латвійський досвід, який під час парламентських слухань презентував керівник Державної служби пробації Олександр Дементьєв. Започаткували її там 2003 року, а нині вона поширена на всій території держави. Певною мірою це пояснюється тим, що палким прихильником пробації є тамтешній міністр юстиції, якого познайомили з досвідом такої служби в Канаді. Латвійський чиновник акцентував увагу на важливості примусової праці, яку виконують ті, кому суд призначив пробацію, у вільний від роботи чи навчання час. Це не тільки заощаджує кошти платників податків (у Латвії йдеться про 289 тисяч євро), а й зменшує кількість повторних правопорушень, адже справляє виховний вплив. Нині в Латвії примусові роботи як вид покарання стали навіть популярнішими, ніж штраф.
Неповнолітні правопорушники виконують громадські роботи. У Латвії дозволено працювати з 11-ти років, проте фахівці з пробації хочуть знизити вікову планку до дев’яти. Пан Дементьєв як педагог з великим стажем переконаний: це дасть чудовий результат, особливо щодо підлітків, яких звинувачують у вандалізмі на кладовищах. У таких випадках виховний вплив неможливо переоцінити.
Служба пробації опікується й тими, хто відбув покарання в ув’язненні. Коли такі особи виходять на волю, в них немає житла, роботи, вони майже всі мають алкогольну чи наркотичну залежність. Допомогу їм надають спеціальні центри. З кожним представником цього контингенту починають працювати ще за шість місяців до виходу: вже знають, де він житиме, трудитиметься. І ще про ощадливість. Тюремна служба Латвії витрачає на кожного засудженого 19 євро на день, а служба пробації — один євро. Найскладнішим у запровадженні пробації було створення необхідної нормативної бази — це латвійські законодавці завершили лише нинішнього року.
В Україні протягом останнього десятиріччя вивчили й узагальнили досвід інших держав, насамперед піонера пробації — Великої Британії. Проведено навчання суддів та працівників кримінально-виконавчої інспекції, втілено в практичну діяльність окремі елементи цієї служби. Починаючи з 2003 року, в АРК, Одеській і Київській областях, Києві та Севастополі опрацьовували її досудову функцію. Там складали соціальні повідомлення (характеристики) осіб, котрих притягували до карної відповідальності за злочини невеликої та середньої тяжкості, і давали рекомендації щодо можливого виду покарання, які суд згодом узяв до уваги.
Пробація не суперечить нашому менталітету, зазначила заступник голови Державного департаменту України з питань виконання покарань Наталія Калашник, пославшись на те, що в Конституції Пилипа Орлика від 1710 року вже є рекомендації щодо альтернативних видів покарання.

Втрачена вигода
Які відмінності між умовним покаранням, передбаченим чинним Кримінальним кодексом, і пробацією? «Умовцям» не надають жодної допомоги, тому у них високий рецидив злочинності. Вони залишаються в тому ж середовищі, що на них негативно вплинуло. На цю категорію не накладають жодних обов’язків, крім обов’язку не вчиняти злочину — це ніби своєрідне помилування, яке підриває довіру до правосуддя.
Питання запровадження пробації в Україні знайшло відображення у Концепції реформування кримінальної юстиції в Україні, затвердженій указом глави держави у квітні нинішнього року. Серед міжнародних стандартів, з якими бажано узгодити національні правові норми на шляху до започаткування цього альтернативного виду покарання — Конвенція про права дитини, Керівні принципи ООН щодо запобігання ювенальній злочинності, щодо дій дітей у системі кримінальної юстиції, програм відновного правосуддя в карних справах, щодо покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.
Нині вартість тримання засудженого в нашій країні становить майже 500 гривень на місяць. Застосування пробації на початковому етапі потребуватиме більших матеріальних видатків (необхідно створити інфраструктуру служби, матеріально-технічну базу, денні центри для дітей-правопорушників, готувати персонал), однак слід взяти до уваги втрати суспільства через те, що її немає в країні. Ув’язнений не компенсує завданих державі чи потерпілому збитків, оскільки перебуває у виправній установі, де понад 50 відсотків цього контингенту не мають роботи. За кілька років відбувається втрата кваліфікації. Зростають видатки держави на медичне обслуговування колишнього в’язня, оскільки тривале перебування в місцях позбавлення волі призводить до цілковитої або часткової втрати здоров’я. Перебування в умовах специфічної тюремної субкультури формує в ув’язненого певні світоглядні позиції, які є першопричиною його подальшої антисоціальної поведінки та рецидивної злочинності.
ООН, Рада Європи та Євросоюз вважають, що альтернативні позбавленню волі покарання, поєднані з наглядом за засудженим, є ефективним засобом впливу на криміногенну ситуацію. Пробацію належить застосовувати насамперед в інтересах громадської безпеки, аби не допустити негативного впливу тюремного середовища.

Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:

• ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
• ТЮРМАМ БРАКУЄ НЕЗАЛЕЖНОГО КОНТРОЛЮ

назад »»»