ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПАМ’ЯТЬ
ЙШЛА ГАЗЕТА НА ВІЙНУ...
Цього року наша газета відзначає 90-річчя виходу першого номера. Тож потрібно розглядати історичні події крізь призму висвітлення їх на сторінках найстарішого видання держави. Попри найжорстокіші випробування, окупацію України ворогом, газета увесь період лихоліття для нашого народу не припиняла виходу всі дні війни, і єдина серед цивільних газет нагороджена бойовим орденом Червоного Прапора.
Якими були ті номери на зламі епох — мирного життя і підступної навали фашистських орд?

22 ЧЕРВНЯ — ДЕНЬ СКОРБОТИ І ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ВІЙНИ В УКРАЇНІ. ПОЧАТОК ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ
Недільний номер за 22 червня 1941 року лише віддалено нагадував про не безпеку, що нависла над світом. Це був звичайний номер газети, присвячений мирним справам, мріям, задумам.
Далеко не всі передплатники встигли прочитати його. В час, коли газета з мирними новинами поспішала до своїх читачів, почалась небувала за своїми масштабами війна. Радянський народ із перших годин віроломного нападу фашистської Німеччини вважав себе мобілізованим. Воєнкомати переповнили тисячі добровольців. Не були винятком і працівники редакції. Вже з перших днів порідшали їхні лави. У відділах залишилися по одному-два працівники. Стали бійцями Червоної армії й чимало власних кореспондентів. Багато хто з них більше не повернувся у редакційний стрій, поліг на дорогах війни.
Ті з журналістів, кому випала висока місія творити газету, теж були фронтовиками в повному розумінні цього слова, адже «Комуніст» — «Радянську Україну» по праву можна назвати прифронтовою газетою. Вони чули гуркіт канонади, їм постійно сяяло полум’я заграв, вони не раз самі потрапляли під ворожий обстріл. Та, незважаючи на це, газета виходила! Це був справжній бойовий і трудовий подвиг журналістів, поліграфістів.
Перший номер воєнної пори... Як різко контрастує він із попереднім! Інші жанри, інші заголовки, інший зміст. Зі сторінок номера, що вийшов у вівторок 24 червня, пролунало глибоке переконання у неминучій перемозі над фашистською ордою. Від імені трудящих України газета проголосила: «Радянський народ сповнений рішучості захистити свою рідну землю» і закликала: «Розчавимо фашистську гадину! Ми всі, як один, повинні почувати себе бійцями Червоної Армії!» Кожен рядок пройнятий жагою помсти ненависному ворогові. Ця тема проходить в численних звітах з мітингів і зборів трудящих, у виступах відомих діячів літератури і мистецтва — П. Тичини, М. Рильського, Л. Первомайського, Г. Юри, Н. Ужвій, А. Бучми, Л. Ревуцького та ін.
Вірш Павла Тичини «Ми йдемо на бій», опублікований в цьому номері на першій шпальті, поряд із виступом по радіо заступника Голови Ради Народних Комісарів і Народного Комісара закордонних справ В. Молотова 22 червня 1941 року, пролунав, як набат, полум’яний вияв волі нашого народу:
«Ти, земле наша рідная, святая!
Ти, Батьківщино люба золотая!
Це знову напад? З ворогом двобій? —
Ми чуєм, нене! Ми йдемо на бій!»
* * *
Ми побіжно торкнулися змісту тільки двох газетних номерів. Загалом за роки війни побачили світ 1042 числа нашого часопису.
також у паперовій версії читайте:

• ЛИСТ ДО МАТЕРІ
• У СВІТЛІ ЗОЛОТОЇ ЗІРКИ

назад »»»