ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
ДІТИ ВІЙНИ ЧЕКАЮТЬ СПРАВЕДЛИВОСТІ

Один із листів до редакції газети «Демократична Україна» починався так: «Я маю статус дитини війни. Здавалося б, повинен користуватися всіма пільгами, які записані в Законі України «Про соціальний захист дітей війни». На жаль, не тільки не маю 30-відсоткової доплати до пенсії, а навіть з безплатним проїздом у міському транспорті час від часу виникають проблеми. Хотілося б знати, що відбувається з цим законом і чи будемо мати закладені в ньому пільги?»

Такі листи, на жаль, не поодинокі. Тому ми вирішили викласти ситуацію з цим законом, якою вона є.
Як відомо, 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст. 5 закону дітям війни надають такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автотранспорту загального користування в сільській місцевості, залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області за місцем проживання; право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами у межах середніх норм споживання. Згідно зі ст. 6 закону дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Тим часом торік копійчані доплати одержували лише діти війни, котрі стали інвалідами. З 1 січня поточного року доплата належить усім дітям війни, але в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму. Коли ж восторжествує його Величність — закон, який обіцяє 30-відсоткову доплату?
Запитання складне. Адже від моменту набрання чинності цим законом пільги дітям війни весь час обмежувалися законами про державний бюджет на 2006–2007 роки. Останнім законом обмежувалось навіть право безплатного проїзду. І діти війни, вже літні хворі люди змушені були звертатися до суду.
9 липня 2007 р. Конституційний Суд вирішив: визнати таким, що не відповідають Конституції України положення Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у частині, що обмежує права, передбачені ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, зазначеним рішенням було встановлено, що обмеження прав громадян, у тому числі дітей війни, шляхом ухвалення закону про бюджет, суперечить Основному закону.
За логікою речей, від цього моменту діти війни мали б одержувати належні їм пільги. На жаль, цього не сталося. Бюджет-2008 був також ухвалений у старих традиціях. Інакше кажучи, на рішення КС парламент не звернув уваги.
22 травня 2008 року Конституційний Суд України знову визнав неконституційними положення Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими було обмежено права, передбачені для дітей війни ст. 5–6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».
Чому народні обранці нехтують рішеннями КС? Скільки ще разів він має винести вердикт про неконституційність існуючої практики?
Тим часом деякі діти війни звертаються до суду і отримують належну їм за законом 30-відсоткову надбавку. А решта дітей війни все ще чекає справедливого рішення парламентарів.
Ті, хто звертається до суду, виграють. Але ж не можуть стати під дверима суду всі 6 млн дітей війни! Виграють ті, що стають, а решта в програші двічі: по-перше, не виконується закон, по-друге, вони через вади здоров’я або з інших причин не можуть добитися пільг у судовому порядку.
також у паперовій версії читайте:

• ДЛЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ
• ЩО ХВИЛЮЄ МАТЕРІВ
• ПРО ДЕЯКІ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
• ЧИ МОЖНА ОДЕРЖАТИ СТАТУС?

назад »»»