ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
СЛУЖИТИМУТЬ ЛИШЕ ПРОФЕСІОНАЛИ
Після закінчення десятирічки Микола більше року працював у місцевому господарстві. Хліборобська праця настільки захопила юнака, що він, йдучи до війська, пообіцяв батькам після служби повернутись до рідного села. Та не так сталося, як гадалося...

ІЗ КОЖНИМ РОКОМ ВІЙСЬКОВИКІВ-КОНТРАКТНИКІВ У ЗС БІЛЬШАЄ
— За час служби господарство, яке і при мені ледь «дихало», збанкрутувало і змінило власника,— розповідає сержант служби за контрактом Микола Антощук — командир відділення однієї з частин, що дислокується на Поділлі.— Коли я прийшов до нового керівника з проханням повернути мені мого Т-150, він лише руками розвів, мовляв, нічим не можу зарадити: твою посаду скоротили...
Не бажаючи сидіти на шиї у батьків-пенсіонерів, хлопець почав шукати роботу в своєму районі. Проте шукати в глибинці роботу — це те саме, що шукати голку в стіжку сіна.
— Стомившись від таких пошуків, я звернувся до командира бригади, що дислокується в сусідньому районі,— продовжує Микола.— Після співбесіди і вивчення моєї особової справи він задовольнив моє прохання про прийняття на службу за контрактом.
Відтоді минуло кілька років. Хоча з мрією про працю на ланах довелося розпрощатися, Микола не шкодує про це.
— Життя таке, що наші бажання не завжди збігаються з нашими можливостями,— дещо по-філософському зауважує він.— Утім, хай там як, я все ж займаюся серйозною справою, отримуючи, за місцевими мірками, непогані гроші. Сподіваюсь стати офіцером, маючи право на пільги під час вступу до військового інституту. Словом, життям задоволений.
А ось його колега Анатолій Хрикало — ні. Він, як і Микола, теж сержант служби за контрактом. Та, на відміну від того, проходить її не поруч із рідною домівкою, а за сотні кілометрів від неї: в одній з частин Вінницького гарнізону.
— Я б залюбки служив,— каже він.— Але головна проблема, що заважає цьому, відсутність житла. Тому живу у брата. Але ж це не може тривати нескінченно: маю дівчину, з якою хочу одружитись. Куди ж мені тоді податись? Світлана — студентка, а мого грошового забезпечення вистачає лише для того, щоб винаймати якийсь куток у приватному секторі. А жити за що, особливо, коли народиться дитина?
— Серед проблем, які гальмують перехід армії на контрактні засади, виділяються ті, що мають соціальне забарвлення,— говорить начальник управління призову та комплектування головного управління особового складу Генерального штабу Збройних сил України полковник Сергій Крилов.— Та, попри труднощі, сподіваємось, що, починаючи з 2010 року, наша армія буде професійною. Принаймні військове відомство все для цього робить.
На початку цього року чисельність військовиків, які проходять службу за контрактом, становила близько 50 відсотків загальної кількості військовослужбовців цієї категорії. Це, порівняно з аналогічним періодом минулого року, на 9 відсотків більше. Для того, щоб наша армія цілковито перейшла на професійні рейки з 2010-го, як передбачено Державною програмою розвитку ЗС України, темпи зростання числа контрактників у наступні три роки мають становити 13–18 відсотків.
На думку Сергія Анатолійовича, так воно і буде. Адже останнім часом вживається чимало заходів, спрямованих на заохочення молодих людей до військової служби. Зокрема, до чинного законодавства внесено зміни і доповнення, які допоможуть людині стати контрактником. Якщо, скажімо, раніше для цього потрібно було прослужити один рік строкової служби, то відтепер цей термін зменшено до шести місяців, а віковий ценз претендентів збільшено із 30 до 40 років.
До того ж, громадяни призовного віку, котрі мають вищу або середню професійно-технічну освіту і які не мають права на відстрочку від призову, можуть призиватись на службу за контрактом.
Особливу увагу керівництво МО звертає на соціальні проблеми військовослужбовців-контрактників: саме вони, як свідчать соціологічні опитування, заважають багатьом молодим українцям пов’язати своє життя з армією. Приміром, розмір середньої заробітної плати в Україні становить 1521 грн (січень 2008 року). Контрактник першого року служби отримував у цей час 875 грн.
За словами міністра оборони Юрія Єханурова, уряд готує відповідні постанови, згідно з якими грошове забезпечення цієї категорії військовослужбовців суттєво зросте. Його планується встановити на мінімальному рівні в 1,2 тисячі гривень,— зазначив міністр, виступаючи на розширеному засіданні Кабінету Міністрів України».
Це, звичайно, не такі й астрономічні суми, але, погодьтесь, не такі й мізерні. Принаймні порівняно з іншими категоріями населення.
Останнім часом Міністерство оборони вдалося до заходів, які — знаю з особистих розмов з людьми — викликали резонанс як серед контрактників, так і солдатів строкової служби. Військовослужбовці-контрактники, які сумлінно прослужили три роки, мають високий професійний вишкіл, позитивні характеристики від командування, можуть вступати на пільгових умовах до вищих військових навчальних закладів. Можливість безкоштовно здобути вищу освіту не лише піднімає престиж армії й є стимулом до служби в ній, а й підвищує освітній рівень війська загалом.
Нині у військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут», Житомирському та Севастопольському військових інститутах, а також Харківському університеті повітряних сил вищу освіту здобувають понад 400 контрактників.
Кілька років тому на базі 30-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ, 7-ї авіаційної бомбардувально-розвідувальної бригади Повітряних сил, а також 36-ї бригади берегової оборони і великого десантного корабля «Костянтин Ольшанський» було розпочато експеримент із комплектування їх військовослужбовцям-контрактниками. Торік кількість залучених до експерименту військових частин зросла з 4 до 15. Наприкінці 2007-го дев’ять з них були укомплектовані військовослужбовцями цієї категорії на 85-100 відсотків, що значно підвищило їхню бойову готовність.
— Ми постійно проводимо моніторинг проблем, які найбільше дошкуляють військовослужбовцям-контрактникам,— розповідає директор департаменту гуманітарної політики Міністерства оборони України генерал-майор запасу Ілля Тищенко.— Звісно, що це передовсім соціальні. З-поміж них лідирує житлова. Тому, зважаючи на це, керівництво нашого відомства намагається всіляко її розв’язувати. Зокрема, внесено певні зміни до порядку забезпечення військовослужбовців і членів їхніх сімей житлом. Вони передбачають, що в разі відсутності в частині гуртожитку військовики-контрактники, які не одружені, живуть у спеціально пристосованих казармах безплатно. Одруженим надаються місця в сімейних гуртожитках. Продовжує створюватися фонд службового житла: нині під гуртожитки переобладнано близько 30 казарм і цей процес активно триватиме надалі.
Мені, до речі, доводилося бувати в таких гуртожитках. Я на власні очі переконався, що умови проживання там є високими. Наприклад, військовики розміщуються в кімнатах по дві-три особи. На кожному поверсі є кімнати для приготування їжі, побутові кімнати, душові. На жаль, таких гуртожитків катастрофічно не вистачає, але, як запевняють у МО, з кожним роком їх більшатиме.
Нещодавно міністр оборони ще раз підтвердив непохитність військового відомства стосовно переходу українського війська на професійні рейки. Він зазначив, що не так давно підписав Перспективний план основних заходів щодо забезпечення переходу Збройних Сил України на комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу по контракту, на 2008-2010 роки. За відповідного фінансування наша армія через два роки буде професійною. Щоправда, для цього потрібно майже 50 мільярдів гривень.
— Контрактна армія — це не просто люди, які крокують по плацу,— сказав Юрій Єхануров.— Це відповідна інфраструктура, техніка, умови служби і відпочинку.
Це, звісно, потребує відповідних капіталовкладень. Та хай там як, комплектування армії професіоналами — вельми потрібна справа насамперед тому, що професійна армія, як доводить досвід інших країн, у тому числі колишніх соціалістичних, є більш боєздатною, спроможною виконати завдання щодо захисту держави.
Це по-перше, а по-друге, перехід на комплектування Збройних сил військовослужбовцями-контрактниками убезпечить їх від багатьох проблем, які дошкуляють армії.
Та незважаючи на величезну кількість громадян призовного віку, під час призовних кампаній офіцери стикаються з проблемами, пов’язаними з їхнім відправленням до військових частин — не бажає нинішня молодь служити. І, вишукуючи у законодавстві шпаринки, намагається будь-що уникнути війська, а то й не з’являється на призовні дільниці, ігноруючи повістки. Чимало проблем виникає через погане здоров’я юнаків, які підлягають призову. Словом, перейшовши на комплектування війська на професійній основі, ми позбудемось багатьох проблем. Звісно, що вони будуть. Але це — тема іншої розмови, до якої ми обов’язково повернемось.
також у паперовій версії читайте:

• НАШИХ У АФГАНІ ПОБІЛЬШАЄ

назад »»»