ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЛІТЕРАТУРНІ ОБРІЇ
ТАЄМНИЦЯ ВЕЛИКОГО ПІНЗЕЛЯ
Сказати, що Євгенія Кононенко різна у своїй творчості,— це не сказати нічого. Теми, які освоює письменниця, настільки далекі одна від одної, що подивовуєшся сміливості авторки в їхньому виборі та водночас — цілком вдалому вирішенню.

Цього разу пані Євгенія подарувала читачам історико-містичний детектив «Жертва забутого майстра». Це її дев’ята книжка. Колізія зав’язується ще в середині ХVІІІ ст. А сьогодні таємничий скульптор Іоанн Георг Пінзель та його талановита й загадкова творчість надихають і справжніх поціновувачів мистецтва, і тих «мисливців за великими грішми», які добре розуміються на унікальних творах минулого. Між епохами прірви нема, ніщо не пішло в небуття, все трансформується і триває: скульптури, за які магнат Потоцький платив шалені гроші і якими потім простолюд опалював свої хати, нині знову в ціні. А неврози забутого майстра озиваються в теперішньому часі справжнім божевіллям...
Загадковий і сумний початок оповіді налаштовує на щось майже містичне: воєнної осені в невеличкому галицькому містечку, гарному, як дитячий сон, німці, відступаючи, «зачищають» територію від євреїв. А в Ріхарда, не нациста, а «морально знищеного молодого німця, якого навесні сорок четвертого визнали неблагонадійним, виключили з університету й, попри слабке здоров’я, відправили на східний фронт, з’явився сенс життя. Він має дожити до кінця цієї жахливої війни, щоб привезти додому старовинний німецький манускрипт, який з невідомих причин саме йому віддав перед смертю старий єврей...»
Через багато років приходить ще одна осінь, й успішна молода киянка-перекладачка, працюючи на фірмі «Таємне бажання» і допомагаючи іноземцям відшукувати-реалізовувати в Україні свої загадкові таємні бажання, потрапляє в історію, яка закінчується майже фатально, травмуючи її психіку. Уже постфактум, повернувшись до «безбожно-православного Києва» і шукаючи собі спокою, Маріанна має, на прохання психолога, максимально відверто описати події, що призвели до сум’яття почуттів, до видінь і душевної тривоги — і, власне, стали основою сюжетного плетива.
Авторка досить цікаво зміщує часові площини, вкраплює історичні ретроспективи, ставить філософські акценти («Чи шукатиме бодай хтось дані про нас за кілька поколінь по тому, як ми відійдемо в інший світ? А може, в тому й полягає сенс життя, щоб залишити по собі таємницю? До того ж таємницю, яка б інтригувала по-справжньому, спонукала б шукати істину?..»), подає себе, зрештою, як досить обізнану не тільки в галузі історії, мистецтвознавства, а й у психіатрії.
Основні події роману та маршрути подорожей стосуються прекрасного осіннього Львова, який героїня (авторка?) достеменно знає і навіть любить, та не менш прекрасного маленького історичного містечка Бучача. Головний герой — француз, який невдовзі виявиться німцем. Що ж до таємничого майстра та його жертви — зацікавлений читач, «проковтнувши» роман і наукові додатки до нього, все ж не дізнається остаточно ані його справжнього імені, ані дат народження й смерті, тим більше — національності. А цінний манускрипт врешті-решт пропадає... Докладено надмір зусиль, проте таємниці так і не розкрито, хоч інтригує вона ще сильніше, ніж на початку пригоди.
Разом з авторкою ми багато дізнаємося про загадкову постать Іоанна Георга Пінзеля, який робив дерев’яні скульптури в храмах на території Львівщини й Тернопільщини, досяг у цій справі таких вершин, що навіть був найменований «українським Мікеланджело». Некласичні, модерні скульптури майстра, замасковані під предмети культового призначення (так само, як, скажімо, ікони Врубеля), були такі експресивні та промовисті, що навіть у покаліченому вигляді справляють надзвичайне враження на глядача... Загадковим є і життя скульптора, котрий, як мовиться, прийшов нізвідки й пішов у нікуди. «А матеріали, пов’язані з іменем Пінзеля, кричали про варварське ставлення до його безцінної спадщини...»
Власне, головний акцент інтриги — на біблійній оповіді про принесення Авраамом у жертву свого сина Ісаака. На цей сюжет надзвичайно емоційну й експресивну скульптурну групу створив свого часу Пінзель. Може, вона — ключ до його персональної драми?.. Зрештою, такі поняття, як жертва, віра, воскресіння до нового життя осмислюються в романі знов і знов, і то не по-детективному, а досить серйозно. Є у творі багато химерної містики, секс і все те, що робить твір справді захопливим, читабельним й актуальним.
Вправно в’яжучи розповідь, пані Євгенія, за законами жанру, весь час тримає читача в напрузі. Надчасове, вічне («Помирають усі. Але не всі лишають по собі бажання розгадати таємницю їхнього життя») і сьогоденне постійно перегукуються й додають оповіді запаху та відтінків, а вигадані й цілком реальні постаті, проминулі та сучасні події — значно більшої напруженості усім перипетіям книжки.
Образ самої героїні ( від її імені ведеться у творі розповідь) вийшов яскравим, симпатичним і, я б сказала, живим. Це незалежна, освічена, цілком сучасна жінка, бита життям, яка в усьому вміє дати собі раду.
Діткливий Мішель зі своїм містичним світобаченням, шукаючи трактат Пінзеля, шукав себе, бо вважав, що він є саме тим, кому Пінзель передав свій дар. Маріанна, розставшись із хворим героєм, сподівається на нову зустріч, яка відкриє їй його таємницю, й незавершена дія, що так мучила її три роки, матиме своє продовження... Раз у раз зауважуємо: психіка, підсвідоме — явища надзвичайно серйозні, особливо якщо вони «підперті» історичними гріхами. Пінзелів сонет багато що відкриває, проте не все. Залишається нез’ясованим, чому про талановитого скульптора забули? У чому загадка його жертви та забуття? Зрештою, у ній — теж є мученицький ефект незавершеної дії. Попри умовності жанру, історичні паралелі та паралелі доль повинні все ж виводити на світло. І якщо цього поки що не сталося, то, виходить, є над чим подумати.
Згадується у творі сніцарська специфіка — як образ і як факт: скульптури, навіть дерев’яні, але зроблені з живого дерева, ніколи не згорять і не згниють. Саме з такого дерева зроблене Пінзелеве «Жертвоприношення Авраама».
Видало новий твір Євгенії Кононенко «Жертва забутого майстра» видавництво «Грані-Т».

Наталка ПОКЛАД
також у паперовій версії читайте:

• НА КНИЖКОВОМУ ФРОНТІ БЕЗ ПЕРЕМІН
• «ЦЕ НЕ ЛЮДИ, А ФУТЛЯРИ»

назад »»»