ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ДОЛІ ЛЮДСЬКІ
УКЛІН ВАМ, ПАНІ МАРІЄ!
«Діти як квіти» — кажуть у народі. А коли їх одинадцятеро: восьмеро синів і три дочки? Де вже думати про квіти? Згадаймо нелегку долю жінки-матері, жінки-трудівниці, матері-героїні Марії Ільківни Білоус, яка проживає в мальовничому селі Добротів Надвірнянського району.

Марія Ільківна Білоус (з родини Мельників) дівчиною працювала в колгоспі, допомагала мамі. У 18 років вийшла заміж за Василя Васильовича Білоуса. В обох сім'ях виховували по п'ятеро дітей. Подружжя мало досвід проживання в багатодітній родині і не побоялося взяти на себе ношу великої сім'ї — аж із 13 чоловік (батько і мати та одинадцятеро дітей). Усі діти здобули середню, середню спеціальну та вищу освіту без сторонньої допомоги. Тепер це вже шановані у краї майстри образотворчого мистецтва, тренери-викладачі, швеї-кравчині, кухарі, столяри, фото- і телемайстри, водії. Найстаршому синові Михайлу — 54, а наймолодшому Романові — 35 років.
Пані Марія розповідає, що всіх дітей народила вдома. Вона ніколи не потребувала медичної допомоги, тому що була фізично здорова та й не мала часу думати про болячки. Коли діти хворіли, лікувала їх сама.
— Бувало, що й по шестеро лежало хворих,— згадує жінка. Хворіли і на кір, і на вітрянку, і на грип. Та Марія Ільківна встигала скрізь: і в хаті, і по господарству. Згадуючи ті важкі часи, жінка витирає хустинкою очі.
Чоловік Василь на роботі в колгоспі (був знаним трактористом), а на ній — уся робота: діти, худоба, дрова, сіно — усього й не перелічити. Прати, мити, варити — і так щоденно. Був час, коли вісьмох дітей треба було вранці відправити до школи (тоді білі комірці були обов'язковим атрибутом учнів). Ось і згадує, скільки тих комірців перепрасувала та пришила. Діти завжди до школи охайні ходили, добре вчилися, одне одному допомагали. На літніх канікулах старші діти працювали в городній бригаді, пасли худобу і так заробляли на шкільне приладдя, а мати з батьком дбали про одяг на зиму.
— Пані Маріє, як держава допомагала багатодітній сім'ї?
— Перша допомога на четверту дитину становила 65 крб. Після того на кожне немовля щомісяця додавали по 4 крб., але це коли дитині виповнювався рік. Пізніше — вже по 6–7 крб. На шосту — вже 85 крб. Коли у 1970-му народився десятий, Ілля, то допомога зросла до 200 крб.
Звісно, цих грошей не вистачало.
— Але жінка мусить все витримати,— визнає пані Марія.— Діти повиростали, вийшли в люди і вже мені допомагають. Маю 24 внуки та шестеро правнуків.
Традиційно всі дітки збираються в мами за Святою вечерею (батька вже немає серед живих). Згадують дитинство, сміються, а мати хустинкою витирає очі.
Тепер пані Марії 73 роки, живе вона з сином Іваном. У хаті тепло, провели торік газ. Каже, якби колись хтось сказав, що матиме й теплу воду, і пральну машинку, і газ, не повірила б.
Не кожен з нас побажає собі подібної долі. Такі жінки, як пані Марія, є гордістю нашого села, і хоч на старші літа повинні відчути повагу і шану від людей і від держави. У Добротові — 33 багатодітних матері.

Любов КУХАРЧУК, вчитель; Микола ПИТЛЮК, Івано-Франківська область
також у паперовій версії читайте:

• ДОЧКИ-МАТЕРІ

назад »»»