ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
ДВА ФІНАЛИ — ДВА УКРАЇНЦІ
Полку українців — володарів престижних європейських футбольних нагород прибуло. Першим, хто на манчестерському стадіоні «Олд траффорд» отримав з рук президента Спілки європейських футбольних асоціацій Мішеля Платіні Кубок УЄФА, був загорнутий у синьо-жовте знамено капітан санкт-петербурзького «Зеніта» Анатолій Тимощук.

Чемпіони Росії стали володарями другого за престижністю клубного євротрофею заслужено — у фінальному матчі вони значно переважали шотландський клуб «Рейнджерс» з Глазго.
Єдина проблема, яку мав перед вирішальним матчем голландський наставник петербуржців Дік Адвокат, — дискваліфікація провідного форварда «Зеніта» Павла Погребняка, який дістав зайву жовту картку в переможному півфінальному протистоянні з мюнхенською «Баварією». Замість росіянина вийшов турецький нападник Фатіх Текке, на інших позиціях виконавці були очікуваними: у воротах — В’ячеслав Малафеєв, польові гравці — Івіца Кріжанац, Андрій Аршавін, Радек Ширл, Роман Широков, Костянтин Зирянов, Віктор Файзулін, Олександр Анюков, Ігор Денисов і Анатолій Тимощук. Російські футбольні функціонери зробили все, щоб до поєдинку в Манчестері «Зеніт» підійшов в оптимальній формі — між півфіналом і фіналом замість двох зустрічей національної першості пітерці провели повноцінний тренувальний збір.
Головний тренер «Рейнджерс» Волтер Сміт довірив долю матчу таким футболістам: голкіпер — Ніл Александер, польові гравці — Девід Вейр, Саша Папач, Баррі Фергюсон, Браїм Емдані, Кевін Томсон, Жан-Клод Даршевіль, Кірк Броудфут, Карлос Куельяр, Стівен Вітакер, Стівен Девіс.
Гра на рідному для «Манчестер Юнайтед» стадіоні розпочалася очікувано: «Зеніт», який спромігся за два матчі у півфіналі забити п’ять м’ячів у ворота легендарного Олівера Кана, мав ігрову перевагу; «Рейнджерс», який за 210 хвилин півфінальному протистояння з італійською «Фіорентиною» жодного разу не святкував взяття воріт, але й не пропустив, організовано захищався. Саме таким чином підопічні Волтера Сміта намагалися нівелювати одну з головних переваг петербуржців — майстерну і швидку гру на контратаках. У першому таймі шотландцям це зробити вдалося: за винятком напівмоменту, який Андрій Аршавін змарнував на п’ятій хвилині (м’яч влучив у стійку з зовнішнього боку, оскільки гравець перебував під гострим кутом), особливо й пригадати нічого. Час від часу гравці в білій формі намагалися вивести когось з партнерів на ударну позицію, та оборонці «Рейнджерс» чудово підстраховували один одного.
Уже в доданий шведським арбітром Петером Фройдфельдтом час в першому таймі рефері мав формальні підстави призначити пенальті у ворота шотландського клубу: після флангового прострілу м’яч у штрафному майданчику влучив у руку одного з захисників. Та суддя вирішив, що свідомого наміру в діях оборонця не було, тому й не став призначати одинадцятиметрового штрафного удару.
По перерві «Зеніт» частково «поділився» територією, могло навіть здатися, що петербужці фізично «підсіли». Та навряд чи в це міг повірити той шанувальник футболу, який уважно спостерігав за діями підопічних Діка Адвоката протягом євросезону: саме в других таймах його команда забивала більшість найважливіших м’ячів. Так сталося і в Манчестері, хоча перед хвилинами тріумфу прихильникам російського клубу довелося пережити кілька не надто приємних секунд. Неузгодженість у діях оборонців «Зеніту» дала Жану-Клоду Даршевілю змогу пробити хай і з гострого кута, але з близької відстані, тож В’ячеслав Малафеєв ледь парирував небезпечний удар, та за мить м’яч відскочив до Баррі Фергюсона, якому до успіху забракло кількох сантиметрів, — штанга.
Та невдовзі «Зеніт» повернув собі ініціативу. У контратаці назустріч Андрію Аршавіну далеко з воріт вибіг Ніл Александер, якого російський півзахисник переграв ще за межами штрафного майданчика. Вразити залишені голкіпером ворота завадив Саша Папач, який виніс м’яча з лінії. А на 72-й хвилині оборона «Рейнджерс» не витримала: передача Аршавіна на Ігоря Денисова пройшла повз захисників, мов ніж крізь масло, Денисову залишалося з кількох метрів проштовхнути м’яча повз Александера — 1:0.
Волтер Сміт випустив на поле всіх резервістів, здатних посилити гру в атаці — Начо Ново, Лі Маккалоха і Кріса Бойда. Найреальніший шанс виправити становище мав на останніх хвилинах Начо Ново, коли після подачі кутового пробивав ногою з меж штрафного майданчика, та гарматний постріл загрожував хіба що манчестерським горобцям.
А коли секундна стрілка на годиннику Петера Фройдфельдта добігала останнє коло, «Зеніт» зняв усі питання про переможця фіналу. Все той же Андрій Аршавін, визнаний найкращим гравцем зустрічі, ще одним «розрізним» пасом вивів на небезпечну позицію Фатіха Текке. Турецький форвард міг бити й сам, та ще кращу можливість відзначитися мав Костянтин Зирянов, який після прострілу з одного метра просто вніс м’яча у ворота — 2:0! Фінальний свисток пролунав одразу після того, як шотландці розіграли м’яча в центрі поля.
Капітан «Зеніта» Анатолій Тимощук момент тріумфу відчув так: «Ми виграли Кубок УЄФА — це великий успіх, великий крок уперед для всіх нас, для команди, для вболівальників. Після матчу я побіг до трибун — подякував за підтримку дружині, батькам, друзям. Ми сьогодні зіграли організовано, ми — молодці».
Головний тренер «Зеніту» Дік Адвокат після перемоги у фіналі Кубка УЄФА теж не приховував своєї радості: «Я розумів, що ми зобов’язані виграти, і що це буде не просто. На жаль, не змогли забити в першому таймі, не раз траплялася слушна нагода. Слава Богу, за останніх п’ятнадцять хвилин забили два відмінних голи. У нас був важкий шлях, дуже складні суперники — «Марсель», «Вільярреал», «Баварія». Але те, чого ми досягли,— просто неймовірно. Я дуже вдячний нашим уболівальникам, вони підтримували нас упродовж усього сезону, приїхали до Манчестера».
Українські шанувальники футболу, звісно, теж вітають перемогу петербурзького клубу. Та в цій радості є і суттєва ложка дьогтю, адже логічно виникає запитання: чому найкращі наші футболісти здобувають важливі міжнародні трофеї лише після того, як залишають вітчизняний чемпіонат? Завдання виграти Кубок УЄФА президент «Шахтаря» Ринат Ахметов поставив дуже давно. Один з його найулюбленіших гравців — Анатолій Тимощук досяг успіху, але не в статусі гравця гірників... Тим часом донеччани знову сподіваються за гроші купити футбольне щастя: у міжсезоння, перед єврокубками в «Шахтарі» чекають на нових легіонерів. Тим же шляхом довго йшло «Динамо». Можливо, нинішня зміна київських акцентів комплектування пов’язана не з тим, що змінилися пріоритети, а з банальнішими, фінансовими аргументами — купувати бразильців за десятки мільйонів доларів, як це робить його донецький колега, президент столичного клубу Ігор Суркіс не може. Щось не так в українській футбольній консерваторії...
також у паперовій версії читайте:

• ДЕРЮГІНА НЕ ЗДАЄТЬСЯ!
• І ВСЕ-ТАКИ БК «КИЇВ» — «АЗОВМАШ»
• «ДЖИРО Д’ІТАЛІЯ»: ПОЗА УКРАЇНСЬКОЮ УВАГОЮ
• ХОКЕЙ: БЕЗ СЮРПРИЗІВ У КВАРТЕТІ
• ХЕТ-ТРИК МАССИ

назад »»»