ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
ШИЗОФРЕНІЯ: МІФОЛОГІЯ І ЛІКУВАННЯ
Що це за недуга і чи можна зарадити хворому, коли вона його уразила? Про це ми попросили розповісти доктора медичних наук, професора Олександра Напрєєнка.

— У світі на цю хворобу страждає близько одного відсотка населення,— зазначив Олександр Костянтинович.— Вона частіше, ніж інші, призводить до інвалідності. Насправді шизофренія — це психічний розлад, що характеризується погіршенням сприйняття навколишньої дійсності й значною соціальною дисфункцією. Хворий на шизофренію — це не агресивний маніяк чи монстр, котрий непередбачуваний у своїх діях, як стверджують міфологізовані уявлення. Шизофренія — це хронічне душевне захворювання, в основі якого — розщеплення думок, почуттів і дій людини.
— Мабуть, чи не найсерйознішою проблемою, яка постає перед родичами і друзями хворого на шизофренію,— пошук кваліфікованого лікаря-психіатра.
— Перед тим як почати лікування, потрібно пересвідчитися, що у пацієнта насправді шизофренія, а не інше захворювання мозку. Усе з’ясувати може лише лікар-фахівець. У більшості випадків люди, хворі на шизофренію у гострій формі, потребують госпіталізації до психлікарні чи клініки. Це дасть змогу лікарям-психіатрам, психологам, психотерапевтам спостерігати пацієнта у контрольованій ситуації. При цьому можуть бути застосовані психологічні тести і необхідні лабораторні дослідження. Тут же розпочинається медикаментозне лікування. Часто-густо госпіталізація потрібна для того, щоб захистити пацієнтів. Альтернативою шпиталізації може бути лікування недужих у денному стаціонарі або спостереження у диспансері. Лікування шизофренії відносно нескладне. Своєчасно поєднаний медикаментозний і психосоціальний вплив уможливить спинення хвороби у зародку і докорінно змінить на краще її перебіг.
— Які лікарські препарати найширше застосовуються у терапії шизофренії?
— Основні лікарські препарати, що застосовуються для лікування шизофренії, називають антипсихотичними засобами, або нейролептиками. Ефективність їхнього застосування доведена багаторічною практикою. Сучасні препарати, так звані атипові антипсихотики (рисполепт, зіпрекса та інші) підвищують шанси на сприятливе лікування недуги. Вони відрізняються від типових кращою переносимістю (меншим ризиком розвитку неврологічних побічних ефектів) і ширшим спектром дії. Однак заздалегідь передбачити, які ліки підійдуть конкретному хворому, поки неможливо. Для кожного пацієнта препарат і його дозування добирають індивідуально залежно від чутливості організму й особливостей прояву захворювання.
— Що робити, коли ліки не допомагають?
— Сподіватись на краще. Відстрочений ефект лікування пов’язаний з механізмом дії нейролептиків (їм потрібен час, аби надійно блокувати вогнище хвороби). Тому не можна говорити про результати застосування нейролептиків раніше, ніж через шість-вісім тижнів. Проте терапевтичний ефект стійкий і наростає згодом. Починаючи з гострого перебігу хвороби, доцільно застосовувати разом із лікарськими засобами й психосоціальну терапію. У сучасній «бригадній» роботі з хворим і членами їхніх родин беруть участь психіатр, клінічний психолог, психотерапевт та соціальний працівник. Методи терапії можуть бути різними, але у будь-якому разі вони розвивають партнерські взаємини не тільки медика і хворого, а й залучають до участі в лікуванні родичів.
— Отже, медики прагнуть перекласти свої обов’язки на близьких і рідних?
— У жодному разі. Важливо усвідомлювати, що шизофренія — не лише ендогенне захворювання, значну роль в її розвитку відіграють соціальні обставини. Тому процес лікування не можна обмежувати медичною допомогою. Сучасні лікувальні заходи — це й активна участь хворого та його сім’ї у процесі одужання. За інтенсивної сімейної психотерапії формується реалістичне ставлення до хворого, особливостей його поведінки (за правильної оцінки проявів хвороби), готовність брати участь у лікуванні, розуміння особистої відповідальності за долю близької людини.
— Нині модно проводити психотерапевтичні групові сеанси, мовляв, гуртом легше впоратись.
— Це справді так. Групова робота з хворими спрямована на вирішення типових проблем, що виникають через недугу у хворих та їхніх близьких, на планування поведінки при розпізнаванні ранніх симптомів хвороби й її загострень. Такі сеанси сприяють повноцінному спілкуванню один з одним і з оточуючими. На групових заняттях пацієнтам дають можливість пересвідчитися, що особистий досвід кожного з них аж ніяк не унікальний. Для людини, котра відчула гострий напад психозу, є полегшенням дізнатися, що щось подібне пережили й інші. Певна річ, що групові заняття не виключають індивідуальних проблем конкретного пацієнта.
— Більшість пацієнтів хотіли б учитися і працювати...
— Для цього існують різні програми трудової реабілітації, спрямовані на відновлення і примноження досягнень хворого, здобутих до початку недуги. Йдеться про його соціальні навички і трудові професійні можливості. Тут у нагоді є тренування когнітивних функцій, тренінг упевненої поведінки, соціальних навичок. Вони також сприяють розвитку втрачених функцій, умінь і навичок через хворобу, сприяють поліпшенню функціонування таких пацієнтів у суспільстві.

Розпитував Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• ЗАРУЧНИКИ «ЗЕЛЕНОГО ЗМІЯ»
• ПРОВОКАТОР АПЕТИТУ

назад »»»