ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СІМ’Я
ДВАНАДЦЯТЬ СОНЕЧОК У БАТЬКІВСЬКИХ ВІКОНЕЧКАХ
Два роки тому сестрички Лариса та Наталя Голуб із села Томилівка, що в Білоцерківському районі на Київщині, прославили свою родину на всю Україну. Вони блискуче відповідали на запитання ведучих у програмі «Чорним по білому», яка звучить щосуботи на українському радіо.

Спершу перемогу здобула Лариса, а ще через кілька тижнів успіх прийшов до Наталі. Дівчаток визнано переможцями за квартал. Як блискуче Наталя цитувала Тараса Шевченка! Її знання творчості Кобзаря вражали дорослих. Під час перерви дівчинка повідомила, що вона — з багатодітної сім’ї. Їх, дівчаток і хлопчиків, у родині дванадцятеро!
Ліані Голуб нещодавно присвоєно звання «Мати-героїня»
Село Томилівка оточене густим лісом. Перші квіти тягнуться до сонця. Тихо хлюпоче Рось. Краса неперевершена! Двір родини Голубів. Мене зустрічали найменшенькі. Припрошували проходити до хати. Павло поважно взяв акордеон і оселю заполонив «Київський вальс».
— Це Платон Майборода подарував нам такий чудовий вальс,— уточнив музикант.
Лариса й Вікторія не хотіли відставати від брата. Вони дістали домри і... знову полилася музика. Інна розклала на столі малюнки. Оля й Максим скромно виклали на стіл золоті медалі «За особливі успіхи та навчання». Ярослав порався по господарству. Лариса радісно сказала, що на днях отримала зароблені на радіо 200 гривень, а ось Наталя ще чекає. Юлечка захоплено читала казку, а найменшенький Ілля терпляче чекав свого слова. Він узяв книжку загадок і влаштував мені справжній іспит. Хлопчина — другокласник. Не було вдома лише старших — Тетяни та Людмили: вони вже заміжні. Таня разом із чоловіком Юрієм виховують трьох синочків. Живуть неподалік. Людмила ж зі своїм чоловіком Вадимом живуть у Бородянському районі. У них двійко дівчаток.

Одна родина за столом...
А що, коли зібрати всю їхню родину?
— Віталій Голуб,— представляється глава родини. — Народився в цьому ж селі. У нашій сім’ї також було дванадцятеро дітей. Брати, а їх дев’ятеро, і три сестри живі й здорові нині. Віталій Степанович багатий дядько: у нього аж 69 племінників. Здобув середню освіту, трудову діяльність почав закрійником на трикотажній фабриці. 22 роки відпрацював — до закриття фабрики. Потім перейшов у науково-виробниче підприємство «Ферокерам», де й зараз трудиться.
— Це моя дружина Ліана,— світиться радістю чоловік.
Ліана, на відмінно закінчивши школу в Шепетівці, поїхала до Києва. Влаштувалася на фабрику текстильно-художніх виробів. Там уже працювали дві старші сестрички. До речі, в родині Ліани виховувалося семеро дітей. Тож 79-річна бабуся має 38 онуків.
Віталій помітив Ліану на весіллі у старшого брата. Як зустрівся з нею поглядом, так і прикипів до неї. Виповнилося 25 років, як створили сім’ю. Ось підсумок подружнього життя — 12 дітей! Найбільше багатство, яке нажили. Хтось обставляється меблями, вибудовує маєтки. А тут такі дарунки долі — чисті, розумні оченята радують щохвилини.
Віталій Степанович заводить розмову. Ні, він ні на що не скаржиться, нічого не просить, не нарікає. Просто розмірковує.
— Наші діти — це майбутнє держави. Зараз вони потребують належної уваги, аби потім віддати їй свої сили й знання.
А вона, мама, не просто їх народила, а й виховала добрими, талановитими й щедрими на добро. Вони ж їй віддячують тим же. Як тільки достигає в лісі суниця, діти там збирають одну до одної, копієчку до копієчки, аби зробити їй подарунок до дня народження.

Загадай бажання
У далекому дитинстві писала на маленьких клаптиках паперу свої бажання до певної дати, скручувала й перед сном підкладала під подушку. Так радила бабуся. А ще говорила, що треба набиратися терпіння й вірити, лише тоді бажання збуватимуться.
Пригадавши це, я у Голубів дістала блокнот і почала записувати бажання. Дітки, зручно вмостившись, чекали своєї черги. Написавши імена Тетяна та Людмила, вирішила, що їхні бажання вже збулися — вони одружилися й мають свої родини зі своїми проблемами.
Ольга. Народилася 12 липня 1984 року. Закінчила Ірпінську податкову академію. Працює менеджером на одній із фірм у Києві. Вона — переможниця багатьох олімпіад. Мріє про пральну машину.
Максим. День народження 26 серпня 1986-го. Із золотою медаллю закінчив школу. Навчається на ІV курсі Київського політехнічного інституту. Відмінник. Його мрія — комп’ютер.
Ярослав. Народився на Преображення Господнє — 19 серпня 1988 року. Закінчив Київське вище професійне училище залізничного транспорту № 17. Успішно трудиться в депо. Звісно, мріє про авто!
Інна. Господь подарував її родині на Сорок Святих — 22 березня 1990-го. Дівчинка навчається у Білоцерківському гуманітарно-педагогічному коледжі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів. Її спеціальність — педагогіка й методика середньої освіти і образотворчого мистецтва. Оскільки добре малює, мріє про фарби та мольберт.
Наталя. Народилася 27 грудня 1991 року. В родині про неї говорять, що немов снігуронька до хати завітала. Вона — одинадцятикласниця. Вчиться грати на гітарі. Тож її мрія — гітара!
Лариса. День народження 9 березня 1993-го. Дев’ятикласниця. Їй дуже хочеться мати магнітофон.
Павло. Народився 5 жовтня 1995 року. Юний музикант мріє про мікроавтобус. Ото б їхня родина разом поїхала на відпочинок!
Вікторія. Народилася 29 грудня 1996-го. Мріє про відеокамеру.
Юлія. Це — найменшенька Снігуронька. Народилася 26 грудня 1998 року. Четвертокласниця. Мріє про велику бібліотеку казок.
Ілля. Народився 4 вересня 2000-го. У нього чимало мрій: побільше прочитати цікавих книжок, вивчити англійську, а головне — придбати мобільний телефон, аби з усіма бути на зв’язку.
Хочеться вірити, що всі бажання збудуться!

Таємниці благополуччя
Коли виписую прізвище Голуб, на душі стає радісно й щемко, а перед очима закохана, ніби голубки, пара. В очі один одному дивляться, ніби вчора побралися. В чому скрет їхнього сімейного благополуччя? Мабуть, у вірності, любові, довірі, терпінні, злагоді, витривалості, мудрості.
Їхня хата нічим не вирізняється від сусідських. Хіба що чистотою, затишком, дитячим сміхом, ароматом свіжоспечених пирогів, смачним борщем (я скуштувала). Тут завжди раді вислухати й хоча б словом допомогти. А ще вони вірять у добро, яке завжди перемагає.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ
також у паперовій версії читайте:

• РОДИННИЙ «ОБЕРІГ»
• МІЖ НАМИ, РОДИЧАМИ...

назад »»»