ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
КОНСТИТУЦІЯ НАЙМОЛОДШОЇ ДЕРЖАВИ ЄВРОПИ
Два місяці минуло від проголошення 17 лютого 2008 року незалежності Косова. Цей час виявився знаменним відразу з кількох причин. Насамперед не справдилися прогнози щодо різкого погіршення ситуації на Балканах, хоча напруження тут залишається суттєвим. Крім того, марними виявилися сподівання албанців та американців на тріумфальне та масове визнання незалежності краю. Місцеві оптимісти вважають, що перешкодою на цьому шляху стало те, що нова країна немає всіх державних атрибутів — конституції, армії, дипломатичної служби, грошової системи.

Минулого тижня парламент у Приштині затвердив основний закон нового державного утворення. Країна за державним устроєм проголошена республікою, але неабиякі владні повноваження закріплено за президентом. Албанську і сербську мови визнано офіційними, передбачено й механізми захисту прав сербської етнічної меншини в Косові. Американські військові експерти вже розпочали навчання та озброєння косовської армії. Інтенсивно формується косовська дипломатична служба, але фахівців поки що не вистачає, аби заповнити вакансії в дипломатичних представництвах в країнах Євросоюзу, які визнали нову державу, та в США. Сербський динар витіснений з грошового обігу остаточно, але власної валюти немає, тому в Косові користуються євро та американськими доларами. Але не тільки у фінансових та економічних аспектах суверенітет краю здається умовним. Зокрема, одним з головних пунктів нової конституції Косова заборонено об’єднуватися з Албанією, однак вступ останньої до НАТО може створити такі гарантії.
Конституція офіційно набере чинності 15 червня 2008 року. Після цього в краї має бути згорнута місія Організації Об’єднаних Націй, а влада перейти до косоварів. Через таке стрімке державотворення нагнітається напруження в сусідній Сербії. Тут триває дострокова парламентська виборча кампанія. Поки що незалежні соціологічні опитування свідчать, що виборчий блок Сербської радикальної партії, очолюваної націоналістом Томиславом Николичем та Демократичної партії Сербії колишнього прем’єр-міністра Воїслава Коштуніци, випереджає проєвропейську партію президента Бориса Тадича. Однак останнього не покидає надія повернути прихильність більшості сербів, підписавши угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Зробити це негайно, ще до травневих виборів, закликав спеціальний представник Євросоюзу з питань зовнішньої та оборонної політики Хав’єр Солана.
Водночас сербська дипломатія невтомно переконує світову громадськість у тому, що незалежність Косова не так вирішує проблеми регіону, як їх створює. Черговим аргументом на підтвердження цієї позиції стала інформація, поширена в європейській пресі. Зокрема, в одному з інтерв’ю колишній генеральний прокурор Гаазького трибуналу Карла Дельпонте звинуватила нинішнього прем’єр-міністра Косова Хашима Тачі та інших членів косовського уряду, що репрезентують Армію визволення Косова, у торгівлі людськими органами, які належали полоненим сербам. Однак ця інформація досі не дістала широкого резонансу.
Натомість неможливо залишити поза увагою той факт, що проголошення незалежності краю спровокувало внутрішньополітичну кризу в сусідній Македонії. Албанська національна меншина в цій країні наполягає на автономному статусі. Слов’янські власті в Скоп’є вбачають у цій вимозі крок до відокремлення територій, близьких до Косова. Водночас Греція, південна сусідка Македонії, на недавньому бухарестському саміті НАТО заблокувала приєднання цієї країни до Північноатлантичного договору, висунувши претензії до її назви, оскільки три північні грецькі провінції мають назви, у яких є слово «Македонія». Македонські політики відмовляються хоча б додати до наймення країни, як це пропонує Хав’єр Солана, слово «Нова». Не досягши компромісу, місцевий парламент 12 квітня 2008 року оголосив про саморозпуск. Тепер громадяни Македонії мають визначити алгоритм вирішення проблем, нездатність розв’язати які визнали представники влади.
Крім того, далеким відгомоном косовського прецеденту Китай вважає розгортання подій у своєму автономному краї — Тибеті. Таким чином, події в Косові зав’язалися в справжній тугий вузол міжнародних проблем. На цьому тлі Україна минулого тижня визначилася, чи продовжуватиме миротворчу діяльність у краї, хоча досі не відома офіційна позиція Києва щодо визнання або невизнання незалежності Косова. Правда, жодна з 47 країн — членів ООН, миротворчі контингенти яких перебувають на території новоутвореної держави, не заявили про відкликання своїх підрозділів. Отже, так чи інакше, а ця місія за згоди косовських албанців триватиме до 15 червня 2008 року, відтак відповідно до конституції вона має бути припинена. Чи не знадобляться послуги миротворців, знову стане зрозумілим у найближчому майбутньому.
також у паперовій версії читайте:

• ВИБОРИ ПО-ІТАЛІЙСЬКОМУ
• ГІРКІ ПІГУЛКИ ТА ЛАСОЩІ ПРИСТОСУВАННЯ ДО СОТ

назад »»»