ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ПОЄДНАЛИСЯ КЛАСИКА Й НОВАТОРСТВО...
Сучасники називали його «богом танцю», «добрим генієм балету XX століття». Ним захоплювалися, його наслідували, говорили про містичну душу танцю, яку вмів розгадати лише він. Він і справді, наче його міфічний Ікар, прагнув сягнути Сонця — мовою тіла «створити ілюзорний світ сильніший за реальний».

І він свого досяг, але так і лишився невимовно самотнім у цьому, недосяжному для інших, небі. Самотнім, бо, незважаючи на славу і визнання, він до кінця життя думками линув на береги Дніпра, у край свого дитинства й юності. І на своїй могилі на знаменитому паризькому кладовищі Сен-Женев’єв де Буа всесвітньо відомий хореограф заповів написати тільки чотири слова: «Serg Lifar de Kiev» — «Серж Лифар із Києва».
Пам’яті киянина, котрий переважну частину свого життя прожив за кордоном, упродовж 30 років керував балетною трупою паризького театру «Гранд-Опера», але так і не прийняв французького громадянства, присвячено Міжнародний фестиваль балету «Серж Лифар де ля данс», який в дев’ятий раз відбувся на сцені Національного академічного театру опери і балету України імені Тараса Шевченка. Його засновники — Міністерство культури і туризму, Київська міська держадміністрація, Національна опера України, Асоціація діячів хореографічного мистецтва Національної Всеукраїнської музичної спілки, Київська муніципальна академія танцю імені С. Лифаря. Визначний хореограф Юрій Григорович означив цей фестиваль як гордість сучасної художньої культури України і всієї Європи, на якому репрезентують свою майстерність здебільшого новаторські колективи, уславлені танцівники і хореографи. За час існування «Серж Лифар де ля данс» (це — понад десять років) на київському балетному подіумі виступили уславлені майстри сцени — Володимир Дерев’янко, Володимир Малахов, Ірина Дворовенко, Іван Путров, Аліна Кожокару, найкращі виконавці із московського Великого театру, Санкт-Петербурзького Маріїнського театру, паризької «Гранд-Опера», лондонського «Ковент Гарден», міланського «Ла Скала», Берлінської Штатсопери, «Нью-Йорк Сіті балету», Штутгартської, Баварської та Віденської опер. Кожен із фестивалів, які традиційно доповнювали всесвітньо відомий Міжнародний конкурс балету імені Сержа Лифаря, перетворювався на чудові свята хореографічного мистецтва, які доносили найновіші тенденції розвитку класичного і модерного професійного танцю.
Цьогорічний фестиваль мав також цікаву й насичену програму. Під час цієї мистецької події шанувальники хореографічного мистецтва побачили три балети, хореографію яких здійснив Серж Лифар — «Абадо» Ф. Пуленка, «Ромео і Джульєтта» П. Чайковського, «Сюїта в білому» Е. Лало й оцінити оригінальний, новаторський творчий почерк митця. Вразила, зокрема, дивовижно образна балетна мова прочитання шекспірівського твору. Після закінчення земного життя закохані беруться за руки, тримаються міцно, аби хоч у потойбічному світі їх не роз’єднали, й мандрують небесною країною (на екрані в цей час демонстрували зображення неба, вкритого хмарами). Вони стають навколішки перед Господом і залишаються разом назавжди. У постановках балетів із хореографією Сержа Лифаря добре виступили солісти балету Національної опери України — Тетяна Голякова, Андрій Гура, Наталія Лазебнікова, Катерина Аллаєва, Ольга Голиця, Тетяна Льозова.
У межах програми ІХ Міжнародного фестивалю «Серж Лифар де ля данс» відбулася світова прем’єра балету «Одіссей» у виконанні словацького президентського балету під керівництвом Ондрея Шота. Цей колектив вважається одним із найкращих театрів сучасного танцю Європи. У ньому, до речі, танцює чимало наших земляків. 2004 року словацька трупа показала на сцені Національної опери України «Кармен» і «Болеро». Вистави викликали велику зацікавленість глядачів і отримали високу оцінку критики. Нинішня постановка митців з Кошиці не мала такого резонансу. У балеті «Одіссей» ми не побачили якихось помітних творчих знахідок — монотонна музика супроводжувалась такою самою хореографією й не дуже виразними екранними ефектами. Пригадався виступ на прес-конференції художнього керівника фестивалів і конкурсів імені С. Лифаря — Юрія Станішевського, який говорив про не надто втішну європейську тенденцію витіснення театрами танцю класичного балету, який, однак, не втрачає популярності у публіки.
Справді, класика за естетикою і красою є значно привабливішою, ніж модерн. У цьому ми ще раз змогли пересвідчитися під час двох гала-концертів фестивалю, у яких також взяли участь українські й словацькі артисти.
також у паперовій версії читайте:

• ПОДІЛИСЬ СВОЇМ НАТХНЕННЯМ
• «КАЗОЧКА» ПРО ЛОЛІТУ Й БУВАЛЬЩИНА ПРО «ЗАЙЦІВ»

назад »»»