ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
НАШЕСТЯ ПЕДОФІЛІВ УКРАЇНІ НЕ ЗАГРОЖУЄ
Нещодавно у Королівстві Нідерланди була зареєстрована Партія милосердя, свободи і різноманітності (PNVD), котру, попри її милозвучну назву, зазвичай іменують партією педофілів, оскільки в її програмі закладено зниження вікового бар’єра для заняття сексом із 16 до 12 років і легалізація дитячої порнографії.

Одна з місцевих громадських організацій, яка обстоює права дітей, звернулася до вищого суду країни з позовом про заборону цієї партії, однак той відхилив його, назвавши право політичної партії на свою особливу точку зору одним із основних прав демократії. Ця подія, звичайно, дала неабиякий козир у руки противників інтеграції України в європейські структури, однак задля об’єктивності мусимо визнати й інше. За три роки існування безвізового режиму для країн — членів ЄС наша держава, незважаючи на пророцтва скептиків, не відчула ні засилля секс-туризму, ні масового нашестя заморських гостей з педофілійними нахилами. Не з’явилися у нас також своєрідні інтернаціональні «зони вільного кохання». Проте це ще не привід для самозаспокоєння.

Це було у Павлограді
Якщо хтось вважає, що за часів радянської влади в СРСР не було педофілів, той помиляється. Аби переконатися у цьому, варто зазирнути в архіви обласних судів і збірники вироків за кримінальними справами тридцятирічної давнини. У ті часи суди обласного рівня зазвичай розглядали справи трьох категорій: про посадові злочини, про вбивства з обтяжливими обставинами та про зґвалтування. Через те потенційному дослідникові проблеми буде зручно знаходити приклади того, як дорослі педофіли знущалися зі своїх доньок і падчерок. Вистачало тоді й сексуальних маніяків, котрі полювали за необачними та довірливими школярками. Найрезонанснішою була так звана «Павлоградська справа», котра стала наслідком серії злочинів, скоєних у Дніпропетровській області у 1983–1986 роках.
Тоді Павлоград був промисловим містом із двохсоттисячним населенням, де, за статистикою, мало реєструватися близько десяти зґвалтувань на рік, і одне на п’ять років зґвалтування поєднане з убивством потерпілої. А тут що не рік, то одне-два вбивства на сексуальному ґрунті й два-три десятки зґвалтувань. Причому більшість жертв — недозрілі дівчатка.
Місцева міліція, на жаль, не належно відреагувала на такий сплеск кількості заяв. Оперативники мали б зрозуміти, що в місті та на його околицях орудує маніяк-«серійник». Але замість того, щоб бити на сполох, вони грубо «відшивали» батьків-заявників: дівчата, мовляв, загуляли з хлопцями, а обманюють, ніби їх зґвалтував чужий дядько. Таку позицію ще можна було зрозуміти, якби йшлось про школярок 15–16 років. Проте серед потерпілих траплялися 10–12-літні діти, а тому скарги людей на бездіяльність міліції дійшли аж до Центрального комітету КПРС.
Для перевірки фактів із Москви прибули фахівці, котрі, уважно опитуючи потерпілих, з’ясували, що в більшості розповідей фігурує один і той самий охайно одягнений чоловік середніх років, зовні не схожий ні на п’яницю, ні на хулігана. Щоправда, він поводив себе по-різному: в одних випадках бив і ґвалтував, у інших — лише роздягав і насолоджувався спогляданням оголених тіл. Проте неважко було здогадатися, що вбивства — теж справа його рук.
Для затримання «серійника» до Павлограда були відряджені три сотні досвідчених оперативників з інших регіонів, від чого кількість міської міліції збільшилася удвічі. Під час операції було сфотографовано і дактилоскоповано майже все чоловіче населення міста віком від 15 до 60 років, неодноразово перевірене алібі осіб, що були раніше засуджені чи мали психічні відхилення. Місцевість заполонили закамуфльовані під юних школярок співробітниці оперативних служб, котрі відверто провокували потенційних збоченців, а за ними пильно стежили озброєні міліціянти.
Не можна сказати, що всі заходи були марними: було викрито з десяток убивць та ґвалтівників, не кажучи про сотню розбійників, грабіжників і хуліганів. Однак досягти головного — спіймати саме того маніяка, котрий систематично полював за дівчатками, так і не вдалося.
Через рік, коли продовжувати заходи не було ні сенсу, ні коштів, перед керівниками МВС постала дилема: або чесно доповісти, що наймасштабніша у повоєнній історії України оперативно-розшукова операція не досягла своєї мети, або сфабрикувати справу. На роль «винного» вже знайшли «гідну» кандидатуру: дядька середніх років, який під час п’яної сварки зарізав свою співмешканку та її залицяльника. За вбивство двох і більше осіб тоді була одна кара — розстріл, тож умовити приреченого на смерть «повісити» на себе ще кілька вбивств було неважко. Однак в останній момент від фальсифікації відмовилися: справа була на контролі у Москви, представники якої у будь-який момент могли поцікавитися правдивістю показів обвинуваченого, тоді окозамилювання могло декому коштувати посади. Тож серія резонансних злочинів так і лишилася нерозкритою.
Загадка була розгадана аж через два десятиліття, вже у наш час, коли у містечку Пологи сусідньої Запорізької області спіймали справжнього вбивцю, котрий усі ці роки продовжував убивати і ґвалтувати дівчаток, але не так часто, як колись, під час «експедицій» до Павлограда. Оскільки про «Павлоградську справу» встигли підзабути, викритого маніяка у пресі охрестили не павлоградським, а пологівським.

Злодії нашого часу
Як бачите, педофілія у наших краях існувала завжди, просто в останні часи про це явище стало більше відомо широкому загалові.
З-поміж злодіїв, чиї справи викликали найбільший резонанс у суспільстві, варто назвати 73-літнього мешканця Криму, колишнього моряка далекого плавання, котрого минулоріч було засуджено до десяти років ув’язнення і якому Апеляційний суд «скосив» строк до шести років. На його совісті — понад сто епізодів розтління малолітніх. Цей злочинець цікавий ще й тим, що він — колишній в’язень іракської тюрми «Абу-Грейб», куди потрапив за те, що під виглядом перевезення суто цивільних вантажів доставляв зброю у «гарячі точки». Його затримали у 2003-му разом з іншими членами екіпажу панамського судна «Навстар-1», котре за контрабанду нафтопродуктів перехопив британський військовий корабель. Тоді в ситуацію втрутився Леонід Кучма, бо інакше моряк сидів би довіку. На волі він навіть влаштувався головним спеціалістом із безпеки мореплавання у порту Керчі. Невдовзі дядько познайомився з 11-літньою Катериною, з якою у нього зав’язався «роман», котрий тривав два роки. Потім одна за одною з’явилися дівчатка з неблагополучних родин, яким збоченець за інтимні зустрічі в гаражі дарував від 10 до 30 гривень.
У 2005-му групу з п’яти педофілів викрила у Харкові транспортна міліція. Зловмисники задля втіх використовували безпритульних хлопчиків, яких знаходили на вокзалах і в теплотрасах. Волоцюжок дядьки під невинним приводом (навіть просто поїсти) запрошували на квартиру. За гостинність вони мали вдовольнити хіть дорослих. Дивно, але хлопчики майже не засуджували таких «спонсорів», навіть шкодували, що тепер немає де поїсти.
А 38-літній забезпечений сім’янин із Пролетарського району Донецька зізнався в тому, що протягом двох років мав статеві контакти з підлітками віком від 10 до 16 років (серед них — один хлопчик) з неблагополучних сімей та притулків. Каже, робив усе за обопільною згодою, без насильства та будь-яких препаратів на кшталт ін’єкцій снодійного. Для дітлахів це був своєрідний заробіток — за «послуги» той платив від 10 до 100, іноді 200 гривень: деякі дівчата навіть приводили до «щедротника» своїх сестер. Цікаво, що заяв до міліції за цими фактами не надійшло. Під час обшуку в квартирі й гаражі збоченця виявили диски з порнофільмами, вирізки з журналів.
Проте найбільше громадськість вразив випадок, коли столична міліція викрила 47-річного батька у тому, що той знімав на відео зґвалтування власних дочок — одній 15, другий — 11 років. У нього вилучили 59 фото і 19 проявлених плівок зі сценами насилля, відеокасету із записом інтиму.

Україна пильнує
Виступаючи на останньому засіданні координаційної наради з питань просвітницької діяльності щодо попередження злочинів проти статевої свободи і недоторканності дітей, керівник Департаменту кримінальної міліції у справах дітей МВС полковник міліції Борис Шилін повідомив, що аналіз проблеми посягання на статеву свободу молодого покоління в Україні ще не проводився. Тому ніхто не знає, наскільки реально прогресують в державі такі явища, як педофілія, розбещення неповнолітніх, втягнення їх у проституцію і порноіндустрію, домашнє насильства, оскільки нинішня офіційна статистика, у тому числі заснована на зареєстрованих у міліції фактах, не повною мірою відображає справжній стан справ. Однак достеменно відомо, що в Україні не реєструвалися факти педофілії іноземцями стосовно дітей. Домисли та притягнуті «за вуха» чутки є, і, завдяки ЗМІ, будуть. Проте у департаменті впевнені, що явище педофілії у нашій державі не набуло загрозливих форм і розмірів.
Факти сексуальної наруги над підлітками, їхньої експлуатації в порноіндустрії чи у сфері «ескорт-послуг» (що теж тісно пов’язано із задоволенням збочених забаганок) нині трапляються чи не у кожному регіоні, але це — поодинокі випадки, далекі від «епідеміологічного порогу». Певно, даються взнаки профілактичні заходи міліції у навчальних закладах, у тому числі 2,5 тис. інтернатах і дитбудинках — особливо там, де вихованці мають фізичні, розумові вади й можуть постраждати від чиїхось хтивих помислів. Адже жертвами часто стають соціально незахищені діти. Якщо говорити про «благопристойних» чи тим паче іноземних секс-туристів, то навряд чи їм сподобається щойно витягнуте з підвалу замурзане безпритульне дитинча.
Таким чином установлення безвізового режиму з об’єднаною Європою, переконані в МВС, не сприятиме зародженню в Україні національної проблеми осередків дитячого секс-туризму. Поки більшою є проблема експорту неповнолітніх українців у закордонні борделі й порностудії, але це стосується переважно дівчат, які на порозі досягнення дорослого віку. Як би дивно це комусь не видавалось, але вітчизняне законодавство досконале у цьому плані, до того ж, воно чи не щороку адаптується до світової практики. Тож на наших теренах масштабні «секс-проекти» на кшталт азіатських чи африканських оргій серед джунглів із дівчатками-смаглявками видаються утопічними. У нас, на щастя, не настільки зубожіле населення та й культурні традиції непримиренні до заробітків на гріхопадінні.
Зокрема, вітчизняне МВС спільно з посольством США в Україні створило робочу групу з питань протидії нелегальній міграції, одним із завдань якої є протидія підробленню віз і намаганню збоченців виїхати за межі своєї держави. У Сполучених Штатах усіх педофілів ставлять на облік і пильно за ними стежать, тож якщо вони приїздитимуть в Україну, американські спецслужби повідомлятимуть про такий візит українських колег. Подібні домовленості готуються й з правоохоронними органами інших держав.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• ХРОНІКА ПРИГОД

назад »»»