ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
ОЛЕНА САВЧЕНКО:«МРІЮ СТАТИ ОЛІМПІЙСЬКОЮ ЧЕМПІОНКОЮ»
Із Володимиром, своїм колишнім однокласником, не бачились кілька років. А оце зустрів якось його у наших спільних знайомих. І ледь впізнав: худий і згорблений, з хворобливим виразом обличчя, чоловік.

— Хворію трохи,— пояснив він.
...На обліку в органах МВС України перебуває близько 400 тисяч тих, хто так чи інакше причетний до незаконного обігу наркотичних речовин. Їхня кількість з кожним роком зростає. Чому? Причин багато. Наприклад, поширенню «білої смерті» сприяє геополітичне розташування України, яка межує з державами Західної Європи, має розгалужену мережу автомобільних і залізничних шляхів. Тож є не лише ринком збуту наркотиків, а й транзитним простором.
— Незаконний обіг наркотиків у нашій державі набув катастрофічних масштабів, що загрожує її національним інтересам,— вважає начальник департаменту МВС України по боротьбі з незаконним обігом наркотиків генерал-майор міліції Микола Андрєєв.— Тим, хто стоїть за ним, він приносить шалені надприбутки, а суспільству лихо: на наркотичному підґрунті коїться чимало злочинів, наркотично залежні громадяни є найбільшими розповсюджувачами ВІЛ/СНІДу, «біла смерть» забирає все більше людських життів. Якщо ми не призупинимо це найближчим часом, то наслідки будуть невтішні. Адже практично немає міста, де б не можна було придбати смертоносне зілля. Більше того, воно вже добралось до сільської місцевості. Тож не дивно, що кількість наркозалежних в Україні щороку збільшується. Зростає і число тих, хто уражений ВІЛ/СНІДом: понад 70 відсотків ВІЛ-інфікованих є ін’єкційними споживачами наркотиків.
Хто вони, ці споживачі? Що змушує людей «колотися»?
Соціологічні дослідження в різних регіонах засвідчили, що наркоманія з кожним роком молодшає. Проведені опитування серед учнів віком 14-16 років (2656 юнаків і 3239 дівчат) довели: понад 40 відсотків із них хоча б раз уживали гашиш і марихуану. На запитання «де взяли?», респонденти відповіли, що у друзів та знайомих. Основним мотивом уживання наркотиків підлітки назвали «цікавість». Фахівці Всесвітньої організації охорони здоров’я вважають, що коли підліток знає смак наркотиків, то ймовірність того, що через кілька років він потребуватиме лікування від наркозалежності, надзвичайно висока.
Якщо у 1990 році в Україні на диспансерному наркологічному обліку перебувало 22466 осіб, то у 2005-му (за інформацією МОЗ) їхня кількість становила 84325. А ще більш ніж 30 тисяч на так званому профілактичному. Словом, близько 120 тис. громадян мають неабиякі проблеми. Найбільше їх живе у Донецькій, Дніпропетровській, Одеській областях і Києві. А от у західних регіонах наркоманів значно менше.
Статистика, яку я назвав, є офіційною і, на думку міжнародних експертів, не відображає реальної ситуації в країні.
— Вона набагато гірша,— переконаний доктор медичних наук, професор Борис Ворник,— представник Фонду народонаселення ООН в Україні.— Рахунок іде на сотні тисяч.
Держава докладає зусиль, аби допомогти тим, хто потрапив у обійми «білої смерті». Так, за інформацією МОЗ України, у нас — 48 територіальних наркологічних медичних установ, у яких розгорнуто 4240 стаціонарних ліжок. Крім них, функціонувало ще 1806 ліжок у психіатричних та міських і центральних районних лікарнях. Останнім часом створено близько 30 спеціалізованих амбулаторних наркологічних кабінетів для підлітків. Зусиль у цьому напрямі докладає Міністерство сім’ї, молоді та спорту: за його сприяння функціонує 120 реабілітаційних центрів для тих, хто хоче позбутись залежності від наркотиків.
За інформацією Всеукраїнської наркологічної асоціації хворих на наркотичні розлади, в переважній більшості лікували методом детоксикації. А в усьому цивілізованому світі застосовують не лише медичну допомогу, а й соціально-психологічну реабілітацію. МОЗ України працює над упровадженням програм замісної підтримуючої терапії для зміни поведінкових звичок тих, хто вживає наркотики. Отже, певна робота, спрямована на боротьбу з наркоманією, в Україні проводиться. Проте цього недостатньо. До яких ще заходів мусить вдатися держава, суспільство, щоб призупинити (цілковито з ним неможливо покінчити) незаконний обіг наркотиків і їхнє споживання?
Вдатись до більш жорстких покарань тих, хто займається їхнім поширенням? Можливо. Але ж вони й так суворі. Нагадаю, що, згідно з Кримінальним кодексом України, громадянам, котрі зберігають, володіють наркотичними речовинами, «світить» від 3 до 12 років позбавлення волі, а тим, хто публічно їх вживає,— до трьох років. Проте, на жаль, бажаного ефекту це не дає. В тому, що одними лише репресивними заходами зазначену проблему не вирішити, свідчить досвід інших країн. Хай там як, а люди, котрі побудували свій бізнес на незаконному поширенні наркотиків, у тому числі серед неповнолітніх, мають притягуватись до кримінальної відповідальності. Вона має бути значно суворішою. До речі, відомі випадки, коли розповсюджувачі наркотиків відбували умовні покарання, а інколи їх звільняли з-під варти, незважаючи на те, що правоохоронці зібрали доказову базу...
Звісно, мережу лікувальних закладів, де позбавляють наркотичної залежності, не мають скорочувати, її потрібно розширювати. Щоправда, не стільки в їхній кількості, скільки в якості лікувального процесу.
Не можна забувати про роз’яснювально-просвітницьку роботу, насамперед з-поміж молоді, зокрема учнівської. Адже вперше багато наркоманів «ознайомлюється» зі смертоносним зіллям ще за шкільною партою.
...Нещодавно я знову побував у свого шкільного товариша.
— Немає вже нашого Володі,— з сумом сказав він, коли я поцікавився, чому іменинник не запросив Володимира.
Побачивши мій жах, пояснив:
— Кляті наркотики звели з білого світу нашого друга...

Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• ВОЛОДИМИР ГОЛУБОВИЧ:«НАШЕ ЗАВДАННЯ — ЗАВОЮВАТИ ПУТІВКУ ДО ЕЛІТАРНОГО ДИВІЗІОНУ»

назад »»»