ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПОЛІТИКА
РЕГЛАМЕНТ, РАДШЕ, ЖИВИЙ, НІЖ ПОМЕР?
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД ВТРУТИВСЯ У «СВЯТАЯ СВЯТИХ» НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ. ЧИ НЕ БУДЕ ЦЕ ПОЧАТКОМ ФОРМУВАННЯ ПРИНЦИПОВО НОВИХ КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗМІН, СПІВАВТОРАМИ ЯКИХ СТАНУТЬ УЧОРАШНІ ЗАПЕКЛІ ОПОНЕНТИ...

Мудрі люди говорять: якби знав, де впаду, то соломки б підстелив. Для українського законодавчого органу ця приказка надзвичайно актуальна. Ще не встигли до пуття вгамуватись пристрасті, викликані дискусіями стосовно потенційного членства України в НАТО, як «загроза парламентаризму» надійшла з вітчизняного Конституційного Суду. Принаймні, так розцінило чимало депутатів рішення суддів КС про визнання постанови про регламент Верховної Ради неконституційним.
Цікаво, що ця історія починалася нібито безболісно. Півсотні народних депутатів минулого скликання звернулися до КС, аби той витлумачив: чи відповідають Основному законові положення регламенту, котрі, на їхню думку, обмежували право нардепів на направлення запитів. Суд, котрий у ті часи не відзначався особливою активністю, як і слід було очікувати, відклав розгляд цієї справи «під сукно».
Одначе нині в КС ситуація вже не та. Навіть попри фантасмагоричні пригоди із Сюзанною Станік, конституційні судді «штампують» рішення за рішенням. До речі, про пані Сюзанну варто сказати трохи більше. Після того, як Президент Віктор Ющенко минулого тижня повторно звільнив її з посади судді Конституційного Суду за нібито порушення процедури складання присяги (на відповідному парламентському засіданні у 2004 році не був присутній тодішній президент Леонід Кучма), Сюзанна Романівна відкликала усі свої підписи з-під рішень КС, ухвалених за її участі.
Щоправда, Андрій Стрижак, голова Конституційного Суду, цими днями заявив, що всі рішення — чинні. Принаймні доти, доки іншого вердикту не винесе... той-таки КС. А роботи у найсправедливіших (?) служителів Феміди знову додалося, бо народні депутати уже оскаржили новий «відставний» указ Віктора Ющенка. А позавчора і сам Президент отримав від депутатів «подарунок». Верховна Рада проголосувала за те, щоб Віктор Ющенко власноруч розглянув свій указ про Станік на відповідність Конституції. Зокрема, у зверненні йдеться, мовляв, «запроваджувана Президентом практика звільнення з посади шляхом скасування акту про призначення є хибною». Показово, що до «регіоналів» і комуністів долучилося добрих півтора десятка бютівців.
Утім, у цій справі лишається чимало «білих плям», на відміну від регламентної справи. Отже, розглянувши подання, котре стосувалося депутатських запитів, КС дійшов висновку, що Основному законові не відповідає весь регламент. Варто зауважити, що за всієї дискусійності обраного для оприлюднення цього рішення моменту, по суті, до нього важко причепитись. Адже після вступу в дію Конституції питання про організацію і порядок діяльності Верховної Ради, а також статус народних депутатів має вирішуватися винятково законом України. Саме на цьому КС наголосив у своєму вердикті, а також кілька років тому наголошувала низка депутатів-правників, агітуючи своїх колег ухвалити не постанову про регламент, а закон.
Проте охочих до того завжди не вистачало. Депутати постійно побоювалися, що у разі функціонування закону про регламент їм практично неможливо буде вдаватися до частих змін цього «внутрішнього» документа. Цю процедуру у вітчизняному парламенті люблять здавна. Достатньо пригадати, скільки разів певні регламентні норми мінялися. Один із найпоказовіших прикладів — голосування лише у четвер. Ця вимушена новація проіснувала близько чотирьох років. А виникла вона на початку 2000 року тому, що нестійка більшість у третьому скликанні не надто любила ходити на роботу. От і вирішено було збирати депутатів «під куполом» бодай раз на тиждень. До речі, сміх — сміхом, а на зорі того парламентського експерименту то були чи не найплідніші часи нашої Верховної Ради, що визнавали й визнають багато експертів.
Зрозуміло, нині до такої практики нардепи повертатися не мають наміру. І не лише тому, що домовлятися по ключових питаннях їм значно важче, ніж на початку ХХІ ст. Парламентська кон’юнктура диктує інші пріоритети. Один із них — зберегти чинний регламент практично без змін, що й було фактично зроблено цього вівторка.
Документ, який раніше іменувався регламентом Верховної Ради, тепер отримав назву «тимчасовий регламент». Ухваливши постанову (знову постанову, а не закон!) «Про деякі питання нормативно-правового забезпечення порядку роботи Верховної Ради України», парламент вилучив із тексту свого «розпорядку» лише ті положення, що стосувалися обмежень депутатських прав на подання запитів. Себто формально ця частина рішення Конституційного Суду була виконана. А як решта?
А ось решті поки що поталанило більше. Бо у згаданій постанові йдеться про те, що регламентний комітет має розробити повноцінний закон про регламент Верховної Ради. І жодним словом не зазначено, упродовж якого часу цей закон має побачити світ. Попервах йшлося про те, щоб обмежити таку діяльність одним місяцем, але, за наполяганням голови регламентного комітету Олександра Єфремова (Партія регіонів), обмеження були вилучені. Тепер парламентарі, як вони кажуть, спокійно працюватимуть. Враховуючи попередній досвід роботи в цьому напрямі, неважко передбачити, скільки триватиме ця «спокійна» робота.
Зовсім уже казуїстичним видається парламентське рішення ухвалити закон, який має назву «Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України». На перший погляд, це і є те, що вимагав Конституційний Суд від ВР. Та насправді цей документ містить лише... дві статті. У першій йдеться про те, що парламент керується у своїй діяльності Конституцією, законами про статус народних депутатів, про комітети Верховної Ради, про тимчасові спеціальні й тимчасові слідчі комісії, а також іншими законами України та регламентом. Друга стаття уточнює, що цей законодавчий «шедевр» набере силу закону від моменту опублікування.
До речі, це непогано, що текст має саме такий вигляд. Адже у початковому варіанті слів «та іншими законами України» не було. Виходило, що повноваження парламенту визначалися тільки куценьким переліком законодавчих актів, щоправда, на чолі з Конституцією.
У результаті виходить, що повноцінного регламенту як не було, так і немає. Немає й закону про тимчасові слідчі комісії, хоча у названому «законі» вони згадуються. Лише цих неточностей достатньо, щоб подумати про вето. Однак, як випливає з депутатських настроїв, воно їм не страшне. Навіть якщо Віктор Ющенко надумає заветувати цей документ, парламентарі сподіваються подолати вето. Підстави так вважати справді є. Адже за цей закон проголосували 359 депутатів, а за постанову, яка фактично на невизначений час узаконює тимчасовий регламент, і того більше — 386.
Це голосування знову засвідчило, що в коаліції немає єдності, адже БЮТ став на ті самі позиції, що й Партія регіонів із комуністами. А «Наша Україна — Народна самооборона» у своїй більшості виступила проти ухвалення такого «регламенту».
Проте навіть не це можна вважати головним висновком цієї колізії. Симбіоз Партії регіонів і БЮТ, як бачимо, дає безпрограшний варіант законотворчості. Така більшість може за бажання провести усе, що завгодно, в тому числі потенційні зміни до Конституції. Над цим питанням «регіонали» та бютівці працюють в унісон. Цього тижня вони воліли утворити парламентську конституційну комісію, яка має стати альтернативною до чинної, запропонованої Віктором Ющенком. І з якої, нагадаємо, уже вийшли представники Партії регіонів. Пропонується, щоб комісія працювала впродовж року (майже до виборів Президента!). У ній, за задумом авторів, мають творити одинадцятеро «регіоналів», десятеро бютівців, троє «нашоукраїнців» і по одному представникові від КПУ та блоку Литвина. Очолити комісію повинні Андрій Кожемякін (БЮТ) і Олександр Лавринович (Партія регіонів). Цікаво, за такого розклaду ще є у когось сумніви, як ураховуватимуться президентські побажання?
Позавчора знову після численних перерв спікерові Арсенію Яценюку вдалося переконати депутатів поки що не наполягати на негайному створенні такої комісії. Було вирішено, що рішення про це наразі доопрацьовуватимуть і у найближчий понеділок розглядатимуть на погоджувальній раді. Яценюк сподівається, що до того часу усі фракції дійдуть до якоїсь спільної позиції у конституційному питанні. Однак таке «затишшя», певніше за все, варто розцінювати лише як тимчасове, оскільки і «регіонали», і бютівці налаштовані вельми рішуче.
Щоправда, у подібній ситуації є чимала вина й представників президентської сторони. Надто наполегливо там вели мову про можливість ухвалення нового тексту Конституції на референдумі, поза парламентом. Нині ця ідея, схоже, втрачає рештки своєї популярності...

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• НОВИЙ ПРИСМАК ЕКОНОМІЧНИХ «СОТів»

назад »»»