ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
ГОЛОВНИЙ БІЛЬ — МЕЛАНЖ

За час, що минув, його трохи утилізували. Але на шістьох військових базах Міністерства оборони досі зберігається понад 16 тисяч цього пального. Ситуація ускладнюється тим, що у ємностей, в яких воно зберігається, через три роки завершується термін придатності для використання. Якщо за цей час меланж не буде утилізований, то він потрапить в навколишнє середовище, завдавши йому чималої шкоди. Постраждають жителі населених пунктів: він негативно впливає на органи дихання, зору, нервову систему людини.
Фахівці МО, щоб не допустити несанкціонованого виливання, постійно проводять дефектоскопію ємностей, перевіряючи товщину їхніх стінок. За нагальної потреби переливають його з однієї до іншої. Та це не є вирішенням зазначеної проблеми: зважаючи на вартість однієї ємності, потрібно буде витратити на них понад 20 мільйонів гривень. До того ж, ніхто не може гарантувати, що меланж не потрапить у довкілля при переливанні.
Словом, проблема потребує термінового вирішення. Допоможе, певно, нам у цьому Польща: наприкінці минулого року на одному зі складів, розташованому у Львівській області, було змонтовано мобільний завод із утилізації цієї небезпечної речовини. Хоча його вартість становить майже 500 тисяч євро, поляки передали його нам безкоштовно.
Мабуть тому, що не бажають такого «сусіда» поблизу свого кордону. Адже вони знають, що в разі псування резервуара місткістю 100 кубометрів у радіусі кількох кілометрів буде знищено увесь рослинний світ, а хмара оксидів азоту й азотної кислоти пошириться на відстань близько 100 км. Тож неважко уявити наслідки витікання, скажімо, не 100, а тисячі кубометрів цього «скарбу». Вони можуть бути катастрофічними в разі якоїсь масштабної «НС», враховуючи те, що на кожній базі зберігаються тисячі тонн меланжу...
Із часу запуску заводу спливло сім місяців. Оскільки він спроможний протягом доби переробляти до 8 тонн меланжу, то, зважаючи на таку потужність, за час, що минув відтоді, він мав переробити близько 1,5 тисячі тонн окислювача. Але не переробив: за цей час утилізовано лише близько 50 тонн.
Чому? Питання складне і навіть заплутане. Судіть самі. Наприкінці минулого року Польща виділила на знищення небезпечної спадщини Радянської армії один мільйон злотих. Усього, за словами генерального директора державного підприємства МО України «Укроборонлізинг», планувалося утилізувати 4 тисячі тонн меланжу. Розчин, який би утворився внаслідок цього, повинні були доправити на польські підприємства. Та не так сталося, як гадалося.
Коли вникаєш у ситуацію, що склалась з утилізацією меланжу польським коштом, дивуєшся. Складається враження, що наші сусіди більше переймаються екологічною безпекою наших громадян, ніж ми самі. Адже кілька років тому Польща запропонувала Україні укласти відповідну угоду про співпрацю щодо утилізації меланжу. Але його текст досі знаходиться на узгодженні в наших міністерствах і відомствах. Коли всі питання узгодять, не відомо. Україна сама ускладнює проблему, а ще підриває власний міжнародний авторитет. Насамперед в очах поляків, які з власної волі запропонували нам допомогу, а тепер не знають, що робити. Польський уряд уклав відповідну угоду зі своїми підприємствами, а вони — з міжнародним консорціумом «Екотехнолоджіс». Оскільки окислювач для переробки не надходить, то до тамтешніх підприємств можуть застосувати штрафні санкції.
Якщо проаналізувати ситуацію з меланжем, то доходиш невтішного висновку, що він (меланж) нікого, крім Міністерства оборони, не цікавить. Так не повинно бути. Бо вони, ці проблеми, загальнодержавні, оскільки стосуються екологічної безпеки та безпеки громадян.
Відомства певною мірою причетні до вирішення означеної проблеми, цікавляться найперше прибутками, які можна отримати в процесі реалізації українсько-польського проекту. Але ж він, цей процес, не передбачає фінансового зиску. У цьому разі зиск може бути один — попередження можливих «НС», які можуть наробити чимало лиха. Тоді на ліквідацію їхніх наслідків знадобиться в десятки разів більше коштів.
За висновками експертів Міністерства оборони України, причетних до вирішення цієї проблеми, заводи, подібні до того, що нам подарували поляки, можна змонтувати на всіх шести базах, де зберігається меланж. Утилізація тонни окислювача обійдеться для державної казни в тисячу євро. Щоправда, є ще один варіант розв’язання цієї проблеми: його можна вивезти до Німеччини. Та, зважаючи на відстань, яку треба подолати ємностям із цією небезпечною речовиною, заходи безпеки, утилізація меланжу обійдеться в солідну копійку. ОБСЄ обіцяє надати нам фінансову допомогу, але її вистачить лише для знищення кількох тонн меланжу. А у нас його понад 16 тисяч тонн.
Представники військового відомства кажуть, що Україна має активніше співпрацювати зі своїми закордонними партнерами стосовно реалізації спільних проектів. Згодний. Ще, на мою думку, варто не стільки сподіватись на допомогу «доброго дядечка», скільки самим працювати над вирішенням власних проблем. Бо їхнє ігнорування, як ми знаємо на прикладі Новобогданівки, призводить до сумних наслідків.

також у паперовій версії читайте:

• СМЕРТОНОСНІ СКАРБИ

назад »»»