ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ЧИ Є ПЕРСПЕКТИВИ В «ПРОБЛЕМНИХ» ГАЛУЗЕЙ?

Дискусії щодо наслідків вступу України до СОТ не вщухають. Висловлюються різні думки, часом протилежного змісту. Щоб довести позитивність чи негативність членства в цій організації, кожна сторона висуває свої аргументи. За такої ситуації громадянам важко розібратися: що ж переважає — плюси чи мінуси? Тому поговорити на цю тему я вирішила з Василем Юрчишиним, відомим експертом, доктором наук з державного управління, директором економічних програм Українського центру економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова. Проте від самого початку він спрямував розмову дещо в інше русло.

— Я,— одразу заявив Василь Володимирович,— не поділяю думки про негативні наслідки від вступу нашої держави до СОТ. Стисло поясню чому. Україна стає членом світової економічної співдружності; вітчизняні виробники отримують не лише доступ до світових ринків, але й легітимні способи захисту на ньому. Варто сказати й про такі позитивні наслідки членства в СОТ, як додаткові залучення прямих інвестицій в українську економіку (приріст іноземних інвестицій передбачається в розмірі не менш як п’ять мільярдів щороку. — Авт.); насичення українського ринку товарами виробничого і невиробничого споживання; зростання ВВП, що підтверджує досвід тих країн, які нещодавно вступили до СОТ. Сам факт вступу до цієї світової організації вплине на імідж країни, обмежить неринкові дії уряду.
— Але ж Ви не заперечуватиме, що деякі галузі, особливо аграрний сектор, ледь зводять кінці з кінцями. Отже, вони опиняться в скрутній ситуації?
— Безумовно, для деяких галузей ризик є, але не тому, що Україна стане повноправним членом СОТ. Хіба ризику немає нині? Хіба є гарантії, що в майбутньому він сам собою зникне? Навпаки, ситуація тільки ускладниться, адже в нас рано чи пізно наберуть сили закони ринкової економіки, яку ми так чи інакше маємо будувати. А в неї — суворі правила: висока ефективність роботи, конкурентоспроможність продукції, орієнтація — на попит. Інакше — провали. Щоб їм запобігти, треба «підтягнути» слабкі галузі. А це можливо, звісно, за відповідної продуманої, виваженої державної політики. Хтось скаже: спершу треба було виправити ситуацію в усіх сферах економіки, а потім вступати до СОТ. Я з цим не згоден. Вступ до Світової організації торгівлі змусить активізувати роботу на цьому напрямі, стане стимулятором. А залишившись за межами СОТ, ми й далі в багатьох сферах дозволяли б собі «консервувати» стару структуру економіки.
— Василю Володимировичу, відомо, що аграрний сектор без допомоги держави не підніметься. А правила СОТ не вітають дотування, субсидіювання. І серед селян поширюється «страшилка», що відтепер зі своїми проблемами вони залишаться, як-то кажуть, сам на сам. Чи є якісь підстави для такого занепокоєння?
— Перед тим як відповісти на це запитання нагадаю, що Україна матиме п’ять років для адаптації окремих норм і положень СОТ. Такий перехідний період дасть змогу максимально врахувати специфіку розвитку української економіки, а особливо — сільського господарства. Крім того, кожна держава, яка є членом цієї світової організації, має право заявляти про свої потреби, наміри. І в разі їхньої обґрунтованості на них зважають.
Тож обсяг дотацій не зменшуватиметься, а, за інформацією Мінекономіки, вони можуть навіть збільшитися. Щодо обмежень в питаннях фінансової допомоги, то вони не стосуються бюджетних програм. Навпаки, Україна може збільшити суми дозволених «зелених» субсидій, зокрема на такі цілі, як фінансування дослідницьких, навчальних, консультативних і маркетингових програм; створення державних резервів для гарантування продовольчої безпеки; страхування безпеки доходів; виплати на відшкодування збитків від стихійного лиха; допомога на структурну перебудову, виплати на охорону довкілля та за регіональними програмами допомоги. Країна має право фінансувати будівництво сільських доріг, переробних підприємств, селекційні роботи, структуризацію дрібнотоварного виробництва.
Водночас хотів би наголосити, що вступ України до СОТ — це великий шанс для наших аграріїв заробляти на світових ринках, де за деякими позиціями нині виник дефіцит. Наприклад, в усьому світі дорожчають продукти, тому попит на зерно збільшуватиметься, а ми для його вирощування маємо найродючіші землі. Але щоб отримати зиск, треба значно підвищити врожайність зернових.
— Не всім зрозуміло, як членство в СОТ може вплинути на приплив інвестицій в Україну, адже ця організація опікується торговельними питаннями. Тож поясніть, як саме?
— Відповідь дуже проста. Ставлення до країни, яка є членом світової організації, змінюється в позитивний бік. Інвестори розуміють, якими є торговельний, мовний режими, за якими правилами вирішуються спори в державі. Ніхто не має права трактувати встановлений порядок так, як вважає за краще для себе, порушуючи інтереси інвестора. Якщо такий факт підтвердиться, постраждалому, за правилами СОТ, має бути виплачена компенсація в обсязі втрат, яких він зазнав. Країна, яка не належить до СОТ, навіть якщо права її виробників порушені, не може вимагати такої компенсації. До речі, таке не раз траплялося й стосовно України.
— Наприклад?
— Певний період Україна мала зону вільної торгівлі з державами Балтії. У 2004-му ці країни стали членами Євросоюзу і правила вільної торгівлі перестали діяти. Якби наша держава була членом СОТ, вона б могла вимагати компенсації за те, що торговельний режим для нас погіршився, через що Україна зазнала збитків. Але на той час такого права в нас не було.
Виникали проблеми і з іншими країнами. Наприклад, у 2006 році Росія в односторонньому порядку запровадила обмеження на українську м’ясо-молочну продукцію. Якби наші країни були членами СОТ, ми могли б звернутися до відповідних органів цієї організації, аби ті з’ясували, чи були підстави для таких обмежень. У разі підтвердження фактів неправомірних дій російської сторони, вона мала б виплатити Україні компенсацію.
Або ось таке. Нашу державу часто звинувачують у заниженні цін на деяку продукцію. Це стосується текстилю, металовиробів, предметів широкого вжитку. Мусимо виправдовуватися, доводити, що ціноутворення в нас ринкове, що Україна не занижує штучно ціни для того, щоб завоювати деякі позиції на світових ринках, не вдається до незаконного витіснення інших виробників. Якщо ж країна є членом СОТ, то ситуація інакша. Той, хто хоче звинувачувати, має довести, що правила порушено.
— Як, на Ваш погляд, позначиться членство в СОТ на споживчому ринку України?
— Є підстави прогнозувати зміни на краще. Після того як будуть усунуті імпортні бар’єри, збільшиться приплив товарів, й споживачі матимуть ширший вибір. Завдяки цьому, знизяться ціни на деякі групи товарів, адже розширення імпорту — це один з інструментів боротьби з інфляцією.
— Щоб збулися ці та інші добрі прогнози, треба, щоб Україна стала повноправним членом СОТ. Що для цього залишається зробити?
— Дійсно, підписаний п’ятого лютого у Швейцарії протокол про вступ до СОТ не означає, що Україна автоматично стає 152-м членом організації. Верховна Рада має до п’ятого липня ратифікувати цей документ, і лише через 30 днів після цього йтиметься про повноправне членство.
— Дехто з політологів висловлює сумнів у тому, що парламент ратифікує протокол у визначений термін. Якщо справді так станеться, що тоді вдіяти?
— Термін буде продовжений. Але подібне відтермінування негативно позначиться на іміджі країни. В історії СОТ немає прикладів, щоб якась держава зволікала з вирішенням цього питання. За винятком Непалу, який не спромігся у визначений термін затвердити протокол, але з вагомої причини — тоді там точилася громадянська війна.
Тож будемо сподіватися, що ратифікація протоколу про вступ України до СОТ не стане приводом для політичних спекуляцій, і питання буде вирішено у визначені терміни.

Розмову вела Людмила ШЕРШЕЛЬ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• ЛІКИ ПРОСТРОЧЕНОГО КОРИСТУВАННЯ
• МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД ПРОГНОЗУЄ...

назад »»»