ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СІМ’Я
МАЛЕНЬКІ ІСТОРІЇ ВЕЛИКОГО КОХАННЯ
Цікаво, чи підраховував хтось, скільки у столиці подружніх пар, які прожили разом п'ятдесят і більше років? А ось Валентина Некрутова, директор територіального центру соціального обслуговування одиноких малозабезпечених пенсіонерів-інвалідів Печерського району, вирішила зібрати «золоті» пари на свято.

— У районі живе одинадцять пар, які разом піввіку і більше,— розповідає Валентина Дмитрівна.— На свято прийшло вісім пар: вік поважний, частенько здоров'я підводить. Головне — підтримують один одного, ще й нам поради дають. Справді, прожити разом понад п'ятдесят літ — непросто.
Для кохання вік не має значення. В цьому я переконалась. Ще дорогою на вечірку помітила чоловіка й дружину. Він обережно тримав її під руку. Вона, у свою чергу, притримувала його. Галина Савосько разом із чоловіком Вадимом Михайловичем ішли на свято. Познайомилися... Галина Карпівна розповіла, що з чоловіком у парі вони вже п'ятдесят шість літ. Здебільшого розповідала дружина: «У 18 років Вадим пішов на фронт. Думками і серцем завжди була з ним. Дочекалася. Разом студіювали інститути, аспірантури. Від робітника Вадим Михайлович виріс до генерального конструктора».
Скільки того вечора довелося почути історій знайомств закоханих пар! Приміром, один із наречених продавав хустки на базарі, а вона... купила її й закохалася. Або на весіллі свого товариша Любов Горова спіймала вінок нареченої й рівно за рік вийшла заміж за Федора Івановича. Ось так у парі прожили п'ятдесят літ.
Вони щирі й відверті. Їхні усмішки випромінюють тепло. На очі часто навертаються сльози. Вони й досі соромляться гучних слів. Із любов'ю й вірністю пройшли крізь усе життя. З чим порівняти прожитих півстоліття разом? Це ж не всім щастить. На їхні долі випало чимало випробувань. Вони переживали голод, війни, розлуки, хвороби, втрати рідних. Майже все це стосується Сергія та Ольги Ткаченків. Вони вже відсвяткували 53 роки подружнього життя. Ольга Федорівна ділиться досвідом:
— Без взаєморозуміння ніколи не знайдете правильне рішення, яке задовольнить обох. У кожного свій рецепт сімейного щастя. Слід навчитися не впускати у спільне життя непорозумінь, бути відкритими і щирими. Тоді ніколи не конфліктуватимете.
Певно, ці правила допомогли подружжю прожити разом понад півстоліття. Як стверджує Сергій Опанасович, другу половинку він шукав довго. Нині Ольга Федорівна не уявляє свого життя без Сергія Опанасовича. Та й чоловік підтримує дружину в усьому — допомагає по господарству, ходить за ліками, продуктами. На перший погляд, це дріб'язок, але інакше важко збудувати справжній родинний затишок.
Із ними погоджується родина Скорбів — Степана Степановича та Ольги Федорівни, які незабаром святкуватимуть своє «золоте» весілля. Секрет їхнього сімейного щастя у тому, щоб завжди йти на компроміси.
— Ми обоє за гороскопом Леви й маємо схожі норовливі характери,— визнає Степан Степанович.— Проте швидко знайшли підхід одне до одного, навчилися бути спокійнішими. Хоча кажуть, що кохання з часом згасає, я в це не вірю, бо досі люблю свою дружину за її вдачу, чуйність, доброту. Скільки б часу не минуло, та між чоловіком і дружиною залишається взаємна симпатія та повага, нехай глибоко в душі. Ювіляри стурбовані тим, що сучасна молодь часто не поважає одне одного, не витримує випробування розлукою. Ветерани радять молодим сім'ям будувати стосунки на довірі, взаємоповазі, розумінні й вмінні визнавати свою неправоту. Тоді вони будуть щасливими.
Борис Трохимович і Євдокія Давидівна Пелипейки горнуться одне до одного. Ця пара щойно відсвяткувала 61 рік подружнього життя. Євдокія Давидівна — «Відмінник народної освіти», учасник Другої світової війни.
— Познайомилися ми на Рівненщині,— розповідає пані Євдокія.— Я приїхала туди за розподілом учителювати, а Борис мені якось допоміг речі піднести. Так і досі носить... Він після дев'ятого класу пішов воювати, а через рік повернувся інвалідом. Однак не здався, відмінно закінчив десятий клас, вступив до вищого навчального закладу. Ми побралися, коли я працювала у школі, очолювала методичне об'єднання вчителів початкових класів району,— веде далі Євдокія Давидівна.— Тим часом чоловік, як науковий працівник, займався вивченням боліт. Бувало супроводжувала його в експедиції на польові дослідження.
— Який Ваш рецепт довголіття щасливого подружнього життя? — запитую у Євдокії Давидівни. Вона усміхається і говорить про рецепти кулінарії.
— Мій свекор Трохим Давидович,— розповідає жінка,— понад усе любив телячі відбивні.— Усе надто просто. Відбиваєте м'ясо. На кілька годин заливаєте яйцями. Головне, аби яйця добре «з'їли» м'ясо. Обсмажуєте на сковорідці. Складаєте в сотейник, додаючи перчик, лавровий листочок, трохи кип'яченої води, порізані яблука і — в духовку! Смакота! Я майже щодня вигадую якусь нову страву. Головне — фантазувати.
Хоч і далеко від батьківської оселі живуть донька Світлана та онука Олександра, подружжю не дають сумувати колишні учні й їхні батьки. Часто телефонують, цікавляться здоров'ям.
Щодо рецепту щасливого життя, то — живіть одним життям на двох...

Людмила ЧЕЧЕЛЬ
також у паперовій версії читайте:

• СТЕЖИНКА ДО ГАРМОНІЇ
• НАЧЕ ДВА КРИЛА...

назад »»»