ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ГУМОР ЗЕМНИЙ І НЕБЕСНИЙ
У Київському академічному театрі ляльок з’явилася нова вистава для дорослих — «Божественна комедія» за п’єсою І. Штока (переклад зробив режисер-постановник, заслужений артист України Юрій Сікало).

Власне, спектр дорослих, кому може сподобатись це веселе й дотепне дійство, є широким: від школярів-старшокласників до пенсіонерів. Головна вимога до глядача — почуття гумору. А постановники спектаклю й виконавці ролей демонструють його повною мірою.
Своєрідність «Божественної комедії» полягає насамперед у тому, що вистава вийшла багатошарова, її дія відбувається і в Царстві Небесному, і на Землі одразу після її створення, і...в сучасній Україні теж. Так-так, не дивуйтесь, коли почуєте, приміром, цитату реклами, яка чи не щодня лунає в ефірі: «Горілка «Хортиця» — світ обрав і мені хочеться». Або з вуст іншого героя прозвучить глибокодумне: «Сни — гальмування кори головного мозку». Звідки, спитати б, у доісторичні часи такі знання, хай навіть у Бога та підлеглих йому янголів?
Усе просто — постійно присутні у виставі гумор та іронія, паралелі з сучасним життям не лише роблять дійство смішнішим і ближчим до нас, а ніби стверджують: споконвічно у нашому світі були негаразди, свавілля, чиясь недобра воля. Проте це не повинно заважати людям жити, а не існувати, вміти сміятися, в тому числі над собою.
Якщо ви гадаєте, що в цьому спектаклі зустрінетесь лише із суто побутовим гумором, то помиляєтесь. За репліками, манерою поведінки, афоризмами ви впізнаєте не одного політичного діяча нинішньої України, так би мовити, представників різних рівнів влади. Звісно ж, досхочу посмієтесь із традиційних людських слабкостей. Наприклад, в образі Єви (і першої, й другої, зробленої з Адамового ребра) побачите примхливу й мінливу жінку — вона, знесилена первісним побутом, раптом вимовить: «Як я втомилась від цієї доісторичної епохи!» Та й у Адама життя не з медом, але бувають і успіхи, коли він з гордістю зізнається: «Ти не уявляєш, Єво, як приємно брати бика за роги».
Образи первісних людей — Адама і Єви, які хотіли кохати не небесною, а земною любов’ю, щоб, як усе живе довкола них, радіти, народжувати дітей, протиставлено Царство Небесне — такий собі колектив із п’яти янголів під керівництвом Творця, який усе знає й завжди має рацію. Тому щоразу на «зборах» на його грізне: «Є питання?» лунає одностайна відповідь: «Немає!» Це теж дещо нагадує, чи не правда? Але й там вряди-годи трапляються бунти...
Утім, на небі не завжди зайняті серйозними справами, інколи там віддаються веселощам, наприклад, співають, грають на музичних інструментах (те саме роблять земні герої), тут їм стає в нагоді музика, яку написав до вистави знаний композитор, народний артист України Іван Карабиць. З приємністю відзначу й роботу художника-постановника Віктора Гукайла: втілена ним небесна синь, темрява, квіти, дерева й симпатичні земні тваринки ще раз нагадують про чарівну неповторність довколишнього світу.
Чудово попрацював акторський ансамбль — Дар’я Щипіцина (Єва), Дмитро Драпіковський (Адам), Володимир Малинський (Творець), а також виконавці «янгольських» ролей — В’ячеслав Гук, Сергій Забродін, Юрій Фарафонов, Ліана Хобелія, Сергій Боковенко.
також у паперовій версії читайте:

• ГІТАРА ПЛЮС БАНДУРА Й «КИЇВСЬКА КАМЕРАТА»...
• ВІЧ-НА-ВІЧ ІЗ ШЕВЧЕНКОМ

назад »»»