ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ЗАПАСУ ІЛЛЯ ТИЩЕНКО: «ВИХОВУЄМО ПАТРІОТІВ УКРАЇНИ»

За часів колишнього Союзу у кожному підрозділі був замполіт — заступник командира з політичної частини, котрий переймався вихованням «відданих бійців партії». Коли Україна проголосила незалежність і почала створювати власні Збройні сили, дехто заявляв, що нам не потрібні ні замполіти, ні інші виховні структури, мовляв, це — пережиток тоталітарного минулого. Проте керівництво Міністерства оборони мало власну точку зору і місце політорганів посіла соціально-психологічна служба, що згодом трансформувалася у головне управління виховної роботи. Не переповідатимемо всі організаційно-штатні зміни, яких зазнали органи виховної роботи за останні 17 років, наголосимо лише, що нині в складі МО України діє департамент гуманітарної політики.
Які завдання покладено на нього? Як його існування позначається на життєдіяльності Збройних сил? Над вирішенням яких проблем працюють його фахівці?
На ці та інші, не менш злободенні питання, відповідає його директор генерал-майор запасу Ілля Тищенко.
— Гуманітарна діяльність у ЗС спрямована на забезпечення конституційних прав і свобод військовослужбовців та членів їхніх сімей,— говорить Ілля Іванович.— А також морально-психологічне забезпечення підготовки та застосування військ, зміцнення військової дисципліни, організацію дозвілля особового складу.
— Чи входить до компетенції офіцерів — заступників командирів з гуманітарних питань — боротьба з так званими позастатутними відносинами? Від деяких Ваших колег доводиться інколи чути, що в існуванні «дідівщини» винні сім’я, школа, наше суспільство, де зростали і виховувалися майбутні «діди». Що скажете з цього приводу?
— Певною мірою вони мають рацію. Бо саме в родинах формується світогляд майбутніх воїнів, батьки мають виховувати своїх синів на справжніх цінностях, прищеплюючи повагу до оточуючих. Одначе не в усіх родинах опікуються вихованням дітей, як, до речі, в школах. А суспільство? Які в ньому домінують цінності? Останнім часом воно стало жорстоким, прагматичним, у ньому все більше насаджується культ сили, збагачення будь-якою ціною. Увімкніть телевізор і зайвий раз у цьому переконаєтесь. Про що можна говорити, коли навіть в дитячих мультфільмах їхні герої вживають ненормативну лексику!
Віддавши армії майже 30 років життя, ніколи не перекладав вину за існування позастатутних відносин на суспільство. Вважав, що протягом всієї служби юнака командири мусять відповідати за його моральний, фізичний стан, піклуючись, щоб хлопця ніхто не ображав навіть словом. Гадаю, що ті, хто збиткується над своїми однолітками, мають бути покараними позбавленням волі. Таких розбишак потрібно виховувати, для цього і створено відповідні структури, але є такі, що розуміють лише силу. Тож до них слід застосовувати Кримінальний кодекс.
— А до офіцерів, які, трапляється, свідомо потурають казарменним хуліганам?
— Є, мабуть, і такі у нашій армії. Та їх небагато. Щоправда, вистачає офіцерів, котрі не знають стану справ у своїх підрозділах через свою інертність, абияк ставляться до виконання службових обов’язків, що теж на руку тим, хто прагне верховодити у підрозділах. Ми намагаємось впливати на таких «сумлінних» посадовців, у тому числі шляхом звільнення їх з армії.
— Раніше, пам’ятаю, в кожному підрозділі проводили політзаняття. У війську на зміну їм прийшли навчання з гуманітарної підготовки. В чому принципова різниця між ними? Чи є вона?
— На цих заняттях солдати вивчають історію України, її війська, національно-визвольних змагань, які наш народ вів упродовж століть. Політзаняття, як відомо, були спрямовані на вивчення марксистсько-ленінської спадщини, виховання будівників комунізму. Що ж, такі часи тоді були і нічого дивного в цьому не вбачаю. Люди старшого покоління погодяться зі мною. Тематика навчань з гуманітарної підготовки спрямована на підвищення обізнаності слухачів з правових, інших питань.
Важливу роль у проведенні виховної роботи посідає інформаційне забезпечення особового складу. Слід зазначити, що останнім часом воно значно поліпшилось. Цьому, зокрема, сприяло суттєве збільшення накладів центральних і регіональних військових засобів масової інформації. Наприклад, тираж журналу «Військо України» зріс з 800 примірників до 5 тисяч, а газети «Народна армія» — із 3 до 14 тисяч.
— Чи займається військово-патріотичним вихованням молоді ваш департамент?
— Звісно, адже нинішні молоді люди — це потенційні солдати. Ми як ніхто інший зацікавлені в тому, щоб у них склалось правильне уявлення про нашу армію. Тож з метою формування її позитивного іміджу проводяться екскурсії допризовників до військових частин, показові заняття з військової підготовки, серед учнівської молоді організовуємо конкурси на краще виконання стройових пісень і вікторин «Що ти знаєш про Збройні сили України?». Міністерство оборони надає допомогу середнім школам у оформленні кабінетів допризовної підготовки наочно-агітаційними матеріалами. 2005 року ми започаткували (вперше в історії нашого війська) централізоване забезпечення навчальних закладів, органів виконавчої влади, військових частин плакатною продукцією, що висвітлює життєдіяльність Збройних сил, усіляко пропагуючи її з-поміж молоді. Це теж сприяє професіоналізації армії.
Позитивні відгуки громадськості дістав Всеукраїнський конкурс дитячого малюнка на тему «Як я захищатиму Батьківщину», організований спільно з галузевими міністерствами. Його учасниками стали понад 30 тисяч дітей з усіх куточків нашої країни.
Із метою вдосконалення нормативної бази, на якій ґрунтується військово-патріотичне виховання, наші представники спільно з Радою національної безпеки і оборони розробляли Концепцію патріотичного виховання громадян України. Крім цього, підготували пропозиції Кабінету Міністрів щодо проведення урочистостей з нагоди 120-річчя народження легендарного партизанського командира Сидора Ковпака, виготовили каталог пам’ятників, могил невідомих солдатів, меморіалів загиблим у роки Вітчизняної війни, що знаходяться на території військових частин. Ми також забезпечили випуск аудіоальбому «Лицарське братство» та пісенника «Захисник Вітчизни» військово-патріотичного спрямування, були учасниками підготовки і проведення концерту-презентації творчого проекту «Українська героїчна пісня» за участю популярного співака Олега Скрипки.
Можна назвати десятки різних заходів, підготовлених за активної участі департаменту гуманітарної політики, які спрямовані на шанобливе ставлення до нашої трагічної, але водночас героїчної історії, прищеплення поваги до війська, розуміння молоддю його ролі в забезпеченні національної безпеки. Та маємо ще багато планів: потрібно опрацювати постанову уряду про премію Богдана Хмельницького за найбільш вдале висвітлення у творах літератури і мистецтва військової, військово-патріотичної тематики та життєдіяльності сучасних Збройних сил, а також законопроект «Про українське козацтво».
Значну роль у військово-патріотичному вихованні відіграють наші музеї. Зокрема, центральний музей Збройних сил України, в якому можна ознайомитись з їх історією, витоки якої сягають сивої давнини, військово-морський музейний комплекс «Балаклава», музей ракетних військ стратегічного призначення, Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки. Протягом року їхні співробітники проводять тисячі екскурсій, які відвідують близько 100 тисяч осіб щороку.
Чималий внесок у культурний розвиток особового складу, формування позитивного іміджу армії роблять мистецькі колективи ЗС. Лише ансамбль пісні й танцю Збройних сил торік дав десятки концертів. Його артистам аплодували як у найвіддаленіших гарнізонах, куди, до речі, ніколи не ступала нога так званих естрадних зірок, так і в містах України. Цей творчий колектив побував із гастролями у багатьох державах світу, де його виступи сприймали на «біс». Він, нагадаю, гідно презентував українське національне мистецтво на урочистій церемонії відкриття міжнародного пісенного конкурсу «Євробачення-2005» і став переможцем міжнародного фестивалю з нагоди 60-річчя закінчення Другої світової війни, що проходив у Китаї. Популярна співачка Тіна Кароль свою кар’єру починала саме у цьому творчому колективі.
— Нині українським воякам дошкуляють проблеми, що, як мовиться, мають соціальне забарвлення. Чи намагається ваш департамент сприяти у їхньому вирішенні?
— Безперечно. Відразу скажу, що найактуальнішою проблемою для офіцерів і прапорщиків є відсутність власного житла: зараз у чергах на його отримання перебувають близько 50 тис. осіб. Мені часто доводиться бувати у військових гарнізонах і я бачу, що люди зневірилися у завтрашньому дні. Віддавши десятки років життя служінню державі, багато хто, особливо з числа запасників, опинився на схилі літ біля розбитого корита...
Донедавна існували диспропорції у пенсійному забезпеченні військовослужбовців, які звільнилися, скажімо, у 2006 році, й тими, що зняли погони у 1996-му чи раніше. Спільними зусиллями з народними депутатами, урядовцями нам удалося вирішити цю проблему. Більше того, з 1 січня поточного року збільшується розмір пенсійного забезпечення військовослужбовців у середньому на 30 відсотків. Це є свідченням того, що держава не забуває про своїх захисників. Проте є багато інших проблем.
Скажімо, звільнені військовослужбовці не можуть одержати вчасно грошові компенсації за неотримане речове майно, так звані пайкові, що гарантується Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Однією з причин цього є те, що закони про державний бюджет України призупиняють дію деяких статей. Така практика склалась давно і триває досі. Однак, попри труднощі й негаразди, ми віримо в те, що держава з часом приділятиме більше уваги людям у погонах.

також у паперовій версії читайте:

• НОВОСІЛЬ ПОБІЛЬШАЄ
• ПІД КОНТРОЛЕМ — БОЄЗДАТНІСТЬ

назад »»»