ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЛЮДИНА І ПРАВО
В УКРАЇНІ З'ЯВЛЯТЬСЯ СУДОВІ ПРИСТАВИ
Стан виконання судових рішень в Україні близький до катастрофічного. Про це свідчить збільшення кількості скарг до Європейського суду з прав людини. Вражають і цифри зі звіту про діяльність Міністерства юстиції: за 2007 рік виконано 4 мільйони 348 тисяч судових вердиктів, за якими стягнуто майже 17,5 мільярда гривень, ще 7,2 мільйона таких документів на 1 січня нинішнього року лишилися неопрацьованими, сума стягнень, котра в них передбачена, дорівнює 51 мільярд гривень.

ВОНИ ПРАЦЮВАТИМУТЬ ПІД ЖОРСТКИМ КОНТРОЛЕМ МІН’ЮСТУ І ВИЧИСТЯТЬ АВГІЄВІ СТАЙНІ НЕВИКОНАНИХ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Вихід із цієї ситуації Мін’юст вбачає у запровадженні недержавної форми виконання судових рішень. «За» і «проти» такого починання обговорювали під час засідання за круглим столом, проведеного за участі представників Міністерства юстиції й Центру комерційного права.

Про статус, повноваження і госпрозрахунок
В Україні працюють 6,5 тисячі державних судових виконавців, але на заваді їхній сумлінності — слабка матеріальна забезпеченість і мала зарплата. Вирішення проблеми правники вбачають у запровадженні інституту судових виконавців на засадах вільної професії. Її представникам пропонують надати можливість виконувати свою роботу на госпрозрахункових умовах. Це дасть змогу їм утримувати офіс і забезпечити гідну винагороду. Діяльність таких осіб має перебувати під жорстким контролем держави в особі Мін’юсту. Такий інститут з успіхом діє в багатьох європейських країнах. У сусідній Угорщині реалізація майже половини судових рішень — на рахунку приватної виконавчої служби.
Першочерговим кроком на цьому шляху в нашій країні повинно бути внесення змін до законів «Про виконавче провадження» та «Про державну виконавчу службу». Належить визначити статус, права і обов’язки приватних виконавців, завдання, що покладе на них держава, надати можливість шукати майно боржника, накладати на нього арешт, продавати. Тобто слід визначити процесуальні питання і питання доступу до публічної інформації, котрою володіють різні органи державної влади, державних реєстрів, можливість отримувати інформацію від банківських установ. Приватникам потрібно надати повноваження, якими нині наділені державні виконавці, або навіть розширити їх.
Запроваджуючи новий інститут, слід уникати різких революційних кроків. Під час перехідного періоду повинні співіснувати державна служба і особи, котрі примусово виконуватимуть рішення судів на засадах вільної професії. Хоча досвід Болгарії свідчить: тривале співіснування державних і приватних виконавців неможливе, оскільки одразу між ними виникає конфлікт інтересів.
Потрібно не затягувати із запровадженням цього інституту. На початковому етапі мають діяти ліберальні умови для призначення на посаду державних виконавців, які вже попрацювали в службі, у них є достатній досвід. Згодом, скажімо, через півроку перехідного періоду мусять діяти інші правила: на посаду призначатимуть осіб, котрі пройшли стажування або інше випробування, передбачене законом.

Чи варто спеціалізуватися на дрібних провадженнях?
Як розмежувати компетенцію приватної й державної служб? З цього приводу були діаметрально протилежні пропозиції. Частина правників вважає: у приватних правових спорах особи самі можуть визначитися, до кого звертатися з клопотанням про примусове виконання судового рішення. Щодо публічно-правових стягнень, то тут слід бути обережним, спочатку цей інститут повинен викликати довіру в суспільства. Представник Центру комерційного права Андрій Волков пропонує стягнення державних боргів покласти винятково на державну службу, принаймні протягом кількох найближчих років. У разі, коли держава виступає як кредитор стосовно приватних осіб, доцільно було б запровадити альтернативу.
На переконання представника юридичної фірми «Василь Кисіль і партнери» Вадима Беляневича, на першому етапі не доцільно передавати приватникам виконання рішень, пов’язаних із майном. Коли цей інститут викристалізується, тоді поступово, в межах якихось сум можна передавати таку компетенцію, наприклад, проводити виселення. Приватним виконавцям, аби вони набралися досвіду, можна було б делегувати дрібні провадження, котрими нині завалена служба і за які там беруться неохоче. Іншої думки дотримується заступник директора юридичного департаменту Національного банку України Віктор Новиков: про ефективність діяльності можна судити лише тоді, коли державні й недержавні виконавці працюватимуть у рівних умовах. Як доводить досвід Болгарії, приватні судові виконавці — це вихідці з державної служби, тому говорити про брак досвіду в них зайве.
Поступовість запровадження нового інституту стала б на заваді великій кількості зловживань. Інакше, застерігали правники, може статися так, як із третейськими судами. Законодавство, що регламентує їхню діяльність, непогане, але те, що трапляється на практиці, не витримує жодної критики. Інколи доходить до абсурду, коли з боку позивача і відповідача беруть участь представники одних і тих самих відомих адвокатських компаній.

Важелі для рейдерів?
Ідея виконання рішення суду приватними особами сприймається в суспільстві неоднозначно. Пересічний громадянин, почувши про вільних судових виконавців, одразу згадує кадри відеозйомки рейдерських захоплень підприємств. Хоча насправді в цьому винні не судові виконавці, а служителі Феміди, котрі ухвалюють несправедливі рішення. Тож без повноцінної судової реформи запровадження приватних виконавців не буде таким ефективним, як можна було б очікувати, не дасть новому інституту цілковито розкрити свій потенціал.
Теза про те, що із запровадженням приватних судових виконавців рейдери і бандити отримають додаткові важелі, напевно, стане ключовою, коли відповідний законопроект потрапить до Верховної Ради. Отже, необхідно провести попередню роз’яснювальну роботу. Варто згадати, яка свого часу була недовіра до приватних нотаріусів. Нині ми вийшли на той рівень, коли нотаріус є публічно-правовою особою, тобто це — державна посада. Коли бути точним, то неправильно називати приватним нотаріуса, якщо він вчиняє дії від імені України.
Те саме стосується судового виконавця. В інших європейських країнах слово «приватний» не вживається у назві представників цієї професії, натомість — судовий пристав, присяжний виконавець. Це особа, котра прийняла присягу і призначена на публічно-правову посаду. Її ґрунтовно контролює Мін’юст, а дії чітко підпорядковані закону або інструкціям. За свою працю виконавець отримує плату не за домовленістю, а згідно з тарифом. Тобто, це жодним чином не пов’язано з підприємництвом, лише допомагає вирішити питання фінансування органу, який повинен виконувати судові рішення найефективнішим і найоптимальнішим чином. Тому коли буде сформована думка, що недержавний виконавець є публічною особою, котра діє на госпрозрахункових засадах, то вдасться подолати недовіру до нього. Принциповим є питання, яку назву обрати для цієї професії (за аналогією з відомою приказкою: як корабель назвемо, так він і попливе).
Спираючись на вітчизняний досвід, можна очікувати, що недержавна форма виконання судових рішень має всі шанси ствердитися і довести свої переваги. Апелюючи до згаданого прикладу стосовно приватних нотаріусів, директор Центру комерційного права Валентина Данішевська зазначила: навіть попри скарги на їхню діяльність, не можна сказати, що приватні виконують свою роботу гірше, ніж державні. Нині суспільство звикло до існування приватних і віддає їм перевагу. Адже там є зручні дивани для клієнтів, каву або чай запропонують, призначать час, щоб відвідувач не марнував його в черзі, ставляться з повагою. Можливо, частина проблем, що існують в нинішній виконавчій службі, перейдуть і в недержавну, але там не буде такого підґрунтя для корупції, як низька зарплата.
Про переваги нової інституції свідчить досвід Болгарії, де її запроваджено півтора року тому. Там на приватних виконавців найбільше скаржаться боржники, а на державних — кредитори. Це говорить про високу ефективність роботи одних і недостатню інших. А поліція приїжджає на виклик приватного виконавця для супроводження його дій за кілька хвилин. Чи приїде наша — запитання риторичне.
На переконання міністра юстиції Миколи Оніщука, запровадження інституту приватних судових виконавців усуватиме не наслідки корупції, а її причини. Пакет законодавчих і організаційних змін, необхідних для цього, буде підготовлено протягом кількох місяців, а до кінця нинішнього року створено підґрунтя для виконання судових рішень на засадах вільної професії.

Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:

• ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
• ЧИ ВРАХУЮТЬ ДУМКУ СУДДІВ?
• ДЛЯ «ДОВІЧНИКІВ», ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ І СНІД
• ПЕРЕЙТИ З ДЕРЖСЛУЖБИ ДО ПРИВАТНОГО СЕКТОРА МОЖНА НЕ ЗАВЖДИ

назад »»»