ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ЖИТОМИРСЬКІ ШКАРПЕТКИ... MADE IN ТУРЕЧЧИНА

Влада продемонструвала неабияку політичну волю, аби Україна вступила до СОТ. Якщо достатню політичну волю буде виявлено й для захисту вітчизняних виробників згідно із цивілізованими нормами, то членство у Світовій організації торгівлі піде лише на користь нашій державі.

Нашій молоді навряд чи потрібно скаржитись на те, що вона одягнена не так класно, ніж її зарубіжні ровесники. Українські юнаки та дівчата носять джинси Lee, взуті в кросівки Puma, віддають перевагу сумочкам Gucci. Ось тільки більшість з цих товарів виготовлені у В’єтнамі, Китаї чи Туреччині на майже підпільних фабриках. Утім, до таких «географічних новин» ми давно звикли і ніхто не обурюється, коли кросівки з уславленою маркою «розповзаються» десь за місяць.
А ось казус, що стався на Кримській регіональній митниці, здивував багатьох. Під час перевірки митники дістали з контейнера, що прибув із Туреччини, пакунок чоловічих шкарпеток із міткою (лейблом) відомої житомирської трикотажної фабрики. Це підприємство жодних товарів до Туреччини не постачало, отже, йдеться про підробку продукції славнозвісної вітчизняної фірми заморськими фальсифікаторами. Такі вироби називають «паленими». Ними «захаращені» не тільки речові ринки, а й супермаркети. В їхньому засиллі на вітчизняному ринку звинувачують контрабанду, що реалізується за багатьма схемами — від нелегальних до майже дозволених чинним законодавством.
Нещодавно Президент Віктор Ющенко влаштував керівництву митної служби щось схоже на «розбір польотів», використавши дані аналітичної записки, підготовленої працівниками СБУ. Митників було звинувачено у «здаванні» економічних кордонів. Глава держави вважає, що контрабанда разом із «сірим імпортом» становить 70 відсотків маси споживчих товарів, які завозять. Саме у такий спосіб торік до нашої країни потрапило різного добра приблизно на 35 млрд грн. Значну частину цієї продукції становив фальсифікат.
Чи вдасться жорсткими адміністративними методами, маючи тверду політичну волю, хоча б знизити вал контрабанди? Хотілося б у це вірити, але є певні сумніви. Логіка скептиків проста: якщо у країні виробляють недостатньо життєво потрібних товарів, то необхідний «доважок» так чи інакше завозитимуть легально або за різними контрабандними схемами. Якщо, за оцінками експертів, частка виробів вітчизняної швейної промисловості на внутрішньому ринку, скажімо, становить 15 відсотків внутрішнього ринку, то решту обов’язково довезуть з-за кордону, в тому числі за рахунок «палених» товарів. Ситуація могла б змінитись на краще, коли б вітчизняний виробник із його якіснішою й контрольованою продукцією повернув собі вагомішу частину внутрішнього ринку за принципом: «нічого їхати у Тулу зі своїм самоваром». Адже, як свідчить казус у Криму, ми можемо виготовляти якісні споживчі товари.
Утім, ситуація невдовзі має якось змінитись, адже нашу державу нарешті прийняли до СОТ. Спрощення доступу для легального імпорту та підвищення конкуренції серед постачальників сприятиме наповненню внутрішнього ринку якісними завезеними товарами й слугуватиме важливим антиінфляційним чинником. Проте слід мати на увазі, що імпорт може замістити ще більшу частину товарів, які вироблялися досі у країні. Якби ці товари випускали у нас надалі, то працівники певних підприємств продовжували б отримувати зарплату, а бюджет — кошти з податків. Адже гіпотетично може скластись ситуація, коли полиці будуть заповнені якісним товаром, але бракуватиме грошей, аби його купити. Нагадаємо, що у радянські часи легка промисловість в Україні була одним із найбільших роботодавців і наповнювачем бюджетів усіх рівнів.
Отже, вступ до Світової організації торгівлі аж ніяк не означає, що з порядку денного знімають питання щодо захисту внутрішнього виробника, створення для нього належних умов для змагання із закордонними конкурентами. Це має робитись згідно з правилами й нормами СОТ. Скажімо, за правилами Світової організації торгівлі та чи інша країна може запроваджувати підвищені митні стягнення на деякі товари, якщо від імпорту страждає й занепадає життєво чутлива галузь промисловості. Необхідність такого кроку треба грамотно й переконливо обґрунтувати. Ще один вагомий важіль — технічні бар’єри (стандарти). Якщо вміло ними скористатись, то можна протистояти ввезенню в Україну товарів сумнівної якості, що теж піде на користь вітчизняному виробникові. Слід освоювати міжнародне право, методи захисту інтересів українських виробників як за кордоном, так і на внутрішньому ринку, що їх надає міжнародно-правовий інструментарій СОТ, створювати систему фінансової підтримки експортерів.

Оглядач Петро КОЛОМІЄЦЬ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• ПОТРІБЕН СТРАТЕГІЧНИЙ ІНВЕСТОР
• ЧИ СПРАВДЯТЬСЯ ПРОГНОЗИ?

назад »»»