ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПОЛІТИКА
ПОЛІТИЧНІ ГОЙДАЛКИ
Вітчизняний політикум знову лихоманить. Партійці почали лічити дні до чергових дострокових виборів, причому серйозно. Адже кампанією з дискредитації Верховної Ради як законодавчого органу не займається хіба що відвертий ледар. Таке враження, що для українських законотворців поняття «політичний суїцид» стало прийнятним.

Тим часом соціологи твердять: якби вибори до парламенту відбулися найближчим часом, тривідсотковий бар’єр подолали б ті самі політичні сили, представлені у ВР і нині. Однак кількість підтримки суттєво б змінилася. Так, лідерами виступили б бютівці, за яких проголосувало б понад 30 відсотків. Партію регіонів готові підтримати менше ніж 25 відсотків, «НУ— НС» отримав би не більше десяти відсотків. Комуністи та блок Литвина задовольнилися б приблизно тими самими цифрами, що й торік 30 вересня.
Виходячи з таких цифр, спробуймо відповісти на запитання: кому усе-таки можуть бути вигідними ще одні дострокові вибори і чи можливі вони взагалі? Варто зауважити, що після виходу з «Нашої України» керманича президентської адміністрації Віктора Балоги та підконтрольних йому депутатів Віктор Ющенко остаточно втратив бодай відносну монолітність своєї головної політичної сили. «Підкилимні» непорозуміння між Балогою та Кириленком нарешті вихлюпнулися на публіку.
Причому показово, що нерви здали саме у голови президентського Секретаріату. Це можна було б сприйняти як слабкість пана Балоги, адже нинішня фракція блоку «Наша Україна — Народна самооборона» більше складається із прибічників В’ячеслава Кириленка. Однак, як відомо, позицій лише трьох нунсівців минулого грудня виявилося достатньо для того, щоб позбавити Кириленка можливості здобути спікерське крісло.
Нинішній вихід «найбільш пропрезидентських» (як вони самі себе називають) політиків із нібито пропрезиденської партії дехто розцінює як початок створення нової політичної сили, котра складатиметься з частини «Нашої України» та частини Партії регіонів. Представників останньої буцімто представлятиме нинішній секретар РНБО Раїса Богатирьова. Її завдання-максимум полягатиме у тому, щоб перетягнути на сторону такої потенційної політичної сили Рината Ахметова, Бориса Колесникова та інші знакові постаті.
Вочевидь, саме про це зайвий раз намагаються натякнути Юлії Тимошенко її запеклі «друзі» з президентського оточення. Вона це чудово розуміє і в подальшій боротьбі, мабуть, розраховуватиме винятково на власні сили. Тимошенко й перед виборами 30 вересня не раз ставила запитання: як нам убезпечитися від ненадійних партнерів? І відповідала на нього у своєму стилі — перемогти самим.
У разі ще одного дострокового волевиявлення Юлія Володимирівна має непогані шанси перемогти настільки потужно, що отримає змогу сформувати більшість власними силами. Це саме розуміють і у президентському Секретаріаті. Тож Віктор Ющенко поспішати із чимось на кшталт указу про розпуск Верховної Ради, напевно, не буде.
А от «розкрутити» нову партію нинішнім перебіжчикам із «НУ—НС» швидко не вдасться, тому ідея з її створенням (котра, поза всякі сумніви, має місце), радше за все, розрахована на перспективу. Скажімо, на наступні вибори глави держави, до яких лишилося не так багато часу.
Президентські стратеги нині вирішують завдання потенційного переобрання Віктора Ющенка на другий термін. Для розв’язання цієї проблеми, вочевидь, у хід будуть запущені будь-які методи. Якщо буде вирішено, що ще одні дострокові вибори до парламенту наблизять чинного Президента до другого терміну, такі вибори обов’язково будуть оголошені.
Таке враження, що зараз привабливішою стратегією вважається якомога довше збереження недієздатності ВР. Власне, демарш «хлопців Балоги» можна сприймати як своєрідний шантаж Юлії Тимошенко: уряд не робить надміру різких рухів стосовно певних об’єктів, а «штрейкбрехери» в обмін на це підтримуватимуть законодавчі ініціативи Кабінету Міністрів.
Цікаво, що формально Ігор Кріль, Василь Петьовка, Михайло Полянчич, Оксана Білозір і Віктор Тополов можуть й не виходити з коаліції. Проте, за потреби (залежно від подальших планів), можуть зробити це. Прецедент було створено ще до утворення коаліції — Іван Плющ жодного дня не перебував у лавах нинішньої більшості. Тепер усім очевидно, що той «мудрий» крок Івана Степановича не був випадковістю. Певніше за все, це була така собі перевірка: чи «проковтнуть» решта коаліціянтів подібну поведінку? Вони проковтнули. Мабуть, не в останню чергу тому, що надто поспішали зайняти крісла у виконавчій владі.
Утім, хай там як, але за умов недієздатності Верховної Ради (тим паче, виходу з коаліції на індивідуальній основі) Вікторові Ющенку непросто буде пояснити суспільству: чому він тепер не розпускає парламент?
Подвійні стандарти «вилізуть» назовні в усій красі. Коли буде ще й спроба сформувати нову більшість за участі балогівської частини пропрезидентської фракції, то справдяться слова лідера соціалістів Олександра Мороза. Пригадуєте, як він говорив, що дострокові вибори 30 вересня проводилися з єдиною метою: відсторонити від парламенту Соцпартію?
Щоправда, можна припустити й інше: тепер послуги соціалістів декому знову знадобилися. Інакше чому так наполегливо пропрезидентські й пропрем’єрські сили піднімають рейтинг деяких політиків зі СПУ? Ще трохи і рейтинг Соцпартії знову «перевалить» за три відсотки. А Олександр Мороз недавно в одному з інтерв’ю якраз натякав на те, що має намір найближчим часом повернути партію до влади.
Отже, в усій цій історії напрошується не надто оптимістичний, але беззаперечний висновок: історія практично нічого не вчить українських політиків. Це прикро передовсім тому, що у державі вони живуть не самі, але через їхні непорозуміння чуби тріщать у нас із вами.

Руслан ІВАНІВ
також у паперовій версії читайте:

• БІЛОЗІР УСЕ ПОЯСНИЛА
• КОАЛІЦІЯ БАЧИТЬ ПІДСТУПНІ НАМІРИ...
• «РЕГІОНАЛЬНІ» ПІДОЗРИ
• СИТУАЦІЮ ДОВОДЯТЬ ДО АБСУРДУ?

назад »»»