ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЛЮДИНА І ПРАВО
МІСЦЕ ПІДОЗРЮВАНОГО НЕ ЗАВЖДИ ЗА ҐРАТАМИ
Необґрунтоване затримання та взяття під варту на досудових стадіях кримінального процесу — погана звичка українських правоохоронців. Причини такого порушення прав людини досліджували фахівці Центру суддівських студій. Вони ж систематизували методи боротьби з цим явищем і виклали їх у практичному посібнику.

ОБИРАЮЧИ МІРУ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ ДЛЯ ЦІЄЇ КАТЕГОРІЇ, СЛІД КЕРУВАТИСЯ КОНСТИТУЦІЄЮ ТА КОНВЕНЦІЄЮ ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
Правоохоронці жадають, щоб підслідний був у камері
Загальна мета українсько-швейцарського проекту «Підтримка реформування системи попереднього ув’язнення» — зменшення кількості тих, хто перебуває в слідчих ізоляторах, зазначив заступник директора Центру суддівських студій Андрій Алєксєєв. Згідно з частиною 3 ст. 29 Конституції України, частиною 6 ст. 106 і частиною 3 ст. 165-2 Кримінально-процесуального кодексу судове рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту має бути проголошене протягом 72 годин від моменту затримання підозрюваного. Взяття під варту застосовується в тому разі, коли в працівників органів дізнання та досудового слідства є достатні підстави вважати, що підозрюваний намагатиметься ухилитись від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі, продовжувати злочинну діяльність — це зафіксовано в ст. 148 КПК України. Однак ці вимоги не завжди належно виконуються.
Експерти проекту (вчені, судді Верховного та апеляційних судів) вивчили понад 300 карних справ, які розглядали Білоцерківський міськрайонний і Оболонський районний суди Києва, з точки зору обрання запобіжного заходу. Те, що перевага віддавалася затриманню або арешту, пояснюється низкою причин. Головною є традиція діяльності наших правоохоронців, котрі жадають мати підслідного під рукою, тобто в камері, й працювати з ним, коли він перебуває під вартою. Аби це упередження стосовно людини було прибрано з практики, щоб і на цьому відрізку кримінального процесу дотримувались презумпції невинуватості, потрібно займатися навчанням слідчих, розширенням їхнього професійного кругозору, щоб вони працювали не лише за інструкціями, написаними в МВС, а й орієнтувалися на закон, Конституцію, міжнародні договори, до яких приєдналася наша держава. Йдеться про застосування ст. 5 Європейської конвенції з прав людини (ця стаття стосується стандартів, за якими особу можуть позбавити свободи).
Часто слідчі під час затримання на три доби хочуть отримати докази вини особи. Проте, згідно із законодавством, суд, обираючи певний запобіжний захід, не повинен розглядати питання по суті (винуватий затриманий чи ні), це — справа подальшого судового розгляду. Більше того, служитель Феміди, котрий опікується обранням запобіжного заходу, не має права розглядати справу по суті.

Долю людини вирішує комп’ютерна заготовка
На першій стадії реалізації проекту довелося зіткнутися з анекдотичними зразками подань стосовно затримання підозрюваних, розповів Андрій Алєксєєв. Ці документи мали єдину фабулу і відрізнялися один від одного лише прізвищем. Наприклад, громадянин К. о десятій вечора на дорозі біля дому знайшов, підняв, придбав (усі варіанти залишені) 10 грамів марихуани. Слідчий не вважав за потрібне навіть викреслити зайві слова з комп’ютерної заготовки. Зрозуміло, що за такий злочин обвинуваченому не призначать покарання у вигляді позбавлення волі. Тож чи є сенс відправляти його до слідчого ізолятора під час досудового слідства?
Недоліки в обранні запобіжного заходу пояснюються різними чинниками. Найперше слабкою професійною підготовкою слідчих. Скажімо, в Німеччині юристів навчають винятково в державних університетах, які проіснували не одне століття, а в Україні — у багатьох закладах, про які ніхто не чув. Випускники престижних Київського чи Львівського університетів або Національної юридичної академії, що в Харкові, не їдуть у віддалені регіони, щоб там обійняти посаду слідчого. Нині стаж роботи представників цієї професії становить в середньому три роки. Міністерство внутрішніх справ намагається підвищити їхню кваліфікацію. Головне слідче управління МВС аналізує практику затримання, а також щоразу, коли Європейський суд з прав людини ухвалює рішення за позовом громадян України, що стосується слідства, готує відповідну інформацію й рекомендації та відправляє їх у регіони. Однак як тільки молоді слідчі набираються досвіду, то одразу знаходять більш високооплачувану роботу.
Від вдумливої роботи слідчого, від того, як він підготує подання до суду, залежить, чи буде в підозрюваного шанс піддавати сумніву законність свого затримання, закидати необґрунтованими скаргами прокуратуру, шукати захисту в омбудсмана та правозахисників. Показовою, з цього погляду, Андрій Алєксєєв назвав справу про обвинувачення у зберіганні боєприпасів. Підозрюваний — не громадянин України, але постійно тут живе, одружений на нашій співвітчизниці, у них двоє дітей. Чоловік заявляє, що сном-духом не чув і не знає про гранати, знайдені на даху його будинку. У поясненні адвоката зазначено, що ця особа має приватні підприємства, які функціонують, тобто їй немає сенсу полишати свій бізнес і переховуватись. Тож чи потрібно тримати цю людину під час слідства під вартою? Може, потім буде доведено, що вона не винна? У справі також містився протокол огляду даху, де зафіксовано, що гранати були загорнуті в шапочку, яка належить дитині цього чоловіка.
— Я запитав слідчого, чому він про це не написав у своєму поданні, адже це обґрунтована підозра,— дивується Андрій Алєксєєв.— Той відповів просто: не звернув уваги. А суддя в розмові зі мною сказала: переконана, наш «герой» сяде надовго. Чому? Є, мовляв, інформація (в документах вона теж була відсутня), що за іншою справою, яка нині в розробці, цього громадянина підозрюють у ґвалтуванні своїх дітей. Слідчий, готуючи подання, продемонстрував нездатність виокремити головні моменти.

За необґрунтоване затримання розплачуватися з власної кишені?
За два роки, поки діяв означений проект, у тих двох регіонах необґрунтовані затримання майже цілковито усунено. Про це свідчать цифри: у першому півріччі 2007 року у Білоцерківському районі притягнуто до кримінальної відповідальності 403 особи, при цьому затримано 62 (2006-го мовилося про 40–35% затриманих). Такі істотні зрушення — результат циклу семінарів для слідчих з Європейської конвенції з прав людини.
Згаданий проект мав до певної міри пропагандистський характер. За весь період, відколи юрисдикція Страсбурзького суду поширилася на нашу країну, констатовано чотири порушення ст. 5 Конвенції з прав людини, повідомив Урядовий уповноважений у справах Європейського суду Юрій Зайцев. Нині ці питання (необґрунтоване затримання чи взяття під варту, відсутність судового контролю на цій стадії) починають актуалізуватися. Тож слідчим, прокурорам і суддям роз’яснювали, що в їхніх інтересах, вивчаючи міжнародний досвід, організовувати свою діяльність так, аби потім їх не звинуватили в Євросуді в тому, що вони порушили закон і Конвенцію з прав людини. Нині, коли держава програє справи в Страсбурзі, вона ж і розплачується за позовами своїх громадян (зазвичай суми в 2–3 тис. євро). Але серед законодавців, працівників МВС і Мін’юсту набуває ваги ідея про те, щоб держава вираховувала ці кошти з несумлінного працівника міліції чи прокуратури, котрі, проігнорувавши закон, спровокували появу позову в Євросуді.
Експерти Центру суддівських студій в межах проекту підготували й відправили до Верховної Ради, МВС і Мін’юсту рекомендації щодо зміни законодавства. Однак головне завдання вони вбачають у тому, щоб уже зараз підвищити кваліфікацію слідчих — першої ланки, від якої залежить дотримання прав людини в системі попереднього ув’язнення. Тому найближчим часом вийде підручник, апробований під час семінарів із працівниками органів дізнання й слідства.

Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:

• ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
• ПОВНА АВТОНОМІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ ЗРУЙНУЄ СУДОВУ СИСТЕМУ ДЕРЖАВИ

назад »»»