ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ВІН НІЧОГО НЕ ВІДДАВ
Помер один з найбільш корумпованих диктаторів ХХ століття.
Колишній лідер Індонезії Сухарто віддавна мав проблеми із здоров’ям, а на початку цього року його госпіталізували в Джакарті. Наприкінці січня влада повідомила про його кончину. Прах колишнього президента Індонезії спочиватиме в родинному мавзолеї в місцевості Соло на острові Ява. У зв’язку зі смертю колишнього глави держави, якого не раз звинувачували в корупції і порушенні прав людини, у країні оголосили семиденну жалобу.

У 2004-му, через шість років після повалення диктатора, який правив країною понад три десятиліття, «Transparency International» визнала Сухарто найбільшим злодієм ХХ століття. Організація оцінює статки родини екс-президента у 15 мільярдів доларів (за іншими оцінками, вони є втричі більшими), розміщених у закордонних банках. Після багатьох років розслідування на індонезійських рахунках диктатора виявили лише три мільйони доларів. «Це все, що я маю, бо завжди був ощадливим»,— переконував слідчих Сухарто.
Незважаючи на славу злодія і тирана, в Індонезії багато людей нині згадують про нього з ностальгією. Для студентів, які навесні 1998 року вийшли на вулиці з вимогою відставки Сухарто, він був корумпованим деспотом, який стояв на шляху їхньої країни до прогресу. Та мільйони громадян вважають його сильним правителем, який змусив у 70-х роках минулого століття заговорити про колишню голландську колонію як про азійського «тигра».
Для багатьох прихильників Сухарто залишиться батьком економічного дива. На початку його правління у 1965 році річний дохід одного жителя становив 80 доларів. Коли він залишав посаду, було вже 1300 доларів. Це за Сухарто в країні збудували хмарочоси й автостради, а Джакарта стала скляно-бетонною метрополією з безліччю готелів і торгових центрів.
Він також забезпечив стабільність і спокій, бо, передбачаючи загрозу з боку ісламських радикалів, оголосив Індонезію — найбільшу ісламську країну у світі — світською республікою. Іслам був усунутий з політики, а діяльність мусульманських активістів законодавчо обмежено соціально-релігійними проблемами.
Правозахисники пам’ятають про випадки порушення прав людини його генералами в Папуа — Новій Гвінеї, у Східному Тіморі і в провінції Ачех на Суматрі, про сотні закатованих політв’язнів. Після правління Сухарто на країну звалились нещастя: війна на Тиморі і відокремлення острова від Індонезії, криваві замахи на Балі у 2002-му і нищівне цунамі у 2004 році.
Корупція, проте, й далі роз’їдає Індонезію (країну вважають однією з найкорумпованіших країн світу), але її рівень не підвищується так стрімко, як це було у другій половині 1990-х.
Сухарто народився у 1921-му в селянській родині на Яві. У 19-річному віці почав працювати в банку, а 1943 року став офіцером Добровольчої армії захисників індонезійської держави, створеної японськими окупантами.
Війна стала нагодою для повалення влади голландців й проголошення незалежності у 1949 році. США вважали Індонезію однією із стратегічно важливих азійських держав. Коли в 1960-х спалахнула війна у В’єтнамі, американці злякалися можливого комуністичного перевороту в Джакарті. Вони не довіряли «лівому» президентові Сукарно, батькові індонезійської незалежності і прихильникові тісних зв’язків з Пекіном і Москвою, тому зробили ставки на керівника спецслужб — генерала Сухарто, що дотримувався «правих» поглядів.
Уявним чи справжнім приводом для усунення Сукарно стала спроба комуністичного перевороту групи офіцерів у 1965 році. Сукарно відправили на пенсію, і, за наказом Сухарто, військо почало полювання на комуністів та їхніх прихильників, яких нищили разом з родинами. За різними оцінками, тоді загинуло від півмільйона до двох з половиною мільйонів людей.
Так почалася доба Сухарто, проте диктатор дбав про демократичний фасад. В Індонезії були парламент і партії. Закордонний капітал також довіряв Сухарто — тільки в 1996-му, останньому році економічного зростання в країні, закордонні інвестори вклали в її розвиток майже 30 мільярдів доларів.
Незважаючи на те, що в перші роки правління він жив підкреслено скромно, його сім’я і друзі сконцентрували у своїх руках значну частину великого бізнесу. Зокрема, один з шістьох синів диктатора був головою холдингу з 90 промислових компаній, а інший контролював нафтову промисловість.
Кінець несподівано настав у 1997 році, коли внаслідок азійської економічної кризи інвестиції раптово припинилися. Виявилось, що Індонезія має величезні борги.
Навесні 1998 року Джакарта запалала в прямому розумінні цього слова. Жертвою гніву вулиці стала китайська меншина, а також бізнесмени, які були одною з опор режиму Сухарто: біднота спалила їхні квартали. Сухарто негайно повернувся з Єгипту, де перебував з візитом, і віддав війську наказ придушити заворушення, але на відставці тоді наполягали не тільки студенти, а і його власна партія «Голкар».
Тижневик «Тайм», який у 1999 році зацікавився долею мільярдів Сухарто, звертає увагу, що диктатор несподівано легко віддав владу. На думку журналістів, він був зосереджений на порятунку своїх мільярдних статків.
У серпні 2000-го розпочався судовий процес проти Сухарто, якого звинуватили в корупції і розкраданні бюджетних коштів. Проте суд визнав, що колишній президент занадто хворий, щоб брати участь у процесі. У травні 2006 року прокуратура припинила слідство.
Життя Сухарто — ще одна ілюстрація до теми долі демократії у незахідних суспільствах, теми, яка має принципове значення для міжнародної спільноти і загальносвітового прогресу. Імовірно, Сухарто став таким національним лідером, яким тільки і міг бути керівник цієї країни на певному відрізку її історичного розвитку.
У світі поставилися до смерті Сухарто по-різному. Сусідні азійські країни, де не бракує місцевих диктаторів, висловили співчуття. Нідерланди, Австралія, що претендує на роль регіонального лідера, і впливовий інвестор Японія ніби і співчувають, але нагадують про неоднозначність діяльності покійного лідера. Решта делікатно мовчать. Самі ж індонезійці, разом з керівництвом країни, напевно, переживають щиру скорботу, бо без Сухарто сучасної Індонезії могло й не бути.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ПАР: БИТВА ЗА ВЛАДУ

назад »»»