ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
17 МИТТЄВОСТЕЙ І ВСЕ ЖИТТЯ
Князь. Тракторист. Журналіст. Розвідник. Учитель... Всі ці та багато інших образів створив кумир не одного покоління глядачів — кіноактор В’ячеслав Тихонов. У кожній його ролі найбільш вражаюче — вміння піднести своїх героїв на висоту людської гідності, честі й благородства. Усі вони — люди вчинку, не здатні зрадити справі, якій служать, друзям, жінці.

Саме такими ми побачили тракториста Матвія Морозова з фільму Станіслава Ростоцького «Діло було в Пенькові», вчителя Мельникова з його ж фільму «Доживемо до понеділка», князя Андрія Болконського в епопеї Сергія Бондарчука «Війна і мир». Звичайно ж, Ісаєва-Штірліца в телесеріалі Тетяни Ліознової «Сімнадцять миттєвостей весни», що принесла йому всенародну любов.

СЬОГОДНІ — 80 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ В’ЯЧЕСЛАВА ТИХОНОВА

До речі, звання Героя Соціалістичної Праці актор отримав саме за Штірліца. Багато хто тоді дивувався: як людина, що носила офіцера СС, отримує найвищу нагороду батьківщини? Виявляється, тодішній генсек ЦК КПРС Леонід Брежнєв, переглянувши фільм, повірив, що розвідник Ісаєв був насправді і хотів його нагородити. Коли йому пояснили, що це узагальнений образ, «переадресував» зірку Героя виконавцеві ролі.
Успіх В’ячеслава Васильовича кінокритики пояснюють не лише талантом, яким його щедро обдарував Всевишній, а й особистими якостями актора. Чимало персонажів у його виконанні були набагато шляхетнішими, духовно багатшими, ніж прописувалися сценаристами. Коли журналісти запитували у актора, як йому вдалося залишатися ідеалістом, попри різні випробування, хворобу, розчарування, важку втрату, він відповідав: «Тому що так я вихований, таке моє людське коріння». А проростало і міцніло це «коріння» у місті Павлівський Посад Московської області, де В’ячеслав Тихонов народився 8 лютого 1928 року і в якому проминуло його дитинство. Батько Василь Романович був механіком по ткацьких верстатах, мати Валентина В’ячеславівна — вихователька в дитсаду.
В’ячеслав у 13 років вступив до ремісничого училища вчитися на токаря. Після цього працював на заводі. Як і більшість «дітей війни», він виховувався на прикладах високого патріотизму і вірності батьківщині. Спогади двоюрідної сестри актора Ольги Соколової наводять на думку, що прагнення утверджувати з екрану найкращі людські якості спонукувало у В’ячеслава Васильовича мрію стати актором. Проте коли він поділився нею з батьками, ті були вкрай здивовані, адже їхній син навіть у художній самодіяльності не брав участі, до того ж, був сором’язливим. Проте В’ячеслав наполіг на своєму і вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії.
Під час навчання відбувся його акторський дебют у фільмі Сергія Герасимова «Молода гвардія». В’ячеслав Тихонов зіграв роль Володі Осьмухіна. Після цього він майже десять років не знімався. Лише стрічка «Діло було в Пенькові» змусила заговорити про нього всю країну. До речі, на зйомках «Молодої гвардії» він здружився з артисткою Нонною Мордюковою. З часом дружба переросла в кохання, і після народження сина Володі вони офіційно зареєстрували свої стосунки. Однак ладу в сім’ї не було. Настав день, коли їхні шляхи назавжди розійшлися. Дорослий син пішов за прикладом батьків і теж став актором. Через передозування наркотиків Володимир загинув.
Шлюб Тихонова з учителькою іноземної мови був довшим і щасливішим, у В’ячеслава Васильовича народилася донька Анна, котра стала його головною втіхою і опорою на схилі літ і порадувала його двома онуками-близнюками...
Потім була по-справжньому зоряна роль Штірліца-Ісаєва, яка, за словами одного з критиків, зробила «безсмертним» артиста. Якщо говорити про загальну кількість ролей, зіграних Тихоновим, їх не так багато — трохи більше 50-ти. Річ у тім, що кожну запропоновану роль він ретельно «приміряв» на себе і погоджувався лише на ті, які були на «його» тему. Саме через відсутність такої теми він пішов з кінематографу.

Підготувала Людмила ШЕРШЕЛЬ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• У ЛАВРСЬКІ ПЕЧЕРИ... ЧЕРЕЗ ІНТЕРНЕТ
• «СПІВ ДЛЯ МЕНЕ — СВЯТЕ ДІЙСТВО!»
• ВИХІД З ЛАБІРИНТУ

назад »»»