ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ХОБОТАРКИ Й ЗОДІАК ЛЕСІ КАРА-КОЦІ
У неї часто запитують, в якому стилі вона працює, як він виник і чому. Леся Кара-Коця не приховує, що їй складно дати словесні відповіді, тому вирішила провести виставку під назвою «Каракоко», що відкрилася у Фонді сприяння розвитку мистецтв. Це слово лише на перший погляд здається незрозумілим, а якщо уважно вчитатися, прийде «осяяння»: та це ж похідна назва від прізвища Кара-Коця! І матимете рацію. А ще, трохи поміркувавши, дійдемо висновку, що слово «каракоко» є співзвучним назвам відомих мистецьких стилів «бароко», «рококо». Ця схожість невипадкова.

Усе починалося з того, що коли Лесі ставало нестерпно нудно на шкільних уроках, вона починала малювати квіточки. Та коли побачила, що виходять звичайні пейзажі, знову засумувала, бо малюнки являли собою зображення, але не несли інформації. На думку художниці, з виникненням фотоапарату роль мистецтва змінилася: картина має бути джерелом інформації. Леся прагнула вдосконалювати свій стиль. Проте й ті дитячі квіточки були не такими банальними. Ось що каже мистецтвознавець Анастасія Кохан: «Що ж такого видатного в стилі каракоко? Побачивши картини один раз, ви не сплутаєте їх з іншими. Вони пронизані здебільшого квітчастими симетричними візерунками, яких не знайдете в жодній енциклопедії з історії мистецтв. Це — витвір фантазії художниці. Ще в дитинстві Леся розмальовувала поля зошитів такими фантастичними квітками. Робила це механічно, особливо не замислюючись. Зараз, розмовляючи зі мною, вона щось автоматично малювала на аркуші паперу, потім я глянула й побачила віртуозні візерунки. Годі шукати будь-що подібне ані на Далекому Сході, ані в Скандинавії — це наше, українське».
Сама авторка, хоч і стверджує, що втомилася від запитань про дефініцію власного стилю, все ж визначає основні його риси. По-перше, він декоративний. Йому притаманні образне сприйняття, локальні кольори (немає плавного переходу від одного кольору до іншого). Важливою рисою є симетричний візерунок. Якщо говорити про зміст зображуваного, це передовсім цілковита відсутність агресії й пропаганда доброти в усіх її проявах.
А ще впадає в око казковість її робіт. Кожна має повноцінний сюжет і свою певну передісторію. Наприклад, велика серія картин, головними героями є так звані хоботарки. Як з’явився цей образ? Одного разу Лесі треба було оживити декоративний пейзаж. Вона намалювала симпатичних поросят із хоботами, назвавши їх хоботарками. Відвідувачам виставок вони сподобались, і Леся почала навіть вигадувати історії з життя її авторських персонажів. Відбулося аж три виставки, присвячені хоботаркам,— про їхні пригоди, мандри і хроніки. На цьому вона припинила малювати цих істот, але їхні казкові історії перейшли з картин у книгу, яку мисткиня має намір видати.
Окрім хоботарок із чудернацькими візерунками на тілі, одязі, з хвостами у вигляді різнокольорового пір’я, авторка має ще один не менш оригінальний проект — «Зодіак». Не дивуйтеся, якщо побачите, приміром, мишку в образі Діви, а на картині «Овен» — баранчика з розкішними червоними вусами. Леся Кара-Коця зауважує, що метою робіт означеної серії було не робити канонічне зображення, а показати характер людини, народженої під певним знаком зодіаку.
Чергове запитання, яке не може не виникнути: чому в назві виставки 29-річної художниці присутнє слово «ретроспективна»? Відповідь виявилась простою: попри вік, майстриня має доробок, гідний подиву й захоплення. Вона була учасницею 30 виставок, у тому числі 15 персональних. На нинішній виставці «Каракоко» у Фонді сприяння розвитку мистецтв презентовано її роботи, написані починаючи з 2001 року (серед них і перша робота в стилі каракоко «Весна», створена в 2002-му). Леся Кара-Коця хотіла б, аби ця експозиція показала, як розвивався її авторський стиль, у чому його принципові відмінності від традиційного живопису, репрезентованого пейзажами «Шпола» й «Вільшана». Вона переконана, що, уважно оглянувши картини, кожен мислячий шанувальник мистецтва знайде власну відповідь на запитання, що його цікавлять.

Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:

• МИКОЛА КУНЦЕВИЧ: «АРТИСТ ЦИРКУ — ЦЕ НЕВИЛІКОВНА ХВОРОБА»

назад »»»