ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА ТУРИСТИЧНА
ЧИ СТАНЕ ПРИКАРПАТТЯ ПРИВАТКАРПАТТЯМ?
Гірськолижний туристичний комплекс «Буковель», що неподалік курортних містечок Ворохта та Яремча, після завершення будівництва усієї інфраструктури увійде до «двадцятки» найбільших гірськолижних оздоровниць світу. Звісно, якщо вдасться інвесторам реалізувати задумане. Адже кілька років поспіль інвестори (фінансова група «Приват») і адміністрація «Буковеля» клопочуться про виділення землі для подальшого розвитку гірськолижного комплексу. Здається, крига скресла. Проте не все так просто.

Земля як камінь спотикання
На черговій сесії Івано-Франківської обласної ради, як передбачалося, найбільш спірною виявилася чергова спроба розширити територію села Поляниця Яремчанської міської ради. Саме тут фірма ТзОВ «Скорзонера» (фінансово-промислова група «Приват») кілька років тому почала будівництво курорту на порожньому місці, біля підніжжя гори Буковель заввишки 1139 м, яка дала назву цьому гірськолижному комплексу.
Земельне питання стояло на порядку денному ще попередньої сесії, однак через «недостатнє його вивчення» голова обласної ради Ігор Олійник змушений був відкладати розгляд кілька разів. Хоча дискутувалося воно не лише у постійних комісіях, на засіданнях президії ради, а й на розширеній нараді в облдержадміністрації й навіть з виїздом депутатів безпосередньо на місце, себто до Поляниці.
На попередній сесії частину депутатів від різних фракцій непокоїло те, що Поляницька сільрада за підтримки Яремчанської міської ради замахнулася на 512,4 га землі Ворохтянського держлісгоспу із внесенням у межі села й території туристичного комплексу «Буковель» площею 137,6 га. Досі нікому не фортунило на таке солідне розширення меж населеного пункту — загалом на 650 га.
Ініціатори й прихильники такої щедроти вмотивували свою позицію тим, що в Поляниці є неабияка перспектива розвитку рекреаційної зони. Нею зацікавилися інвестори — юридичні й фізичні особи, тож зростає попит на земельні ділянки для будівництва об’єктів відпочинкового призначення, розвитку сільського зеленого туризму тощо. За генпланом розвиток села, дещиця — 55 га перепаде тутешнім жителям для зведення житла, ще 262 га — «під садибну забудову тимчасового населення». Під розвиток гірських рекреаційних комплексів відводиться аж 193,3 га. Зрозуміло, що на цю територію найперше претендуватиме власник «Буковеля» — ТзОВ «Скорзонера».

Не повторити помилок
Одначе було четверо депутатів обласної ради, які виступили проти розширення меж Поляниці. За словами депутата Богдана Боровича (Конгрес українських націоналістів), обласна рада зі ТзОВ «Скорзонера» мала багато клопоту щодо виконання нею фінансових та інших зобов’язань, й застеріг колег від ймовірної експансії російських інвесторів, котрі «скуповують в Україні все, що можна...» Депутата Лідію Дмитрів непокоїли інші факти: чому із 50 заяв на земельні ділянки від односельців Поляницька сільрада задовольнила лише 20? На її переконання, ТзОВ «Скорзонера» не несе особливих витрат, бо покриває їх за рахунок відшкодування ПДВ із держбюджету. «Будьмо хоч трохи українцями, якщо хочемо, щоб у Карпатах можна було станцювати гуцульський «Аркан»,— апелювала Лідія Дмитрів до колег.
У чому першопричина бід, які є навколо продажу, відчуження земель у Поляниці?
Як на мене, всі проблеми були закладені у рішенні Івано-Франківської обласної ради від 27 серпня 2002 року «Про встановлення межі села Поляниця Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради». Тоді депутати затвердили проект встановлення межі Поляниці на території Поляницької сільради Яремчанської міської ради, згідно з яким територія села становила 1 730 га. Себто площа сільської ради збільшилася на 1 222 га! За законом, за межами населеного пункту питання відчуження земель мала вирішувати у рамках своєї компетенції Яремчанська міська або Івано-Франківська обласна ради. Коли їх внесли у межі сільради, то фактично все дали їй на відкуп. Ось тут — корінь зла, адже через обласну раду сумнівне рішення провести важко та й час це займає. А ось на сесії сільради такі питання вирішити нескладно. Обласне управління архітектури з’ясувало, що Поляницька сільрада протягом 2001–2003 рр., порушуючи генплан забудови села, на територіях, які передбачались для забудови готелями та багатофункціональними центрами обслуговування, виділила 42 га землі для індивідуальної забудови. Кому виділяли? Різним людям із Києва, Івано-Франківська, Львова, Тернополя.
Чим керувалась тодішня обласна рада, ухвалюючи таке безглузде рішення? Ймовірно, що хтось із тодішніх керманичів Прикарпаття був вельми у цьому зацікавлений. Отже, певною мірою постраждали фірма «Скорзонера» й інші підприємницькі структури, котрі займаються розвитком «Буковеля». Чиновникові сказали, може, з притиском, хтось кулаком грюкнув — і вони робили... Цапом-відбувайлом у махінаціях із землею зробили тодішнього сільського голову Поляниці, запроторивши його до буцегарні. Справжні ж комбінатори роз’їжджають на іномарках, розкошують на нечесно отримані гроші.
Аби й тепер, із розширенням меж села Поляниця, не повторились події кількарічної давності, обласній владі, депутатам, іншим контролюючим органам слід прискіпливо стежити за виділенням землі у цьому гірському селі. Бо інакше цінну землю знову розтринькають, а ТзОВ «Скорзонера» залишиться ні з чим й розвиток інфраструктури «Буковеля» вкотре загальмується. Зрештою, гадаю, не варто боятися, що рекреаційна земля дістанеться в користування інвестору — ТзОВ «Скорзонера»: він її на плечах нікуди не понесе. «Приваткарпаттям», як побоюється хтось, наш край ніколи не стане. Натомість розвій гірськолижного курорту — лише на користь Івано-Франківщині, позаяк відпочинкова індустрія завжди прибуткова. Як казав Козьма Прутков, треба дивитись у корінь.

Іван ДМИТРІВ, Івано-Франківська область
також у паперовій версії читайте:

• ЧАС ТУТ НЕМОВ ЗУПИНИВСЯ...
• БУМ НА РІЧЦІ СМОТРИЧ
• ТАТРИ І ВІЗИ

назад »»»