Головна
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Жовтень 14, 2014
Головні новини
За пенсіями до ПФ звернулося 64 тис.переселенців У зв’язку з переїздом через воєнні дії на ... (12 Жов 2014)
Добра воля Не­що­дав­но бу­ли ... (12 Жов 2014)
Як Москва сама себе висікла 7 сеп­ня уряд Ро­сії на ... (12 Жов 2014)
Турецький Кіссінджер іде вгору Ре­джеп Та­йп Е­до­ган ... (12 Жов 2014)
Союз держав-ізгоїв У Мос­кві дня­ми ... (12 Жов 2014)
Активізація дипломатичних маневрів навколо Ураїни Чергове загострення військово-політичного ... (12 Жов 2014)
План Путіна Пе­зи­дент о­сії ... (12 Жов 2014)
Штайнмаєр вважає Порошенка й Путіна відповідальними за ... Міністр закордонних справ Німеччини ... (12 Жов 2014)
УКРАЇНА – НАТО Учо­ра в Уель­сі ... (12 Жов 2014)
ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
АФРИКАНСЬКІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА
Місія ООН у суданському Дарфурі розпочалася першого січня. «Блакитні шоломи» разом з військами Африканського союзу мають взяти на себе відповідальність за мир.

Операція у Дарфурі може виявитися наймасштабнішою в історії ООН. У ній мають взяти участь понад 26 тисяч військових. Але їхній командувач — нігерійський генерал Мартін Лютер Агвай — не тішить себе надією, що вдасться зібрати таке велике військо.
Недавно він зізнався, що буде задоволений, якщо до початку операції матиме дев’ять тисяч військових і поліцейських. У країні, що територією дорівнює Франції, 26 тисяч — це мінімум, щоб забезпечити мир. А з дев’ятьма тисячами військових нігерійський генерал мусить виконувати мало не сізіфову працю.
На додаток більшість з них це будуть ті самі війська Африканського союзу, які «блакитні шоломи» мали замінити як непідготовлених до виконання місії.
Не відомо, хто і коли надішле в Дарфур підкріплення, аби досягти запланованої цифри — 26 тисяч. Судан, змушений під загрозою санкцій допустити місію на свою територію, обумовив право самому визначати, з яких країн набиратимуть військовий контингент. Хартум погоджується лише на африканців і китайців і заперечує проти військових із скандинавських країн і навіть з Таїланду і Непалу.
«Це типова тактика Хартума. Він погоджується на все, а потім просто не виконує обіцянок»,— визнає Абу аль Гассім Сейф ель Дайн, командир партизанської армії SPLA, яка воювала з центральною владою на півдні країни, а у 2005 році делегувала своїх представників в уряд.
У свою чергу недавно 30 гуманітарних організацій на чолі з «Емнесті інтернешнл» і «Хюмен райтс вотч» оприлюднили досить різку заяву: «Режим у Хартумі не може гратися з міжнародною спільнотою, бо ціною є життя тисяч дарфурців».
Операція може провалитись не лише через саботаж з боку Судану. ООН не може знайти 24 вертольоти для дій у Дарфурі. Ще в листопаді представники ООН ударили на сполох: без гелікоптерів не можна й мріяти про успіх. До справи долучився навіть Генеральний секретар ООН, але і йому не вдалось домовитись про вертольоти. Переговори практично з усіма країнами, які можуть їх надати, виявились безрезультатними.
У Судані партизанські партії й урядова армія посилили інтенсивність бойових дій. Кілька тижнів тому одна із збройних сил «порадила» доброчинним організаціям, щоб вони забирались геть з Ель Дженаїну, одного з трьох великих міст Дарфуру. Партизани мають намір брати його штурмом або взяти в облогу.
Примара поразки миротворчої місії загрожує і в другому африканському велетні — Конго-Кіншасі: операція ООН триває там з 2002 року.
Торік надійшло повідомлення про завершення місії. Уперше за 40 років були проведені вільні вибори, а партизанські командири в обмін на посади в уряді погодились розпустити свої загони і підрозділи.
Однак у серпні надія на мир згасла: на сході країни партизани генерала Лаурента Нкунди розпочали нову війну. Нкунда стверджує, ніби воює, аби врятувати конголезьких тутсі, яких уряд у Кіншасі хоче знищити. Генерал уклав союз з партизанами народності хуту з сусідньої Руанди, які переховуються в Конго.
На початку грудня конголезькі війська за підтримки контингенту ООН рушили на кількатисячну армію Нкунди й захопили столицю повстанців у містечку Мушаке. Та несподівано партизани перейшли в контрнаступ і розбили урядові війська.
Пересування військ у Конго супроводжується всіма можливими злочинами проти цивільного населення: зґвалтуваннями, пограбуваннями, вбивствами. Безпосередньо перед Різдвом організація «Save the Children» оголосила, що збройні загони на сході знову викрадають дітей і примушують їх воювати.
У травні Рада Безпеки доручила Генеральному секретареві організації підготувати план евакуації військ ООН з Конго, але в грудні продовжила мандат на наступний рік.
Утім, найбільша катастрофа в Африці загрожує Сомалі. Наприкінці року Африканський союз передав до ООН драматичне звернення. У ньому йдеться про те, що найстрашнішою небезпекою для континенту є війна в Сомалі, яка загрожує всьому Африканському Рогу. У відповідь Рада Безпеки звернулась до держав — членів ООН, аби вони знайшли можливість відправити миротворчі війська в Сомалі.
Рівно рік тому США вмовили Ефіопію дислокувати війська в Сомалі, щоб усунути від влади мусульманських фанатиків, котрі, як вважають у Вашингтоні, були союзниками «Аль-Каїди». Ефіопська армія без особливих проблем розбила сомалійських талібів і захопила Могадішо. Окупація призвела до громадянської війни, жертвами якої стають переважно цивільні особи.
Уже тепер можна впевнено стверджувати, що ООН не пошле військ у Могадішо. Попередня місія на початку 1990-х завершилась катастрофою. Миротворчі війська в союзі з американцями зазнали поразки від сомалійських ватажків і ганебно відступили, втративши понад 150 військовослужбовців.
На думку представників доброчинних організацій, нинішня війна у Сомалі є найбільшою гуманітарною катастрофою сучасності. Три чверті території цієї
10-мільйонної країни залишається поза будь-яким контролем з боку світової спільноти, що не дає змоги надавати допомогу мільйонам жертв війни, а також посухи і повеней, від яких потерпає ця країна.
У 2008 році Африці загрожують нові війни — у Чаді і Центральноафриканській Республіці, у північній Уганді, а також на півдні Судану. Невідомо чим завершиться конфлікт в Кенії, яку вважали однією з найспокійніших країн Африки.
За час війни в Конго-Кіншасі від куль, хвороб і голоду загинуло 3–4 мільйони людей. У дарфурській, про яку говорять чи не найбільше,— чверть мільйона. Сомалі як держава фактично перестала існувати ще в 1991 році. Ніхто не знає, скільки з того часу там загинуло людей. За інформацією доброчинних організацій, у 2007 році у Могадішо кількість жертв перевищила шість тисяч осіб.
Захід намагається поліпшити ситуацію в Афганістані, Іраку і на Близькому Сході, але не поспішає, коли йдеться про африканські війни, хоча вони значно кривавіші, проте, на відміну від афганської чи іракської, не загрожують порушенням міжнародного ладу і не заважають сильним світу цього.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
  • МИР НАСТАНЕ НЕ СКОРО
  • НЕБЕЗПЕЧНІ МАНЕВРИ

назад »»»


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».