ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
СІЧНЕВА ТЕНІСНА МЕККА В ОЧІКУВАННІ СЕНСАЦІЙ
Лише два тижні в календарі тенісиста-професіонала відведено на підготовку до першого з чотирьох турнірів найпрестижнішої серії — Великого шлему. Відкритий чемпіонат Австралії потребує максимальної концентрації від перших днів нового сезону: якщо тепер знехтувати можливістю набрати важливі рейтингові очки, у розпал сезону можна залишитися без запрошення на престижні змагання.

Щораз більшою стає в Мельбурні українська делегація. На жаль, і цього разу жіночу компанію в основній сітці не доповнив жоден з представників сильної статі. Багато зробив для виходу з кваліфікації 19-річний Олександр Долгополов-молодший. У першому колі відбірного турніру він переграв маловідомого аргентинця Себастьяна Декуда (7:5, 6:3), у другому колі спромігся пройти відомішого південноафриканця Ріка де Воеста (6:4, 4:6, 6:4). А от для вирішального кроку, вочевидь, забракло досвіду. Програючи в першій партії американцеві Сему Варбургу, Олександр спромігся перемогти з рахунком 7:5. Другий сет Долгополов віддав на тай-брейку, хоч мав можливість реалізувати матч-боли, не доводячи справу до тринадцятого гейму. Вирішальний сет тривав 26 геймів. Нерви виявилися міцнішими в американця — 14:12.
Наших співвітчизниць на старті змагань було шестеро, та троє з них зачохлили ракетки одразу пілся першого кола. Катерина Бондаренко поступилася француженці Араван Резаї (6:7, 2:6), Юлія Вакуленко (32-й номер посіву) програла росіянці Олені Весніній (4:6, 6:1, 4:6), а Ольгу Савчук декласувала польська тенісистка Агнешка Радванська (0:6, 1:6).
Тетяна Перебийніс у першому раунді довела свою перевагу над американкою Медісон Бренгл (7:5, 6:2). У другому колі на 25-річну харків'янку чекала найдосвідченіша учасниця відкритого чемпіонату Австралії — 32-річна Аї Сугіяма. Дотепер ці тенісистки зустрічалися двічі, й обидва рази перемагала японка. Так сталося і втретє — Сугіяма закінчила обидві партії з рахунком 6:4.
За аналогічним сценарієм зіграли в Мельбурні й ще дві наші представниці. Марія Коритцева в першому колі здолала опір аргентинки Марії Емілії Салерні (6:2, 6:3), а вже в наступному матчі не знайшла аргументів проти німкені Сабіни Лісіцкі (1:6, 5:7). Перша ракетка України, 21-й номер посіву на відкритому чемпіонаті Австралії, Олена Бондаренко спочатку переграла росіянку Аллу Кудрявцеву (6:4, 7:6), та в наступному колі не змогла здолати опір Кароліни Возняцкі з Данії. Зустріч розпочалася з брейків — спочатку Бондаренко взяла подачу суперниці, згодом Возняцкі відповіла активними діями. Перший сет завершився на тай-брейку, який краще вдався Кароліні. У другій партії боротьби не вийшло — 6:1 на користь Возняцкі, і саме вона вийшла до третього кола. Цікаво, що в разі успіху Коритцева і Бондаренко мали зіграти між собою. Тепер ім'я сильнішої з'ясують їхні суперниці.
Серед іншого на мельбурнських кортах привертає увагу брак насправді несподіваних результатів. На перший погляд, сенсаційним можна назвати виліт ще у першому раунді британця Енді Маррея — він мав би добре почуватися на австралійському харді. Та маємо пам'ятати про ті хронічні проблеми зі здоров'ям, які протягом минулого сезону не давали талановитому шотландцеві можливості грати на повну силу. До того ж переміг Маррея не будь-хто, а торішній вімблдонський фахівець із сенсацій Джо-Вілфрід Тсонга, у силі якого жодних сумнівів немає.
Змушений зачохлити свою ракетку й одинадцятий сіяний іспанець Томмі Робредо, який програв американцеві Марді Фішу. Сенсація? І так, і ні. На жорсткому хардовому покритті американці тренуються з дитинства, іспанці ж традиційно більше тяжіють до піщаних кортів. Хоча, звісно, рахунок 6:1, 6:2, 6:3 — це занадто навіть для Марді Фіша.
У жіночій частині сітки теж бачимо такі «недосенсації». Приміром, торішня фіналістка Вімблдону француженка Маріон Бартолі припинила виступи в Мельбурні після зустрічі зі шведкою Софією Арвідссон — 7:6, 4:6, 3:6. Причини можна знайти і тут — після фантастичного виступу на головному трав'яному турнірі Бартолі стала для тенісисток класу Арвідссон хорошим подразником. Якщо ж детально аналізувати гру Маріон, то виявиться, що нічого надприродного у своєму арсеналі вона не має. Можливо, до Вімблдону знову «розкочегариться»?

Антон ШУЛЬГА
також у паперовій версії читайте:

• НАША МЕТА — 2010? 2012?!
• «МІЛАН», НАРЕШТІ, ПЕРЕМІГ

назад »»»