ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ГРАНІ ІСТОРІЇ
ДНІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ І СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ
Яскравою сторінкою визвольного руху українського народу стала боротьба за українську самостійну соборну державу. На цьому виховані й виховуватимуться нові покоління тих, кому належить далі розбудовувати нашу країну, за волю й незалежність якої загинули десятки тисяч найкращих з кращих. Проблема соборності для українського народу, який віками був позбавлений власної державності, розірваний на частини між сусідніми країнами, завжди була актуальною. І тільки ХХ ст. в історичній долі України наблизило її до розв’язання.

90 РОКІВ ТОМУ — 22 СІЧНЯ 1918 РОКУ — ЦЕНТРАЛЬНА РАДА ОГОЛОСИЛА IV УНІВЕРСАЛ
У 1918 році Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки. А рік потому, 22 січня 1919 року, відбувся акт злуки, який об’єднав століттями відірвані одну від одної частини єдиної України: Західно-Українську Народну Республіку і наддніпрянську Велику Україну. Цю дату тепер ми відзначаємо як День соборності України.
Ініціатори об’єднавчого руху — представники Державного Секретаріату ЗУНР Д. Левицький, Л. Цегельський, члени Директорії В. Винниченко, С. Петлюра, П. Андрієвський, Ф. Швець ще першого грудня 1918 року підписали у Фастові Передвступний договір про наміри об’єднати населення і території обох утворень в одній державі. Обидва уряди зобов’язувалися в найкоротший час здійснити це об’єднання. Договір став, по суті, першим і основним актом соборності, викликав схвалення українського загалу. Після нього значно активізувалася боротьба за ідейно-політичну і територіальну консолідацію українців усіх земель.
Об’єднавчий рух, який наприкінці 1918 — на початку 1919 року охопив майже всю Україну, досяг свого апогею і в двадцятих числах січня перемістився в столицю УНР.
Директорія і Рада народних міністрів призначили урочисте святкування об’єднання УНР і ЗУНР на 22 січня. Мабуть, це було не випадково, бо цей день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостійною, незалежною державою. Отже, він мав стати днем подвійного всенародного свята — Незалежності й Соборності.
22 січня 1919 року під перегук дзвонів Святої Софії на Софійській площі, біля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, в присутності десятків тисяч киян лідери УНР і повноважна делегація ЗУНР ухвалили рішення про об’єднання двох розділених історичною прірвою гілок українського народу, заявили про свій непохитний намір збудувати єдину соборну українську державу.
Об’єднавча акція 1919 р. залишила глибинний слід в історичній пам’яті українського народу. Ідея соборності українських земель набула державного статусу. Соборність — це не тільки об’єднання українських земель, це передусім монолітність української нації. І щасливе майбутнє України можливе лише за умови духовної і політичної єдності, соціального партнерства, громадянського консенсусу.
Унітарність нашої держави закріплена в Конституції України, а цілісність території є ключовим фактором її суверенітету. Об’єднавчі чинники в незалежній державі — міжнаціональна злагода і мир. Зберегти одне з найсуттєвіших надбань новітньої України — міжнаціональну злагоду — це не тільки веління часу, а й запорука соборного існування суверенної держави.

Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• КИЇВ ІСНУВАВ ДО РІЗДВА ХРИСТОВОГО?

назад »»»