ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
СТАРИЙ ТОВАР У НОВІЙ УПАКОВЦІ?
Цього тижня Міністерство внутрішніх справ України оприлюднило розгорнуту програму дій свого нового керівництва. В понеділок під час презентації пакету проектів нормативно-правових актів, спрямованих на посилення боротьби з корупцією, громадськості фактично був запропонований план глобальної перебудови відомства.

В ролі його автора виступив колишній генерал міліції, а нині народний депутат Геннадій Москаль, котрому ніяк не можна відмовити ні в адміністративному досвіді, ні в досконалому знанні правоохоронної системи. Проте завдання преси — до кожної ініціативи з боку влади ставитися зі здоровим скепсисом і піддавати її обґрунтованій критиці.

Чергова перестановка доданків
Отже, зі слів пана Москаля, МВС має складатися з таких основних структурних підрозділів: Національної міліції, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної прикордонної міліції, Державної міграційної служби, Державної служби пожежної безпеки та порятунку і, нарешті, «родзинка плану» — Антикорупційного бюро. Саме така конструкція відомства пропонується в проектах законів «Про органи внутрішніх справ України», «Про національну міліцію», «Про Антикорупційне бюро» та низці інших законопроектів.
Зауважимо, що ідея такої структури відомства далеко не оригінальна. Так, 10 липня 2007 року тодішній виконуючий обов'язки міністра Михайло Корнієнко, проводячи нараду, присвячену підсумкам роботи за півріччя, оприлюднив свою концепцію реформування МВС, згідно з якою до нього мали увійти Національна міліція, Внутрішні війська, Державна прикордонна служба, Державна служба з питань міграції, Державна служба протипожежної безпеки, служби забезпечення та логістики і Слідчий комітет. Тобто за винятком Антикорупційного бюро (про нього мова піде трохи далі), обидві конструкції, з незначними відхиленнями, майже збігатимуться.
Не відомо, чи один із генералів списував у іншого, чи вони незалежно дійшли до одного й того самого рішення, але до обох концепцій увійшли два пункти, виконати які буде складно, а може навіть нереально, а саме ті, котрі стосуються прикордонників і пожежників.
Колись вони входили до величезної системи НКВС-МВС, але перші виокремились із неї ще 1957 р. і зараз є окремим відомством на правах міністерства, другі — у 2003 р. і нині перебувають у складі Міністерства надзвичайних ситуацій. Звичайно, керівники Державної прикордонної служба та МНС добровільно не погодяться з тим, аби їх ліквідували чи бодай «розкуркулили» і знайдуть на захист своїх точок зору вагомі й переконливі аргументи.
Узагалі система МВС, як до речі, будь-яка інша державна структура, перебуває у стані постійного реформування: відповідно до вимог часу одні підрозділи утворюються, інші ліквідовуються, треті передаються до складу інших відомств. За роки незалежності пропонувалося з десяток планів реформування відомства, але до появи законопроектів Москаля лише один із них був належно оформлений у юридичному вигляді: це Концепція розвитку системи МВС, схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1996 року № 456. Про всі інші, в тому числі про план Корнієнка, можна сказати, що вони писані вилами по воді.
Зверніть увагу на дати: Юрій Кравченко був міністром внутрішніх справ з липня 1995-го до березня 2001 рр. Запропонована ним концепція була схвалена урядом у квітні 1996 року. Це означає, що у нього було достатньо часу як для того, щоб детально обміркувати концепцію, так і для того, щоб її реалізувати. Юрія Кравченка ми знаємо як одного з найдосвідченіших і найавторитетніших міністрів, з чого випливає, що усе (або майже усе) ним запропоноване мало бути втілене у життя. Тож давайте з висоти років подивимося, що з того вийшло.

Що вийшло з першої спроби
Отже, тоді МВС хотіло позбутись невластивих йому функцій і найперше вивести зі свого складу паспортно-візову службу, спецприймальники для волоцюг і медвитверезники. Про це говорилося однозначно як про доконаний факт, але позбутися вдалося лише медвитверезників, та й то аж у 1999 р.
Про виокремлення з системи МВС пенітенціарної системи йшлось обережно, лише як про можливий варіант реформування. Та саме цей пункт виявився у концепції єдиним, що був втілений у життя: 1998 року на базі Головного управління виконання покарань МВС було створено окремий однойменний Державний департамент на правах самостійного відомства.
Крім того, у концепції йшлося про передавання підрозділів ДАІ в підпорядкування обласним держадміністраціям, про виділення Державної служби охорони при МВС в окреме цивільне відомство та про експеримент зі створення підрозділів муніципальної міліції у Києві та Харкові. Конкретні кроки щодо реалізації цих проектів так і не були зроблені, але вони у згаданому нами документі розглядалися лише як ймовірні варіанти, доцільність яких треба ще сім разів відміряти.
Тепер про те, про що у концепції мова не йшла, але що, незважаючи на це, було втілене у життя. Нічого, зокрема, не було сказано про можливе розформування Національної гвардії України, підпорядкованої на той час Президентові, та влиття її частин до внутрішніх військ МВС. (Це було зроблено у 2000 році). Виділення пожежників із МВС до якогось іншого відомства також не планувалося і ймовірність такого розгортання подій не розглядалася, але пожежні частини 2003-го перейшли до Міністерства надзвичайних ситуацій.
Нарешті, найцікавіший момент: 30 жовтня 1996 р., тобто лише через півроку після затвердження Концепції, президент Кучма своїм указом передав із МВС до ДПАУ 4700 штатних одиниць податкових міліціонерів. Це була епохальна подія в історії розвитку правоохоронної системи, тому за півроку до неї в коридорах і кабінетах МВС мали б витати якісь ідеї, висуватися пропозиції, точитися суперечки, і ця тема обов'язково мала б якось бути згаданою у Концепції. Питання про передавання податкової міліції до іншого відомства чи виділення її в окреме міністерство мало б бути поставлене хоча б як дискусійне, що потребує ретельного дослідження. Проте зась — у Концепції про це немає ні згадки, ні натяку. Це пояснюється просто: Юрій Кравченко, котрий радо віддав би комусь іншому витверезники та спецприймальники, нізащо не погоджувався віддавати своїх податківців. Однак тодішній глава держави, хоча і поважав і цінував думку свого міністра, але в таких концептуальних питаннях останнє слово залишав за собою.
Як це не дивно звучить, але за часів Кучми структурне реформування МВС проводити було набагато простіше, ніж зараз, адже керівником цього відомства могла бути лише лояльна Президентові людина, а опір парламентської опозиції був незрівнянно слабший. Аби переконатися в цьому, варто згадати, що за три роки президентства Віктора Ющенка у структурі МВС не відбулось жодних змін і це, попри величезний реформаторський запал 2005 року. Навіть Державну автомобільну інспекцію не вдалося не те що ліквідувати, а навіть перейменувати. Тож реалістичність планів нинішнього керівництва МВС узяти під своє крило прикордонників і пожежників викликає великий сумнів.

Бюро: спроба номер три
Законопроект про Антикорупційне бюро є нічим іншим, як черговою спробою реанімувати ідею Національного бюро розслідувань, котра за багато років устигла покритися чималим шаром плісняви. Нагадаємо, що указ про створення НБР був підписаний Президентом України ще 24 квітня 1997 року. Нову структуру мали намір створити злиттям ГУБОЗ МВС і Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ. Вона мала налічувати близько півтори тисячі «багнетів», з яких третина — у центральному апараті, решта — в семи регіональних управліннях. Слідством мали займатися лише 147 працівників, інші — оперативно-розшуковою та інформаційно-аналітичною роботою. Однак усі ці плани так і лишилися на папері: тоді Верховна Рада відмовилася ухвалити закон про НБР і виділити 15 мільйонів гривень на його щорічне утримання. Цікаво, що указ про його створення формально досі чинний — його ніхто не скасовував.
Слабка спроба вдихнути життя у мертвонароджену структуру була зроблена 15 березня 2005-го, коли Віктор Ющенко своїм розпорядженням створив робочу групу з розробки концепції про створення Національного бюро розслідування. Ця група жваво взялася до роботи, але реального результату від неї громадськість не дочекалася.
За проектом Геннадія Москаля, Антикорупційне бюро України має бути створене знову ж таки на базі двох тих самих підрозділів: Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України та Головного управління по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю Служби безпеки України, причому у межах їхньої штатної чисельності, матеріально-технічної бази та фінансування станом на 1 липня 2008 року. Як і в проекті від 1997-го, воно має бути підпорядковане Президентові України та підконтрольне Верховній Раді, але цього разу його пропонується ввести до складу Міністерства внутрішніх справ України.
Не треба бути пророком, аби передбачити, що існування Бюро в такому вигляді не сподобається багатьом парламентським фракціям, причому не лише опозиційним. І не тільки тому, що одним із основних його завдань буде контроль за виконанням правил фінансування політичних партій. Річ у тім, що буде порушено головний принцип роботи правоохоронних органів — принцип конкурентності.
Цей принцип успішно застосовується в роботі усіх ланок: від низової до найвищої. Візьмемо, приміром, дільничного інспектора і оперуповноваженого карного розшуку. У них нібито різні завдання: один проводить профілактичну роботу з особами, схильними до правопорушень, інший займається оперативною роботою із розкриття злочинів. Проте сфери їхньої діяльності перетинаються. Наприклад, у розшуковця, який викрив притон, де продають наркотики і скуповують крадені речі, часто виникає спокуса не запроторювати його утримувачів до буцегарні, а за хабар дозволити їм далі продавати і скуповувати. Але дільничний інспектор теж може викрити той самий притон, і при цьому не лише посадити зловмисників за ґрати, а й доповісти керівництву, що вони діяли під дахом хабарника-розшуковця. Такий взаємний контроль навіть рядових працівників міліції, як не дивно, утримує їх від необдуманих вчинків, змушує боятися переступити межу закону.
Той самий принцип застосовується й на вищому рівні, й те, що по лінії боротьби з організованою злочинністю водночас працюють МВС і СБУ, дуже правильно. Саме тому концентрація повноважень по боротьбі з корупцією в руках лише одного відомства ніяких успіхів не принесе. Втім, останнє слово — за Верховною Радою.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• ХРОНІКА ПРИГОД

назад »»»