ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ІРАК: ЩО ДАЛІ?
У Вашингтоні давно вже перестали говорити про утвердження демократії в Іраку. Проте в Білому домі намагаються потягнути час і поки що не оголошувати остаточного рішення щодо цієї країни. Принаймні такого висновку можна дійти, аналізуючи висловлювання президента Джорджа Буша, міністра оборони Роберта Гейтса і командувача міжнародних сил в Іраку генерала Девіда Петраеуса.

До липня 2008 року до Сполучених Штатів мають повернутись більш як 30 тисяч вояків, тобто саме стільки, на скільки торік улітку був збільшений американський контингент, у якому нині налічується понад 160 тисяч осіб. У березні, коли Пентагон подасть чергову доповідь конгресу, уряд вирішуватиме, чи й далі скорочувати чисельність особового складу в Іраку. «Усе залежатиме від того, як розгортатиметься ситуація»,— зауважує Джордж Буш.
За опитуваннями «Уолл-стріт джорнел» і «CBS News», у другій половині 2007 року дещо зросла підтримка Буша американцями і віра в його здатність розв’язати іракську проблему: за швидке виведення військ висловлюється лише 26% громадян США.
Оптимізм пояснюється повідомленнями з Іраку. Так, у провінціях Анбар, Діала, а також у Багдаді поменшало нападів на військових США. Завдяки кількісному зміцненню армійські частини тепер можуть довше не втрачати контролю над територіями, звільненими від партизанів. Експерти з престижного Брукінзького інституту Кеннет Поллак і Майкл Анлон, які відвідали Ірак влітку, описали позитивні тенденції у розвитку ситуації у статті в «Нью-Йорк Таймс» під красномовною назвою «Війна, яку ще можна виграти».
Але чи це насправді так? Обидва автори визнають, що поліпшилась лише воєнна ситуація. Миру можна досягти лише політичним шляхом, але в цьому напрямі нема чим похвалитись — це визнав навіть американський посол в Іраку Райян Крокер. В оголошеній через кілька днів доповіді Білий дім, щоправда, намагався переконати, що «склянка наполовину повна», але повідомлення незалежних органів, наприклад, бюро контролю уряду при конгресі (GAO), малюють набагато песимістичнішу картину.
Вражені посиленням релігійно-етнічної боротьби американці почали замислюватись, чи взагалі існує таке утворення, як Ірак. Нинішня стратегія озброєння сунітських кланів проти ісламістів з Аль-Каїди є, на думку експертів, небезпечною, оскільки суніти відчули себе сильними і втратили бажання співпрацювати з урядом аль-Малікі, у якому домінують шиїти.
Фактично в Іраку точиться громадянська війна, а присутність американських військ тільки її посилює,— так вважає антивоєнна опозиція. При цьому вона посилається на дослідження
Бі-Бі-Сі і Ей-Бі-Сіньюз, згідно з якими кількість іракців, які прагнуть виведення американців, зросла до 50 відсотків. Радикальні противники війни, підтримувані лівим крилом Демократичної партії, закликають до негайного виведення військ. Помірковані демократи, як, наприклад, кандидат у президенти Барак Обама, закликають поступово зменшувати чисельність військ і залишити обмежений контингент для охорони посольства й антитерористичних операцій, але наполягають на точно визначених термінах виведення армійських підрозділів. Дехто вимагає, щоб всі війська повернулись додому до кінця 2008 року.
Втім, більшість американських експертів попереджає, що передчасне виведення військ стане катастрофою. Проти висловився і метр міжнародної політики Генрі Кіссінджер. «Негайне виведення військ з Іраку не покладе край війні; хіба що перенесе її в інше місце. Релігійний конфлікт у цій країні набере нечуваних масштабів. Терористи відновлять свої бази. Ліван може потрапити під контроль союзника Ірану — «Хезболли». Імовірнішою стане війна Сирії з Ізраїлем або ізраїльська атака на іранські ядерні установки, коли Ізраїль намагатиметься прорвати облогу країни в радикальний спосіб»,— вважає він.
Противники подальшого перебування американських військових в Іраку нагадують, що Сполучені Штати вийшли врешті-врешт з В’єтнаму і це не мало фатальних стратегічних наслідків. Та наслідки передчасного відходу з Іраку можуть бути серйознішими — в районі Перської затоки ситуація зміниться на користь Ірану, а іракська релігійна війна може поширитись на сусідні країни, поглиблюючи хаос.
Як же в США уявляють майбутнє Іраку? Один з кандидатів у президенти, голова сенатської комісії із закордонних справ Джо Біден стверджує, що єдиним рішенням може бути вільна конфедерація сунітів, шиїтів і курдів, тоді як у компетенції уряду в Багдаді мають залишитися деякі повноваження, як-от: закордонна політика, розподіл доходів від продажу нафти тощо.
Цю концепцію підтримує й чимало консерваторів. Вони звертають увагу, що цього прагне й іракський уряд, який попри протести американців передбачив у проекті нової конституції поділ країни на самоврядні релігійно-етнічні провінції. Однак певні ознаки змушують сумніватись, чи хочуть цього самі іракці. Згідно з опитуванням, 62% громадян вважають, що найкращим був би централізований уряд. Американці також усвідомлюють, що Ірак як вільна конфедерація — це великий ризик: через можливі дії сусідів (приміром, шиїтського Ірану) країна може просто розпастись.
Завдяки новому плану війни, який реалізує Петраеус, республіканці виграють у часі, але за це вони заплатять на майбутніх виборах. Якщо президентом стане демократ, не слід очікувати на негайне виведення військ з Іраку. Можна сподіватися лише одної важливої зміни в зовнішній політиці — президент-демократ намагатиметься надати війні міжнародного характеру, не без підстав припускаючи, що світова спільнота набагато прихильніше відповість на ініціативи нового глави держави.
І справді, сунітські арабські країни на чолі з Саудівською Аравією і Йорданією побоюються домінування в Іраку шиїтського Ірану. Туреччина також не хоче незалежності іракського Курдистану, бо це загрожує посиленням сепаратистських настроїв серед турецьких курдів. На думку Кіссінджера, навіть Росія боїться радикалізації своєї мусульманської меншості і тому заперечуватиме проти посилення ісламського радикалізму в регіоні Перської затоки.
Команда Джорджа Буша вже зробила перші кроки, готуючи регіональну конференцію про становище в Іраку. Її метою буде спільний вплив на сторони конфлікту, щоб схилити їх до компромісів і зміцнити уряд в Багдаді.

Петро ПЕТРІВ
також у паперовій версії читайте:

• НЕВИДИМА ВІЙНА
• СТАРТУВАЛИ ПОПЕРЕДНІ ВИБОРИ

назад »»»