ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ПРИТЧА ПРО КРАСУ ОБЛИЧЧЯ Й ДУХОВНУ ПОТВОРНІСТЬ
«Усе буде так, як мені заманеться, тому що я — зоряний хлопчик»,— ці слова, що звучать зі сцени Київського театру «Колесо» у прем’єрній виставі «Зоряний хлопчик» за казками Оскара Вайлда, добре знайомі всім нам. Зоряна хвороба, прагнення за будь-яку ціну над кимось вивищитися, стає однією з найпоширеніших хвороб шаленого ХХІ ст.

Зазвичай кандидати в зірки більше переймаються здобуттям переваг в одязі, зачісках, високих званнях та інших атрибутах матеріального життя, а про духовну велич нині мало хто думає. Нова вистава — саме про це.
Сценічну версію за двома казками Оскара Вайлда «Зоряний хлопчик» і «День народження Інфанти» створив актор українського театру й кіно Анатолій Суханов. Постановкою на сцені «Колеса» він дебютував як режисер. Його вистава є оригінальною своєю делікатністю, почуттям смаку й міри, вмінням донести до глядача (переважно юного) глибокі думки. На щастя, тут немає типового для новорічних дитячих вистав загравання із залом та непотрібних спецефектів. Натомість вдається досягти цілковитої довіри глядачів, що є нагородою для всієї постановчої групи.
Кілька слів про учасників. Усі вони — люди молоді, амбітні й, віриться, перспективні. Крім згаданого режисера-постановника, який також є автором текстів пісень, це — композитор Сергій Паригін, студент п’ятого курсу композиторського факультету Національної музичної академії імені П. Чайковського, хореограф — студентка Київської державної академії мистецтв Тетяна Сидорова, художник-постановник Катерина Слонова, художник світла Жанна Федосєєва.
Свої найперші кроки на сцені зробили десятирічні (!) студенти — п’ятикурсники Київської дитячої академії мистецтв Владислав Чумак, Анастасія Савушкіна, Віталій Максимюк, Ольга Дияк та інші. Вони грають своїх ровесників. Дорослих персонажів майстерно втілюють актори Театру «Колесо» Андрій Мороз, Олена Іванова, Денис Драчевський і Ольга Лопатіна-Армасар. Постановку вистави здійснено в межах акції «Молода надія», ініціаторами якої стали художній керівник Театру «Колесо» Ірина Кліщевська та ректор Київської дитячої академії мистецтв Михайло Чембержі. Мета проекту — відкриття нових творчих імен.
Про особливості цієї постановки розповідає режисер Анатолій Суханов:
— У моїй концепції немає розподілу акторів на дорослих і юних. У цій романтичній казці-притчі торкаємося філософських тем. Юні виконавці сприймають дію по-дорослому і водночас природно, тому що над ними не тяжіють умовності. Вони зіткнулися з цими моральними проблемами, ще не маючи життєвого досвіду, і їм, можливо, буде легше вирішувати їх у повсякденності. Коли працювали над виставою, дехто пропонував сильніше спотворити обличчя героя, котрий накоїв чимало лиха. Та я свідомо не хотів цього робити, адже ми ведемо мову про потворність душі. Те саме можу сказати про образ злого чаклуна. Я вирішив не виводити на сцену страхітливе чудовисько, гадаю, що досить грізного голосу, темряви й диму. Далі кожен може дофантазувати образ.
— Що означає у сценографії вистави стовбури з ромбів різнокольорової матерії?
— Цей символ запозичений з комедії дель-арте. Спонтанне народження видовища на порожньому сценічному просторі.
Прем’єра відбулася у переповненому залі. Вона засвідчила, що бесіда акторів із глядачами (за абсолютної тиші) про вічні істини — про гарного, але потворного духовно хлопчика з холодним серцем, про те, як важливо навчитися любити й жертвувати собою задля близьких людей — здатна схвилювати людей будь-якого віку.
також у паперовій версії читайте:

• ОДВІЧНА КАЙДАШЕВА ХВОРОБА
• КАЗКА ЧАРІВНИКА ЦИРКУ

назад »»»