Головна
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Жовтень 14, 2014
Головні новини
За пенсіями до ПФ звернулося 64 тис.переселенців У зв’язку з переїздом через воєнні дії на ... (12 Жов 2014)
Добра воля Не­що­дав­но бу­ли ... (12 Жов 2014)
Як Москва сама себе висікла 7 сеп­ня уряд Ро­сії на ... (12 Жов 2014)
Турецький Кіссінджер іде вгору Ре­джеп Та­йп Е­до­ган ... (12 Жов 2014)
Союз держав-ізгоїв У Мос­кві дня­ми ... (12 Жов 2014)
Активізація дипломатичних маневрів навколо Ураїни Чергове загострення військово-політичного ... (12 Жов 2014)
План Путіна Пе­зи­дент о­сії ... (12 Жов 2014)
Штайнмаєр вважає Порошенка й Путіна відповідальними за ... Міністр закордонних справ Німеччини ... (12 Жов 2014)
УКРАЇНА – НАТО Учо­ра в Уель­сі ... (12 Жов 2014)
ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
ПНЕВМОНІЯ: ОЗНАКИ, ЗАГРОЗИ, ТЕРАПІЯ
Пневмонія — це інфекційний запальний процес у тканинах легенів, який призводить до порушення газообміну в організмі і виникнення дихальної недостатності. Про те, як виникає цей запальний процес, як лікуватися, розповідає кандидат медичних наук, лікар-пульмонолог Тетяна Недошитко.

— Відомо, що в довкіллі є велика кількість бактерій, вірусів, грибків та паразитів. Ми постійно їх вдихаємо, але через стійкість організму і систему видалення та знешкодження чужорідних тіл, залишаємося здоровими. Тож чому організм дає збій?
— Так звані несприятливі умови зовнішнього і внутрішнього середовища можуть призвести до порушення бар'єрної функції слизової оболонки бронхів та зниження місцевого імунітету. А саме це й потрібно бактеріальному збудникові. Він швидко оселяється в дихальних шляхах і розмножується. Залежно від місця його «оселення», з'являються ознаки риніту, трахеїту, бронхіту або пневмонії. До речі, саме тому деякі лікарі визначають первинну пневмонію, якщо збудник потрапив до легенів відразу з повітря, та вторинну, коли патоген надійшов з якогось іншого джерела в організмі — з носоглотки, трахеї, бронхів, нирок чи кишковика. Здебільшого трапляються саме вторинні пневмонії, тобто інфекція з верхніх дихальних шляхів поступово «опускається», уражуючи легені.
— Які збудники призводять до захворювання?
— Види пневмонії розрізняють за збудником, що став першопричиною захворювання: бактеріальні (наприклад, стафілококові), вірусні, грибкові, паразитарні чи мішаного походження. Кожен з цих видів недуги має свої клінічні ознаки. Збудник розмножується, патологічний процес поширюється на слизові оболонки бронхів, проміжної та альвеолярної тканини. Альвеоли — це найдрібніші часточки легенів. Мікроби, що розмножуються у стінках, зумовлюють їхній набряк, а інфікована набрякова рідина крізь пори легко проникає в найближчі альвеоли. У них утворюється запальна рідина, у бронхах накопичується слиз, який закупорює ходи. Відтак такий процес призводить до вогнищевих, сегментарних дольових (так званих крупозних) запальних змін. Іноді патологічний процес переходить на плевру та лімфатичні вузли. Через усі ці зміни зменшується надходження кисню до тканин організму та припиняється його засвоєння. Далі настають зміни в усіх видах обміну — білкового, ліпідного, вуглеводного, водно-електролітного.
— Побутує думка, що найчастіше на пневмонію хворіють діти. Чи справді так?
— Найчастіше хвороба вражає дітлахів, насамперед малюків перших років життя. Адже організму немовляти притаманно чимало особливостей, які зумовлюють виникнення захворювання, а часом і хронічний перебіг запалення легенів. Чим менший вік дитини, тим більше виражені ці особливості, тим більший ризик захворіти на пневмонію, і тим тяжчим буде її перебіг. У малюків, особливо перших місяців і років життя, легенева тканина є незрілою, дихальні шляхи мають відносно менші розміри. Слизові оболонки дихальних шляхів — пухкі, багаті на кровоносні судини, але в разі потрапляння інфекції вони надто швидко набрякають, що порушує вентиляцію легенів. Війчастий епітелій, який, наче килим, вкриває всю слизову оболонку дихальних шляхів, також є ще незрілим, тендітним, він дуже легко втрачає свою основну функцію — видалення харкотиння під час запальних процесів. Ось чому досить часто інфекція, що потрапила до організму дитини, майже не відчуваючи перешкод, швидко поширюється і в підсумку, призводить до ураження легеневої тканини, виникненням пневмонії.
— Якими є найхарактерніші прояви недуги?
— Хворого непокоїть нежить, чхання, сухий кашель. Температура тіла зазвичай підвищується до 37,5–38,5 градусів, рідше — до 39–40 градусів. Характерною особливістю гострої пневмонії є також зміна кольору шкіри. Вона набуває блідого відтінку, а в ділянці навколо рота і носа (так званий носо-губний трикутник) стає сірою. Ці ознаки з'являються в перші 2–4 дні недуги. Кашель частішає, стає гучним та болісним, виникає задишка. Хворий втрачає апетит, шкіра стає сухою.
— Чи може кашель безпосередньо вказувати на наявність запалення саме легенів?
— Кашель є складним рефлекторним актом, що зумовлюється чужорідними тілами, які потрапили до дихальних шляхів ззовні (кісточки, шматочки їжі, насіння) або виникли внаслідок запальних чи інших патологічних процесів (харкотиння, кров, гній, слиз). Війчастий епітелій слизової оболонки сприяє рухові харкотиння й слизу від найнижчих відділів легень до кашлевих зон. А далі виникає й сам кашель. Поверхня плевральних листків, які огортають легені, також є кашлевою зоною. Тому при плевритах кашель є однією з характерних ознак. Плевра, окрім цього, багата й на больові рецептори — кашель при плевриті болючий, на відміну від легеневого кашлю, який у більшості випадків є безболісним. Усі випадки кашлю при запаленні легенів супроводжуються ознаками дихальної недостатності. А ось у разі атипової вірусної пневмонії кашлю може не бути.
— Чи обов'язковим є рентгенологічне дослідження?
— Так. Рентген має особливо важливе значення у діагностиці захворювань органів дихання. По-перше, потрібно підтвердити діагноз пневмонії для того, щоб призначити достатнє лікування. На отриманому знімку буде точно зафіксована локалізація запального процесу. Особливо це потрібно тоді, коли людина раніше вже хворіла на запалення легенів. У такому випадку лікареві важливо зафіксувати, чи збігається локалізація ураження з попереднім випадком запалення. Якщо це так, то лікуванню потрібно приділити максимальну увагу, тому що є небезпека формування хронічної пневмонії, з якою набагато складніше впоратися.
— Поширеною є думка, що пневмонія небезпечна не так сама собою, як можливими ускладненнями...
— Ті, хто дотримуються такої позиції, мають рацію. Ускладнення можуть бути загальними, пов'язаними з токсичними й обмінними порушеннями. У більшості випадків це анемія, токсичний стан сечовидільної системи, гостра надниркова недостатність. В інших випадках пневмонія може завершитись і місцевими легеневими ускладненнями — плевритом, абсцесом легенів тощо. Можливе також поширення інфекційного процесу й формування гнійних вогнищ в інших органах — сепсис, менінгіт, остеомієліт, гнійний отит тощо.
— Чи трапляються якісь особливі труднощі в процесі лікування?
— Це складний і тривалий процес, результат багато в чому залежить від самої людини. Перш за все — харчування. Особливою умовою є питний режим. За високої температури тіла та наявності інфекційного процесу рідина виконує дезинтокаційну функцію, виводячи з організму токсини. А в разі пневмонії хворий втрачає «власну» рідину через задишку, блювання, високу температуру. Тому слід пити багато, найкраще 5% розчин глюкози, регідрон, лужні мінеральні води, фруктово-овочеві відвари. Вживайте компот із ревеню, кисіль з шипшини та чорноплідної горобини, яблучно-морквяний, лимонний соки, напій з родзинками, сушеною малиною, відвари з шипшини й листя мати-й-мачухи, молоко з чорносливом і відваром з листя малини, кефір з яблуками і чорносливом. Можна використовувати так звані «грудні збори», які є в аптеці.
— Чи обов'язковим є медикаментозне лікування?
— Антибактеріальна терапія є обов'язковою, призначається вона лікарем відразу після встановлення діагнозу. На відміну від країн Заходу, у нас немає чітких інструкцій з вибору антибіотиків для лікування респіраторних інфекцій. Слід віддавати перевагу сучасним антибіотикам, тому що вони майже не пригнічують нормальну мікрофлору кишечника і меншою мірою спричинюють виникнення дисбактеріозу. Разом з антибактеріальним лікуванням варто застосовувати й посиндромну терапію. Звісно, все це призначає лікар в умовах клініки.
— Гаразд, лікарня позаду, що далі?
— Потрібно зробити все, щоб якнайшвидше відновити сили, зміцнивши організм. У комплексі оздоровчого лікування обов'язково мають бути фізіолікування — інгаляції, теплолікування, кисневі коктейлі із травами й соками. Дуже корисними є загальний масаж і лікувальна фізкультура. Додати життєвих сил можна за допомогою біостимуляторів — настоянки елеутерококу, женьшеню, ехінацеї, вітамінів та вітамінізованих напоїв з відварами трав. І звісно ж, повітря. Прогулянки є основним реабілітаційним фактором.

Ярослав ШЛАПАК
також у паперовій версії читайте:
  • МЕТАДОНОВА ЗАМІСНА ТЕРАПІЯ В УКРАЇНІ БУДЕ!
  • АНТИБІОТИКИ ДОПОМАГАЮТЬ ДОЛАТИ СКЛЕРОЗ
  • ОВОЧІ, ФРУКТИ Й ОЛИВКОВА ОЛІЯ — ЗАПОРУКА ЗДОРОВ'Я Й ДОВГОЛІТТЯ

назад »»»


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».