ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
СКАНДИНАВСЬКА «ПАРАСОЛЬКА»
Серед членів НАТО є одна країна, яка не має власних збройних сил. Однак вона перестала бути беззахисною — повітряний простір Ісландії віднедавна охоронятимуть військово-повітряні сили Норвегії і Данії, інших держав. Від травня, після підписання міністром закордонних справ Ісландії Вальгедур Сверрідоттір з міністрами Данії і Норвегії договору про військову співпрацю, у небі острівної країни здійснюватимуть регулярні польоти норвезькі винищувачі F-16 і розвідувальні літаки «Оrion», а також данські винищувачі.

Осло й Копенгаген взялись допомогти Ісландії у відлякуванні потенційних порушників повітряного простору. Зрештою, ця країна має союзницькі гарантії відповідно до Північноатлантичного договору, як кожний член організації. У статті п’ятій договору від квітня 1949 року, яка становить фундамент НАТО, зазначено, що збройний напад одного з членів Північноатлантичного альянсу розцінюється як атака проти всіх.
До вересня 2006 року гарантом безпеки острова, де живуть 290 тисяч осіб, понад півстоліття була американська база в Кефлавіку під Рейк’явіком. Згідно з договором 1951 року американці використовували її як один з найбільших центрів розвідувального прослуховування (з цієї бази контролювали половину Атлантики), гарантуючи натомість оборону Ісландії.
Завдяки Кефлавіку ісландці вступили в НАТО, хоча досить довго суспільство країни ставилось до американських військових дуже стримано. Водночас політики розуміли, що відмова від гарантій США означатиме зміну концепції безпеки Ісландії, а це коштуватиме чимало.
Після завершення «холодної» війни Білл Клінтон у 1994 році вивів з бази вісім літаків, залишивши чотири. До чергового раунду переговорів підійшли через сім років, але контакти були перервані через теракти 11 вересня 2001-го. У 2003-му президент Буш ухвалив рішення про виведення з бази останніх чотирьох F-15, трьох морських рятувальних гелікоптерів і двох летючих цистерн-заправників. Реакція ісландського уряду, який дуже хотів залишити американців, була гострою, тож Вашингтон був змушений повернутись до переговорів. Та незважаючи на протести Рейк’явіку, американці у березні 2006-го почали остаточну ліквідацію бази. У вересні минулого року її залишили останні 20 військовослужбовців — залишки двохтисячного військового персоналу бази у часи її повноцінного функціонування. Це було елементом великої реструктуризації військово-морського флоту США в Європі. Стратегічне значення втратив не тільки форпост у Кефлавіку, а й морська база «Ла Маддалена» в Італії.
Після евакуації американців ніщо не загрожувало ісландцям, але через те, що не було протиповітряної оборони у небі над країною безперешкодно літали російські розвідувальні літаки.
Тепер, завдяки порозумінню зі скандинавськими сусідами, Ісландія, найбільший острів посеред шляху з Європи в Америку, наблизилась до Старого континенту. На наступний крок у бік Європейського Союзу доведеться почекати. Ісландія, щоправда, економічно інтегрована з ЄС завдяки членству в Європейському економічному просторі, але ніяк не наважиться на переговори про вступ, бо не впевнена, що після вступу до Євросоюзу не поступиться своєю ідентичністю і, особливо, суверенністю у риболовстві. Ця галузь для Ісландії є дуже важливою, бо являє собою один із стовпів місцевої економіки та забезпечує заможне життя жителям острова.

Данило ДАНИЛЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ПРОБЛЕМИ МУШАРРАФА — ПРОБЛЕМИ РЕГІОНУ
• РОСІЙСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК: ЗНИЩЕННЯ ЧИ РЕФОРМИ?

назад »»»