ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ЩО У «ВАЛІЗІ» САРКОЗІ?
Обрання Ніколя Саркозі президентом Франції породило великі сподівання у світовій політиці. Європа, Америка, Близькій Схід пов’язують з ним певні надії.

Очікування Євросоюзу
Лідерам ЄС сподобалось, що Саркозі у своїй промові після оголошення перемоги дав чітко зрозуміти, що євроспільнота була, є і буде пріоритетом для Парижа. «Обрання Саркозі може стати найкращим варіантом для Європи» — так коментує Чарльз Грант з британського аналітичного Центру європейських реформ.
Євросоюз має свої очікування щодо Франції як ключової держави Європи. Найкраще це сформулював голова Європейської комісії Хозе Мануель Баррозо: «Вірю, що Саркозі відіграє провідну роль у вирішенні інституційних проблем і консолідації політичної Європи».
Зрозуміло, що Брюссель має на увазі перш за все реформу союзних інституцій спільноти. У 2005 році Франція заблокувала цю реформу, бо французи (як і голландці) не схвалили на референдумі проекту європейської конституції. Саркозі хоче внести ключові положення євроконституції у звичайний договір і затвердити його у французькому парламенті, не ризикуючи на референдумі. Така позиція знаходить підтримку в багатьох європейських столицях.
Експерти сподіваються, що Саркозі, спільно з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, яка головує в Євросоюзі, дійде порозуміння щодо переговорів про новий конституційний документ ЄС й інституційну реформу Євросоюзу. І станеться це ще до завершення головування пані Меркель. Разом з тим під час виборчої кампанії Саркозі висловив кілька тез, які стурбували Брюссель. Наприклад, він критикував Європейський центральний банк, не приховував негативного ставлення до членства Туреччини у ЄС. Тим часом кілька країн з Євросоюзу, зокрема Німеччина, Велика Британія і Польща, не хочуть припинення переговорів про приєднання цієї країни до євроспільноти. Своєї стурбованості не приховують і турецькі політики. Президент Туреччини Таїп Ердоган заявив: «Сподіваємось, що ми більше не почуємо заяв, подібних до тих, що лунали під час французької виборчої кампанії».

Вашингтон зітхне з полегшенням
Відносини Франції Саркозі з Америкою Буша будуть набагато кращими, ніж за Ширака, хоча новий господар Єлисейського палацу буде непохитним і вимогливим партнером. Уже в день виборів він попередив американців, що дружба не означає цілковитої згоди з усіх питань. Зокрема, на думку Саркозі, США не повинні перешкоджати боротьбі з глобальним потеплінням. Ідеться про те, що адміністрація Буша досі не ратифікувала кіотського протоколу про зменшення викидів вуглекислого газу.
Американців хвилює те, що Саркозі може вивести французькі війська з Афганістану, давши поштовх небезпечному для операції в цій країні «ефекту доміно». А без європейських союзників і грошей НАТО в Афганістані може захлинутись.
Проте у Вашингтоні видали Саркозі своєрідний кредит довіри. Прес-секретар Білого дому Тоні Сноу висловив позицію американського президента: «З надією очікуємо на співпрацю з французами. Знаємо, що є проблеми, з приводу яких не буде порозуміння. Але з багатьох інших питань можна домовитися. Перша зустріч Буша з Саркозі відбудеться незабаром на саміті «великої вісімки» в Німеччині. Очевидно, що політика Саркозі не буде антиамериканською, вона стане прагматичнішою і розсудливішою, чого бракувало його попередникові Шираку.

Наслідки минулої величі
Плекають надії й країни Африки і Близького Сходу, тобто регіонів, на які Франція традиційно має значний вплив як колишня метрополія. Ізраїльський прем’єр Ехуд Ольмерт пообіцяв, що співпраця з Парижем залишатиметься продуктивною, а лідер опозиції Беньямін Нетаньяху назвав Саркозі другом єврейської держави. Арабські країни за звичкою теж очікують, що Франція буде на їхньому боці в суперечці з Ізраїлем. Зрозуміло, що Париж не стане однозначно і некритично підтримувати Ізраїль, але й відверто проарабська, пропалестинська політика відійде в минуле.
В Африці вже починають побоюватись жорсткішої міграційної політики, необхідність якої проголосив Саркозі, оскільки щороку десятки тисяч африканців намагаються легально і нелегально потрапити до Франції, створюючи додаткові проблеми для влади й суспільства. У будь-якому разі Саркозі незабаром відвідає «чорний» континент, аби пояснити зацікавленим свою майбутню політику з цієї проблеми, яка є дуже важливою для Африки.

Новий уряд
Шістнадцятого травня президент Жак Ширак офіційно передав владу і Єлисейський палац, а Ніколя Саркозі оголосив склад свого уряду. Прем’єром став Франсуа Філлон, колишній міністр і давній приятель Саркозі. Філлон має добре налагоджені відносини з профспілками, які особливо знадобляться, коли йтиметься про економічні реформи. В уряді буде 15 міністрів, принаймні половина з них — жінки.
Але не це є найважливішим. Для Саркозі і його партії першим серйозним випробовуванням будуть наступні парламентські вибори, які відбудуться менше, ніж за місяць,— 10 червня. Без більшості у Бурбонському палаці, резиденції національних зборів, Саркозі не зможе реалізувати свій план реформ, розписаний на перші сто днів президентства. Мова, зокрема, про 15-мільярдне скорочення податків, посилення покарання для рецидивістів та звільнення понаднормових годин праці від соціального та податкового тягаря. Опитування дають «правиці» привід для оптимізму: за неї збираються голосувати 35% виборців, а за «лівих» — лише 20 відсотків. Центристи, які гуртуються навколо Франсуа Бейру, можуть отримати до 15% голосів.
На думку відомого французького політолога Алена Безансона, Саркозі здійснив те, що досі не вдавалась жодному лідерові «правих» — він ліквідував проблему «Національного фронту», винаходу Франсуа Міттерана, який розколов «правих» і переміг на виборах. Саркозі не пішов на жодні поступки праворадикалам Ле Пена, але відібрав у них половину виборців.
Наприкінці виборчої кампанії Саркозі відверто заявив, що його батьківщина має порвати з «лівою» ідейною спадщиною 1968 року. Франція поступово позбувається ідеології соціалізму. Соціалісти, отже, будуть змушені відмовитись від співпраці з крайньою «лівицею» і зробити більший поворот до соціал-демократії. Значну роль у такій еволюції французького політикуму вже відіграв Ніколя Саркозі.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• СХІДНА ЄВРОПА НА ЕНЕРГЕТИЧНОМУ РОЗДОРІЖЖІ
• ОЛЬСТЕРСЬКЕ ЗАМИРЕННЯ: МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ

назад »»»