ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
НАРОДНІ ГРОШІ ТРЕБА БЕРЕГТИ

Громадськість усе активніше цікавиться роботою різних структур державного управління. Щоправда, є одна сфера, котра поки лишається «білою плямою» для народу і золотим дном для корумпованих чиновників. Це — державні закупівлі товарів, робіт і послуг. За даними Спеціальної контрольної комісії з питань держзакупівель при Рахунковій палаті Україні, у 2005 році було допущено нецільове використання коштів на суму майже 4 мільярди гривень.

(Даним за всі роки до 2004-го включно довіряти не можна зі зрозумілих причин, а дані за 2006 рік ще не готові). Проте це — лише верхівка айсберга державних грошей, що були перекачані у власні й товариські кишені.

ПІСЛЯ КОМУНАЛЬНИХ ТАРИФІВ І ЗЕМЕЛЬНИХ АУКЦІОНІВ — НА ЧЕРЗІ «ВІЙНА» ЗА ЧЕСНИЙ ТЕНДЕР
Після відомих скандалів мало хто ризикне сплачувати з державних коштів по 50 тисяч гривень за послуги моделей в костюмах снігуроньок на корпоративній вечірці, однак в інших закупівельних операціях, де розібратися непросто навіть спеціалістові, зловживання продовжують процвітати. Життя доводить — найефективніше державу від корупції боронить політична опозиція. Бо найдосконаліші закони можна обійти і з принциповими правоохоронцями теж можна знайти спільну мову.

Тендерна палата — зброя опозиції
Одразу зауважимо, що політична карта регіонів України — пістрява. Тому поняття «влада» та «опозиція» не пов'язані безпосередньо з кольором партійних прапорів. Скажімо, партія у Верховній Раді перебуває в опозиції або взагалі не представлена у парламенті може бути владною в межах одного окремо взятого міста. Тобто мати там свого мера, більшість у міськраді й ключові посади у виконкомі. Й навпаки, партія, котра сформувала уряд усієї держави, може в окремому місті, області бути в глибокій опозиції.
Однак будувати дороги й мости, а також утримувати школи й лікарні зобов'язана будь-яка влада. Виникає безліч варіантів— у якої фірми та за яку ціну купувати будівельні матеріали чи обладнання. Не варто покладатися на чесність, порядність та передвиборні обіцянки: поки політики не при владі, вони всі за справедливість, та мало хто з них, опинившись у владному кабінеті, знайде в собі сили лишитися собакою на сіні. Тому завдання опозиції — пильно стежити за тим, аби гроші платників податків не осідали в кишенях комерційних структур, котрими керує кум, сват або брат чинного мера.
Щоб добитись порядку в цій справі, на хвилі Помаранчевої революції було створено цікавий інститут — Тендерну палату України. Її заснували 2005 року, після того, як Закон «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» був доповнений розділом «Громадський контроль у сфері державних закупівель». Сенс останнього полягав у тому, щоб сприяти прозорості конкуренції на ринку державних закупівель, підвищенню ефективності й раціональності витрачання державних коштів.
Тендерна палата — це неприбуткова спілка громадських організацій. Вона не має владних повноважень, не здійснює організаційно-розпорядчих і адміністративно-управлінських функцій, не веде будь-якої підприємницької діяльності й не має права надавати будь-які платні послуги. Її завдання — займатись правовими та економічними дослідженнями у сфері державних закупівель. Підставою для таких перевірок може бути запит державних органів, народних депутатів, громадських організацій і навіть деяких громадян. Для цього Тендерна палата має право запитувати і отримувати інформацію, документи й матеріали як у замовника державних закупівель, так і у фірм, що пропонують йому свої товари чи послуги. За виявлення порушень закону під час проведення закупівель вона не може вживати жодних заходів до порушника, зате зобов'язана передати зібрані матеріали до правоохоронних органів і засобів масової інформації.
Ми ознайомилися з кількома такими висновками, котрі не найкраще характеризують господарську діяльність нинішнього керівництва Київської міської держадміністрації.

«Золоті» евакуатори і чиновники-маніпулятори
Візьмемо, скажімо, закупівлю автомобілів-евакуаторів із краном-маніпулятором, що відбулася восени минулого року. Така техніка потрібна в міському господарстві, бо примусова евакуація автомобіля і оплата цих послуг є набагато дошкульнішим, а значить дієвішим засобом впливу на порушників дорожнього руху, ніж будь-які стягнення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Тож не дивно, що на їхню закупівлю з міського бюджету виділено кошти в сумі 4,2 млн грн.
Займатись цим доручили Комунальному підприємству «Київдорсервіс». Воно мало провести відкриті торги, тендерний конкурс й визначити переможця. Зрозуміло, згідно із законом розмістити оголошення про це у відповідних інформаційних системах мережі Інтернет. І ось перше порушення. Якщо очікувана вартість предмета закупівлі перевищує суму, еквівалентну 200 тисячам євро, то оголошення про заплановану закупівлю обов'язково розміщуються у відповідних міжнародних виданнях. Цього «Київдорсервіс» не зробив.
Скажете, дрібничка? Та ні. Евакуатори такого класу — специфічний товар. Українські заводи їх не виробляють і підприємства масово не закуповують. Їх не так багато потрібно — лишень два— три десятки для Києва та сотню для всієї країни. Тож зрозуміло, що це мали бути автомобілі іноземного виробництва, а от оголошення у відповідних міжнародних виданнях не розмістили.
Отже, логічно припустити, що евакуатори були заздалегідь закуплені за кордоном якоюсь фірмою або кількома фірмами, що перебувають у дружніх стосунках із мером. Заплатили за них одну суму, а з міста вирішили витягти за них 4,2 мільйона. Наголошую, це припущення журналістів і тих, хто перевіряв. Щоб міська громада не сумнівалась, нібито спецмашини були закуплені на відкритих конкурсних умовах, влаштували фіктивний тендер. Зате зарубіжні підприємства, котрі могли запропонувати альтернативну ціну, лишилися за бортом. Вони не мали можливості взяти участі в тендері, навіть гадки про нього не мали.
Однієї цієї «дрібнички» досить для того, щоб забракувати результати тендерного конкурсу. Тож киянам лишається гадати, чи поклав собі мер щось до кишені за підсумками цієї оборудки, чи не клав нічого: підозри є — доказів немає. Конкурс нібито й був, а придивись пильніше — ніякого конкурсу не було. Далі розповідати нічого не треба, але ми все ж продовжимо.
Усього в цьому тендері взяли участь сім фірм. Майже всі вони пропонували підозріло схожу ціну: від 4199 до 4199,98 тисячі гривень. Одна з фірм визначила вартість своїх автомобілів у 4376 тисяч, але то швидше для окозамилювання. Усім було відомо, що більше, ніж 4,2 мільйона гривень місто не заплатить. Раптом серед цього одноманіття фірма «Автоінвестстрой» пропонує евакуатори лише за 3390 тисяч. Що має в цьому разі зробити тендерний комітет «Київдорсервісу»? Звичайно, пристати на найдешевшу пропозицію, якщо все інше, тобто технічні характеристики і якість його влаштовує. А дзузьки вам! Переможцем конкурсу оголошується фірма «Автек», яка запросила за свої машини 4199 тисяч. Чому? В цьому нехай розбереться прокуратура, куди, напевно, надійдуть матеріали перевірки, проведені Тендерною палатою. В її висновку зазначено, що дії посадових осіб «Київдорсервісу» можуть містити ознаки ст. 364 Кримінального кодексу України («Зловживання владою або службовим становищем»).

Як треба купувати туалети, спитайте у Карла Маркса
Інший приклад — закупівля туалетних модулів у жовтні минулого року. Це теж надзвичайно необхідна у міському господарстві річ, адже благоустрій міста визначається не наявністю помпезних будов, а кількістю лавочок, урн для сміття і громадських туалетів. Тож на їхню закупівлю міський бюджет виділив не один мільйон гривень.
Наприкінці липня Головне управління комунального господарства КМДА розміщує оголошення про закупівлю десяти туалетних модулів загального користування. Не баріться, бізнесмени, швидше пропонуйте, а ми подивимось, у кого краще і дешевше! Бізнесмени не забарилися. Та настав час торгів, і голова тендерного комітету раптом повідомляє, що міська влада закуповує не десять туалетів, як оголошувала раніше, а 20. За підсумками торгів перемогла фірма, котра запропонувала купити у неї 20 модулів. Перемогла тому, що ціна за кожний із них у неї нижча, ніж в інших фірм-конкурентів.
Чи зрозуміли хитрий фокус чиновників? Певно, ні. Ми теж не одразу второпали. Щоб вам стало все ясно, розповімо історію, про яку згадував Карл Маркс у своєму «Капіталі».
Один пан замовив у майстерні бронзовий пам'ятник своїй улюбленій киці. Там усе поміряли, полічили і назвали ціну — тисяча марок. Ударили по руках і почали роботу. Раптом панок повертається і просить виготовити йому не один, а два таких пам'ятники, щоб, мовляв, милуватися своєю улюбленицею не лише у своєму палаці, а й у заміському маєтку. Він готовий докласти гроші, але йому кажуть: за ще одну кицьку доведеться сплатити не одну тисячу, а одну сотню марок. І пояснюють спантеличеному дивакові: для того щоб вилити пам'ятник, потрібно спочатку зробити ескіз, виготовити форму — це дорога творча робота, а потім заливати форму бронзою — то найпростіша й найдешевша ділянка роботи. Одне лиття обійдеться у сто марок, ще одне — ще в сто. Таким чином, одна кицька коштуватиме 1000 марок, дві — 1100, три — 1200. Чим більше кицьок замовиш, тим дешевше обійдеться кожна з них.
Туалетні модулі — це теж не предмет масового виробництва, в крамниці їх не виставляють, а якщо виставляють, то лише в одному екземплярі, а інші виготовляють на замовлення. Сподобався покупцеві зразок, він замовляє ще кілька таких самих. Тож чим більше він замовить собі одиниць такої продукції, тим меншою буде собівартість кожної з них. Якби Головне управління комунального господарства чесно оголосило всім учасникам конкурсу, що насправді закуповуватиме не 10, а 20 туалетних модулів, фірми-учасники неодмінно назвали б набагато меншу вартість кожного з них. Одначе таку конфіденційну інформацію отримала тільки одна, напевно, надто наближена фірма, а тому й перемогла, отримавши непоганий заробіток за рахунок киян.
Тендерна палата з цього приводу зробила висновок, що кошти міського бюджету в розмірі 1123 тисячі гривень використано з грубим порушенням законодавства. Нехай тепер прокуратура з'ясовує, чи є в діях чиновників склад злочину, передбаченого ст. 364 Кримінального кодексу України.

Далі слово — за правоохоронними органами
Порушення також були виявлені під час реконструкції сумновідомого полігону твердих побутових відходів № 5, що в селі Підгірці Обухівського району. Тривалий час на замовлення «Київспецтрансу» проектні й пошукові роботи вело (та й зараз веде) Акціонерне товариство «Київпроект». Грошей на це спрямували немало, а от про якість робіт можна судити з того, що 23 лютого 2007 року полігон навіть змушені були закрити за рішенням Державної екологічної інспекції. Торік законом було заборонено без проведення тендеру укладати з генпідрядником договори на роботи вартістю понад 40 тисяч гривень. Якщо, звичайно, вони мають сплачуватися з державних коштів.
Чому столична влада не влаштувала змагання «Київпроекту» з іншими аналогічними організаціями? Може, хтось міг виконати ті самі роботи якісніше і дешевше? Але зась! Як з'ясувала Тендерна палата, тендерний комітет замовника формально провів процедуру відкритих торгів, що відбулися восени 2006 року, а їхнім переможцем було обрано той самий «Київпроект». Унаслідок цього 3,2 мільйона гривень державних коштів використали з грубим порушенням вимог законодавства.
Отже, наголошуємо, викладені нами факти не є обвинувальними висновками. Це — лише результати економічно-правових досліджень, що виявляють в діях посадових осіб ознаки злочинів, визначених тією чи іншою статтею Кримінального кодексу України. Наявність чи відсутність складу злочину в цьому разі можуть визначити органи прокуратури. Тож почекаємо, що вона скаже.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• ЯКЕ ЇХАЛО — ТАКЕ ЗДИБАЛО

назад »»»