ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
УРЯДОВА БЕЗОДНЯ
Період між парламентськими сесіями зазвичай позначається відносним політичним затишшям. Але нині ця аксіома неабияк поставлена під сумнів. Причина — словесні перепалки навколо Закону «Про Кабінет Міністрів», ухвалений Верховною Радою 12 січня, в останній день роботи попередньої, другої сесії. Які за словами йтимуть справи, ми, вочевидь, невдовзі дізнаємося. Поки можна лише припустити: якщо бодай якогось компромісу серед гілок влади не буде знайдено, політична «війна» переросте у правову. Роль «важкої артилерії» виконуватиме Конституційний Суд.

Наразі ми наслухалися чимало найдовільніших тлумачень Основного закону від високопосадовців. Бездоганно юридично обґрунтоване повторне президентське вето на закон повернуло Вікторові Ющенку статус провідного політичного гравця. І страшенно роздратувало представників антикризової коаліції на чолі з її головним ідеологом — спікером Олександром Морозом.
Якщо порівнювати нинішню ситуацію навколо урядового «бестселера» з футбольним матчем, можна сказати: президентська команда змогла «зрівняти рахунок», граючи десь так восьмеро проти одинадцятьох. Причому одразу після забитого гола пролунав фінальний свисток, і перемогти коаліціянти не встигли.
Найцікавіше те, що, помітивши у поданому тексті документа відсутність горезвісного абзацу, представники президентського Секретаріату, так би мовити, використали «зброю», котрою впродовж останніх півроку вдало користується Олександр Мороз. Пригадайте, як неповторно він уміє обійти будь-кого, хто намагається говорити про «букву» і «дух» закону. За Морозом завжди виходило, що проти «букви» немає жодних засобів боротьби.
Те саме сталося нині. Не догледів Олександр Олександрович, що представники апарату Верховної Ради, готуючи проект до подолання вето, з сьомої частини ст. 23 прибрали пункт четвертий, який був присутній на момент першого ухвалення закону 19 грудня. До речі, цей пункт аж ніяк не нікчемний. У ньому йдеться про те, що уряд може призначити і звільнити «за поданням членів Кабінету Міністрів України, до сфери спрямування і координації яких належать центральні органи виконавчої влади, перших заступників і заступників керівників цих органів». Себто за редакцією від 12 січня уряд не може призначати, скажімо, заступників голови Держкомпідприємництва або Держкомстату. Якби не вето, керівники цих відомств змушені були б працювати гордими одинаками. Обійти таку «букву» закону не до снаги ні спікерові, ні будь-кому іншому.
Утім, як ми повідомляли, «антикризовики» воліють усе ж таки опублікувати текст закону про Кабінет Міністрів, а отже, запровадити його. Якщо спробу заповнити ним певну площу газет «Голос України» та «Урядовий кур’єр» найближчим часом справді буде зроблено, як знати: чи не повториться ситуація осені 2004 року? Пригадуєте, як народні депутати з «Нашої України» на чолі з Петром Порошенком вилучали тираж одного з цих двох видань? Тоді, нагадаємо, «Урядовий кур’єр» спробував опублікувати постанову Центрвиборчкому про буцімто обрання Віктора Януковича президентом. Попри заборону з боку Верховного суду робити це.
Але тепер, як було сказано, основний тягар роботи муситиме лягти на Конституційний Суд. Почнемо з того, що незрозуміло: як тлумачити одну з частин ст. 94 Основного закону. Ось цю: «У разі, якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом». Олександр Мороз, як відомо, трактує це положення так, що він закон про Кабмін уже підписував. Тож більше ставити свій автограф на цьому документі йому ні до чого.
Одначе за такою логікою усі без винятку українські закони можуть публікуватися із самим лише спікерським підписом. Адже він візує усе, що ухвалює парламент перед тим, як спрямувати документи до глави держави. Абсурд? Ще й який. Без офіційного тлумачення Конституційного Суду тут навряд чи обійдеться.
Інший нюанс полягає в тому, що спікер мав підписувати документ лише за умови, якби Президент відверто проігнорував закон. Віктор Ющенко вчинив зовсім не так, що роздратувало «антикризовиків». Приказка «Не лізь поперед батька в пекло» — це про заяви Олександра Мороза минулого тижня. Нагадаємо, він публічно відхрестився від будь-яких домовленостей із БЮТ щодо голосування в цілому за закон про опозицію. Показово, що Юлія Тимошенко нині тримає паузу, що з нею буває напередодні певних рішучих дій.
Теоретично, якщо за подолання вето 12 січня проголосувало 366 депутатів, то саме стільки (плюс-мінус кілька осіб) мали б узаконити Кабмін і вдруге. Після того як Олександр Мороз особисто перевірив би його ідентичність попередньому. Але в тім-то й справа, що БЮТ загалом і його лідерові особисто тепер буде значно складніше переконати ще бодай раз довіритися «антикризовикам». Бо у тому, що закон про опозицію, пройшовши друге читання, не залишиться у його первісному вигляді, тепер не сумнівається жоден політик.
Є ще один стримуючий чинник для пані Тимошенко, аби вдруге не підтримати подолання президентського вето. Понад два тижні від моменту ухвалення ще однієї мрії лідера БЮТ — закону про імперативний мандат — термін цілком достатній для того, аби переконатися: масових повернень перебіжчиків у бютівські лави на місцевому рівні не спостерігається. Те саме стосується інших опозиційних фракцій місцевих рад. Щоправда, цей документ ще не набрав чинності закону, але навіть коли це станеться, застосувати його норми, так би мовити, заднім числом, навряд чи вдасться. Принаймні стосовно цього питання можна буде очікувати вердикту Конституційного Суду. Але КС, як відомо, готується до роботи ґрунтовно. Керуючись принципом: «Поспішиш — людей насмішиш». А от Юлія Тимошенко затягувати повернення своїх місцевих «блудних синів» або позбавлення їх мандатів не бажає.
Ще одне пікантне питання: яке вето долати тепер? Вочевидь, друге, тобто те, що його Віктор Ющенко застосував до кабмінівського документа минулого тижня. Але тоді злощасного четвертого пункту частини 7 ст. 23 закону в тексті так і не буде. Доведеться лишити провідних чиновників із центральних органів влади без заступників. Змінювати у заветованому тексті закону не можна нічого, інакше почнеться та сама «карусель».
Виходячи з цього, можна припустити появу якогось чергового етапу перемов між можновладцями. Втім, це станеться не раніше, ніж чільники антикризової коаліції заспокояться. Бо нині навіть не до кінця зрозуміло: чи сприймають серйозно Олександр Мороз і Віктор Янукович власні пропозиції, мовляв, нехай Президент таки підпише закон про Кабмін, а далі ми розглянемо його потенційні поправки?
По-перше, нині Президент навіть теоретично не може підписати закон про КМ. Навіть не тому, що процес «відкликання» вето досі ніколи не практикувався. Минув десятиденний термін, визначений Конституцією для реакції глави держави на повторно ухвалені законодавчі акти. А повторне вето, до речі, було накладене вчасно.
По-друге, парламент, пригадується, розглядав пропозиції Президента того ж таки 12 січня. Усього їх було понад чотири десятки. Але всі вони отримували від нуля до одного-двох голосів підтримки (фракція «Наша Україна» блокувала трибуну і участі в голосуванні не брала). Жодних гарантій, що наступного разу «антикризовики» не вчинять з президентськими пропозиціями точнісінько так, немає.
Правники обох протиборних сторін, що називається, на межі. Кожен намагається віднайти шпарину, за якою може виявитися довгоочікуване світло наприкінці законодавчого тунелю. Та хай би як розгортались події надалі, тішить принаймні одне: до своїх обов’язків українські політики в подальшому ставитимуться серйозніше. А то в гонитві за «скальпами» супротивників ніколи й вгору глянути. Не те, що дбати про акуратність у законотворчості...

Ярослав ГАЛАТА

КОЛИ НОМЕР ГАЗЕТИ ГОТУВАВСЯДО ДРУКУ
Упродовж учорашнього дня інтрига навколо «автографів» на законопроекті тривала. Голова Верховної Ради Олександр Мороз заявив, що рішення щодо закону про Кабінет Міністрів має бути ухвалене «протягом п'ятниці». Про це він сказав на засіданні асоціації народних депутатів, передає кореспондент «proUA».
«Рішення щодо оприлюднення закону поки не ухвалене, але сьогодні (вчора. — «ДУ») або Президент оприлюднить, або я буду змушений підписати»,— заявив спікер.
Він додав: «Сьогодні всі зрозуміли, що вороття назад не буде». На думку спікера, український політикум зрозумів, що не слід чекати і перевиборів у Верховну Раду цього року.
За його словами, в документі існує лише «вісім розбіжностей в думках між Президентом і антикризовою коаліцією». Як вважає Голова ВР, п'ять або шість поправок можна погодити «вже зараз». Він зазначив, що лишається тільки дві проблеми, які досі не знято. Йдеться про процедуру призначення заступників міністрів, а також низку положень за процедурою контрасигнації.
Як повідомив учора міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов, закон про Кабінет Міністрів можуть оприлюднити у суботу, 27 січня. Урядовець визнає — до ухваленого парламентом закону можуть внести зміни, проте після того, як набере чинності нинішній варіант документа.
Що ж, здається, сьогодні в газет «Урядовий кур'єр» і «Голос України» буде рекордний продаж: їх запитуватимуть всі охочі до спостереження за перетягуванням владного «канату»...
також у паперовій версії читайте:

• МІНІСТР ОБОРОНИ: «ФЕОДОСІЇ-2» НЕ БУДЕ
• НА «ІНТЕРІ» БУНТУЮТЬ
• ТИМОШЕНКО: З УРЯДУ ТРЕБА «ТЯГНУТИ КИШКИ»

назад »»»