ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОЛОГІЯ
ЦАР ПРИРОДИ ЧИ ПУСТЕЛІ?
Наприкінці робочого дня дві стомлені жінки ділилися наболілим: «Останнім часом гірше почуваюся, стала чутливішою до змін погоди»,— мовила одна.

У відповідь пролунало: «Не дивно, адже живемо в умовах екологічної кризи». Складається враження, начебто екологія, її криза — окремі явища, на кшталт магнітної бурі, що існують незалежно від нас. Насправді саме людина творець екологічної кризи. Людина ж має її подолати.
У процесі еволюції номо sapiens її ставлення до природи змінювалось від обожнювання і побоювання — до нещадної експлуатації. Бурхливий розвиток цивілізації, змінивши психологію людини, надав їй упевненості в тому, що вона є повновладним господарем навколишнього середовища. Вчений Лев Гумільов писав: «За 15 тисяч років до нашої ери на землі не було пустель, а тепер куди не подивись — пустелі. А будь-яка пустеля — результат загибелі природи завдяки діяльності людини, котра вважає себе її царем». Чи зможемо ми жити у техногенному середовищі, коли цілковито зникнуть первинні ландшафти, вичерпаються природні ресурси і запас води?

Задля комфорту й наживи
Екологічна ситуація, тобто відносини між людиною і природою, загострилася в ХХ ст., коли масштабність та інтенсивність господарської діяльності поставила земну цивілізацію на межу екокатастрофи. Що це означає? Усе, за що береться нерозважливий «господар», шкодить довкіллю. Природа зведена до середовища проживання. Загроза в тому, що своєю діяльністю людина робить його непридатним для подальшого життя. Відомо безліч прикладів, коли задля комфорту і легких прибутків окремих груп людей вирубують безцінні ліси, корисні копалини видобувають марнотратно, на місці парків виростають потворні хмарочоси, підприємства cпоруджують без урахування особливостей рельєфу, більшість з них не мають очисних споруд. У результаті міліють, а згодом зникають річки, озера, моря (пригадаймо трагедію Аральського моря). Підґрунтям таких ситуацій є відсутність екологічної культури як окремих громадян, так і влади. Хоча за останні роки вченими, громадськими організаціями, засобами масової інформації робиться чимало, щоб донести до кожного мешканця Землі знання про взаємозв’язок усього живого на планеті й неминуче покарання в разі підступно недбалого використання природних багатств, реально мало що змінюється на краще. Сам термін «криза» став одним із найпоширеніших, до нього звикли і не сприймають як загрозу. Тільки і чуємо: політична, економічна, духовна криза...
Суттєву роль в ігноруванні небезпеки, зокрема екологічної, відіграє уявлення про здатність природи загоювати рани, яких завдає їй виробнича діяльність. Водночас поняття кризи, за своїм визначенням, передбачає певну зворотність у перебігу процесів. Цим криза принципово відрізняється від катастрофи, за якої спостерігається руйнація відповідної системи. Отже, навіть за найважчих кризових явищ зберігається деякий оптимізм, сподівання, що негативний розвиток вдасться повернути у зворотному напрямі. Проте зрозуміло, що кризова ситуація не може тривати вічно. Подолати її можна за рахунок саморегуляції системи або за допомогою зовнішнього чинника.

Порушення зв’язків
Щоб відчути небезпеку екологічної кризи, в якій опинилися люди і природа, потрібно розібратися, в чому полягає її сутність. Сукупність живих організмів, які мешкають на Землі, — рослини, тварини, мікроорганізми — утворюють з навколишнім середовищем систему, в межах якої відбувається процес трансформації енергії й органічної речовини. Такі сукупності організмів (біоценозів) і неорганічних компонентів, де відбувається кругообіг речовин, називають екосистемою. Сутність кризи полягає в тому, що процеси, які в цей період відбуваються, найперше загрожують саме екосистемам, розриваючи існуючі в них життєво важливі взаємозв’язки. Стосовно людини екологічні кризи призводять до різних негативних наслідків. Коли життєдіяльність людини протікає в певній екосистемі й вона черпає з неї необхідні для повсякденного життя ресурси, криза в цій системі загрожує існуванню людини як істоти. Типовий випадок із життя. На початку листопада мешканці Севастополя залишилися без водопостачання через зараження міського водопроводу. Офіційною причиною визнано аварію очисних споруд. Кілька днів здоров’я людей було під загрозою. З аналогічними ситуаціями зіштовхуються жителі багатьох міст України. Злочинна безгосподарність, безцеремонно руйнуючи природні зв’язки між живими істотами, починаючи від мікроорганізмів до людини, спричиняє екологічну кризу — призводить до появи нових штамів бактерій і вірусів, загибелі флори і фауни, загрожує здоров’ю людини.
Якості води, як чиннику екологічної кризи, в розвинутих країнах світу надається особливе значення. Цьогоріч проблему водних ресурсів уперше обговорювали разом із тривалістю життя, рівнем доходів, можливостей для здобуття освіти під час підбуття підсумків Програми розвитку ООН. Автори доповіді, присвяченої аналізу якості життя в різних країнах, зазначали, що відсутність чистої води загрожує безпеці людини більше, ніж збройні конфлікти, заразні хвороби. Від недуг, спричинених уживанням брудної води, помирає значно більше людей, ніж від СНІДу і малярії разом. Особливо це стосується дітей: близько двох мільйонів малюків гине щороку внаслідок проблем із водою.

Кому писати епілог?
До зони екологічного лиха потрапив міжнародний дитячий курорт Євпаторія, офіційно визнаний історичним і ландшафтним пам’ятником Криму. Протягом кількох років потужні вантажівки і баржі вивозять звідси на продаж пісок, золотий не стільки за ціною, як за значенням для рівноваги в природі регіону. Знищені лікувальні пляжі, зруйнований рельєф морського дна, порушився процес самоочищення води за умов постійного її забруднення. У 30 км на захід від Євпаторії знаходиться затока Донузлав, свого часу визнана найперспективнішим водоймищем Криму для організації господарств із культивування водоростей, безхребетних і риб. Видобуток піску поблизу Донузлава, за свідченнями кримських науковців, негативно впливає на гідрогеологічні зв’язки Чорного моря із затокою, загрожуючи екології унікального регіону.
Можна наводити нові факти, але і згаданих вистачає, щоб зробити висновок: екологічна криза в сучасній Україні має глобальний характер. У наших інтересах не допустити, аби вона переросла у незворотну катастрофу. Пророчими є слова геніального вченого-натураліста Володимира Вернадського, сказані 1944 р.: «У геологічній історії біосфери перед людиною відкривається величезне майбутнє, якщо вона це зрозуміє і не почне використовувати свій розум і власну працю на самознищення». Вибір — поки за нами.

Віра АНДРІЄВИЧ
також у паперовій версії читайте:

• І ЗРОСТЕ САД...
• ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ І ГЛОБАЛЬНЕ ПОТЕПЛІННЯ
• ТОКСИНИ Б’ЮТЬ ДІТЕЙ ПО НЕРВАХ

назад »»»