ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
УНІВЕРСАЛИ НЕ ВІД ДОБРА

— До «вузьких» спеціалістів ми направляємо хворих не так уже й часто. Хіба що операція потрібна... В усіх інших випадках намагаємося лікувати власними силами,— розкриває «страшну» лікарську таємницю Олена Шабаріна, завідувачка Агайманської амбулаторії сімейного лікаря, що в Іванівському районі на Херсонщині.

— Ну як посилатимеш у райцентр 80-річну бабусю з інсультом? Туди — 25 кілометрів. Автобус не їздить, треба наймати машину. А це — додаткові витрати. Та якщо й добереться хворий до райлікарні, це ще нічого не означає, бо невропатолога немає, окуліста, лора, ендокринолога і гінеколога теж немає... До Херсона від нашого села Фрунзе — кілометрів 200. Поїздка туди потребує ще більших витрат. Тож на усе це нам доводиться зважати... Хто, окрім нас, допоможе хворим? Ми мусимо бути універсалами, вміти лікувати все.
У віддалене степове село Олена Борисівна, жителька Алушти, потрапила разом з чоловіком після закінчення Кримського медінституту. Приїхали сюди в 1987 році, та так і залишилися. Працювали терапевтами. Згодом життя змусило чоловіка змінити професію, а дружина залишилася вірною медицині.
— Кожен сільський лікар підтвердить, що вже давним-давно працює сімейним лікарем,— розмірковує вона. — Така специфіка нашої роботи. Після того, як пройшла в Херсоні курси, стала офіційним сімейним лікарем.
До 2001 року в лікарні вели поліклінічний прийом, крім того, був стаціонар на 45 місць. Потім його закрили — вирішили, що він неефективний. Нині в амбулаторії працює денний стаціонар на 10 ліжок. Пацієнтам дуже зручно: зранку прийняв потрібні процедури, а годині о 15-й можна йти додому. Окрім денного стаціонару, є кабінети — перев’язувальний, маніпуляційний, фізіотерапевтичний, акушерський та масажу.
— У штаті — 11 працівників,— веде далі Олена Борисівна. — Але це разом з лаборанткою, яка тепер у декретній відпустці, та вахтерами. Люди в нас віддані своїй справі. Наприклад, Наталія Василівна Теплова працює близько 27 років патронажною медсестрою! Між іншим, останнім часом у селі зросла народжуваність. У нас дітей до року — аж одинадцятеро. Щеплення, консультації для молодих мам... Село в нас велике, тому Наталія Василівна об’їжджає оселі на велосипеді. А я його досі і не освоїла, ходжу пішки: щодня мінімум шість кілометрів на роботу і з роботи.
Амбулаторія фінансується з бюджету сільради, обслуговує 1400 жителів. Зважаючи на специфіку села, нещодавно сюди з Херсона прислали УАЗик. У селі на нього покладають великі надії: він і «швидкою допомогою» працюватиме, і дітей до школи підвозитиме.
— Раніше нас критикували за низький показник флюорографічних обстежень,— розповідає про наболіле Олена Борисівна. — А оце нещодавно в селі чотири дні працював пересувний флюорограф. Напередодні ми провели велику роз’яснювальну роботу, тож обстеження цього разу пройшло 500 чоловік! Тепер 90% населення оглянуто. Усі витрати оплатила сільрада. А ще нам пообіцяли за бюджетні кошти придбати новий електрокардіограф.
На що хворіють нині на селі? Сільські медики запевняють, що 80% їхніх пацієнтів мають захворювання опорно-рухового апарату — радикуліти, остеохондрози, скаржаться на біль у суглобах... Останніми роками селян частіше діагностують на пневмонію, ОРЗ, алергії, неврози, інсульти, гіпертонію...
— Але народ не лікується, не дбає про профілактику,— гірко констатує лікар. — Насамперед, з матеріальних міркувань. Ціни на ліки — стримуючий фактор. А часом йдеться не про лікування, а про врятування життя. Якщо треба, ліки видаємо і в борг...

Софія СЕРЕБРЯКОВА
також у паперовій версії читайте:

• В «ЕЛЕКТРИЧНИХ» КАПЦЯХ — ДО ДОВГОЛІТТЯ
• НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО ГОРІХИ
• НЕ ПАНАЦЕЯ, АЛЕ ДАЄ НАДІЮ

назад »»»