ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ІСТОРИЧНА ВЕЧЕРЯ БЕЗ ІСТОРИЧНИХ НАСЛІДКІВ
Уперше в історії відбулась зустріч лідерів 25 держав — членів Європейського Союзу з російським президентом Володимиром Путіним. У фінському місті Лахті президента очікували не тільки європейські високопосадовці, а й прості громадяни, у нечисленній, зате строкатій компанії. Кілька десятків фінів тримали в руках прапори з серпом і молотом, дехто — бунтівної Ічкерії, грузинський прапор сусідував із портретами Че Гевари. У свою чергу, журналісти готувались до політичної «кориди», на якій розгнівана Європа завдаватиме ударів господарю Кремля. Адже жорстку розмову з Путіним прогнозував голова Європейської Комісії Жозеф Мануель Баррозу. Він обіцяв спитати за утиски грузинів у Росії, за вбивство Політковської, за відмову від ратифікації Енергетичної хартії для Європи тощо.

На саміті лідери ЄС доклали чимало зусиль, щоб переконати президента Росії у єдиній позиції Європи в питаннях нафти і газу. Проте на Володимира Путіна це не справило враження.
У Лахті Європейський Союз найперше схиляв Москву до відкриття ринку енергії. Йдеться про те, щоб західноєвропейські концерни такі, як «Шелл», «Бритіш Петролеум» чи «Тотал» були допущені до російських родовищ і транспортних трубопроводів на основі прозорих правил і законів. Узамін за це російські фірми матимуть змогу безперешкодно інвестувати в ЄС і отримають доступ до дистрибуції газу.
Така взаємність та прозорість, на думку представників Європейської Комісії, стане найкращою гарантією безпечних поставок енергії з Росії, одного з головних джерел нафти і газу для ЄС.
Держави Євросоюзу все ще сподіваються, що ці принципи вдасться включити до нового договору ЄС— Росія, оскільки остання кілька років не хоче ратифікувати договір про так звану «Енергетичну хартію для Європи».
Проте Путін, скуштувавши вишукану вечерю, так нічого й не пообіцяв Євросоюзу. «Ще рано говорити про деталі. Ми не проти принципів, але певні рішення треба краще сформулювати» — російський президент обійшовся загальними словами.
Він уперто намагався переконати європейських партнерів у добрих намірах Москви. Володимир Путін відкидав звинувачення, що Росія навмисно створює хаос у законодавстві, щоб налякати закордонних інвесторів: «Наше законодавство змінюється так швидко для того, щоб поліпшити атмосферу для інвестицій. Крім кількох унікальних родовищ, усі інші будуть відкриті».
Путін також намагався «пригасити» недавній конфлікт навколо газових родовищ Штокмана на Баренцовому морі. Західні концерни хотіли брати участь у їхній розробці, але їм відмовив «Газпром».
Президент Росії не взяв на себе жодних конкретних зобов'язань. Проте йому не вдалось і отримати задоволення від спостереження за поділеним Євросоюзом. У Лахті продемонстрували, що лідери ЄС можуть говорити про енергію одностайно. Без такої єдності росіяни могли б протиставляти одні держави Євроспільноти іншим.
Це велике досягнення, якщо зважити на те, що за кілька днів до саміту розбіжності були відчутними. Наприклад, Польща та країни Балтії досі вимагали найперше виявлення «енергетичної солідарності», тобто взаємної допомоги держав ЄС у разі кризи. У Фінляндії ці розбіжності відступили на другий план. Країни побачили шанс для створення справжньої єдиної енергетичної політики ЄС, хоча акценти деякі з них розставляли різні. Але всі були єдині у тім, що треба диверсифікувати і шукати нові джерела поставки енергоносіїв.
Незважаючи на те, що Путіна зустрічали в Лахті з великою повагою та увагою, і розмову вели головним чином навколо енергетичної політики, йому не вдалось уникнути неприємних тем і питань, пов'язаних із недавнім убивством відомої журналістки Анни Політковської, переслідуванням грузинів за національною ознакою, утисків неурядових організацій тощо. Цими питаннями цікавились лідери Польщі, Латвії, Естонії, Данії, Швеції та голова Європарламенту пан Бореллі.
Зустріч у Лахті стала для Європейського Союзу водночас відносним успіхом і поразкою. Успіхом, бо вперше європейцям удалось говорити про власну енергетичну безпеку «одним голосом». І Путін почув його. А поразка — тому що цей голос був надто слабким, коли йшлося про права людини. Треба сказати прямо: моральні цінності було зраджено на користь економічного інтересу.
Але ж розбіжність інтересів залишилась і ніщо не може приховати того факту, що відносини між Росією та ЄС зайшли в глухий кут. Російська політична система стає все більш авторитарною, а економіка повертається до старої радянської системи. Все більше конфліктів має Москва у закордонній політиці. Вона зовсім інакше, ніж Європа, оцінює ситуацію в Україні, Грузії, Білорусі. Так само принципово різними є інтереси й в енергетиці. Але протягом найближчих 15–20 років «Газпром» співпрацюватиме з Європою, бо немає інших ринків збуту.
Путін, у свою чергу, йде ва-банк і максимально ефективно хоче використати свої історичні «п'ять хвилин». Навряд чи ціна енергоносіїв буде постійно підвищуватись: Європа диверсифікуватиме джерела поставок і розбудовуватиме атомну енергетику. Тому Москва, з одного боку, намагається будь-якою ціною змусити європейських партнерів відкрити для російських інвестицій мережу дистрибуції газу, а з іншого боку,— прагне обмежити доступ європейських фірм до російських родовищ палива.
Більшість західних спостерігачів вважає, що «розхвалене стратегічне партнерство давно перетворилось на порожній звук», бо «Росія завдяки своїм енергетичним ресурсам вважає себе самостійним геополітичним центром гравітації, який буде то співпрацювати з Європою, то опонувати їй». Багато з них пропонують зробити «реалістичну ревізію відносин з Росією».
Насправді все тільки починається. 24 листопада у Гельсінкі відбудеться черговий саміт РФ— ЄС, на якому стартуватимуть переговори про новий базовий договір. Як говорив Черчілль, «Росія — це невідоме, загорнуте у загадку». Цієї загадки не вдасться розв'язати ні безмежним і безпідставним захопленням, ні жорсткою риторикою.
Можливо, шлях діалогу, прагматичної та послідовної співпраці й зближення виявиться найефективнішим? Хочеться у це вірити.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• УКРАЇНА—ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО ПРАГМАТИЗМУ?
• ЧИЛІ: ЗЛОЧИНИ ПРОТИ НАРОДУ — БЕЗ СТРОКУ ДАВНОСТІ

назад »»»